Замах на Лукашенка та репресії проти правозахисників: що відбувається в Білорусі

«Тихий» замах на Лукашенка 

17 квітня Олександр Лукашенко заявив, що американські спецслужби разом із білоруськими опозиціонерами планували замах на нього. Перед цим, за словами Лукашенка, планували взяти в заручники його дітей та тримати їх у погребі, який білоруські спецслужби нібито знайшли в Гомельській області.

«Чому американці так поводяться? Запам'ятайте: на завдання з усунення президента ніхто не може ніхто дати згоди, крім найвищого політичного керівництва», — прокоментував ситуацію самопроголошений президент.

У Держдепі США заявили, що американці не причетні до жодної змови щодо вбивства Лукашенка. Проте російська ФСБ навіть знайшла в цій історії слід українських націоналістів.

«Озброєний заколот поміж змовників отримав кодову назву ”Тиша”», — розповіли на загальнонаціональному білоруському телеканалі ОНТ. Згідно з сюжетом, спершу змовники нібито обговорювали деталі заколоту в режимі зум-конференцій, а потім деякі з них зустрілися в Москві. Після цього їх і затримали.

«Вони боялися їхати сюди (до Білорусі — ред.) після того, як ми затримали кілька груп, які звезли сюди зброю та розклали по сховках. Вони поїхали до Москви, — сказав Лукашенко. — Я попросив президента Росії, а Тертель (голова КДБ Білорусі — ред.) — свого колегу Сашу Бортнікова з ФСБ, і ми їх там взяли».

Учасники зустрічі у Москві нібито обговорювали завдання: усунути «найголовнішого», заблокувати внутрішні війська та ОМОН, а також зайняти декілька символічних об’єктів у центрі міста (зокрема радіостанцію та офіси телебачення), щоб зачитати звернення.

«Це кожна буденна розмова на кухні, — коментує ситуацію білоруський правозахисник Сергій Устинов. — 97% білорусів ненавидять Лукашенка й обговорюють, що слід було б усунути від влади його та всю його верхівку, яка залякує білорусів».

За версією Лукашенка, до планування замаху були причетні, зокрема, білоруський політолог і літературознавець Олександр Федута та адвокат Юрій Зенкович, який мав громадянство США. Саме їх затримали в Москві. Федута припинив виходити на зв'язок із дружиною 12 квітня, а за кілька днів КДБ підтвердив, що вони з Зенковичем перебувають у мінському СІЗО.

Також у змові нібито брав участь Григорій Кастусьов, лідер «Білоруського народного фронту» — однієї з найстаріших опозиційних партій країни. Його затримали 12 квітня.

«Давай, Ригоре, разом замочимо Луку, а хто буде правити в Білорусі — ми вирішимо потім», — пропонує Юрій Зенкович на відеозаписі розмови в зумі.

«Якщо матимемо змогу вирішувати, хто буде — тоді так», — відповідає чорний прямокутник на ім’я «Григорій Кастусьов».

Головний редактор білоруської служби «Єврорадіо» Павло Свердлов вважає, що всю цю історію могли спровокувати силові структури Білорусі — наприклад, підіславши своїх людей, які мали підбурювати інших до активних дій.

«Якби я був співробітником спецслужб і займався державною безпекою в такій сумній країні, як Білорусь, із настільки законослухняними громадянами, які не сприймають силових методів боротьби та цілих пів року протестують мирно — то я б, може, справді вигадував щось чи організовував сам. Принаймні для того, щоб вище керівництво країни й далі думало, що ці спецслужби Білорусі дуже потрібні, тож їх треба добре фінансувати», — каже Свердлов.

До того ж, за його словами, це вже не вперше влада в Білорусі заявляє про розкриття якоїсь змови під час суспільних, економічних чи соціальних криз: перелік терористичних актів та замахів на Лукашенка, які нібито планувалися у Білорусі за останні 27 років, доволі довгий.

Зокрема про спробу замаху на нього команда Лукашенка заявила за тиждень до перших президентських виборів у 1994 році. Розслідування нічим не закінчилося, Лукашенко став президентом, а силовиків, які називали замах на нього імітацією, зняв з посад, розповідає Свердлов.

Правозахисники — у вигнанні 

Заяви про новий замах на Лукашенка прозвучали на тлі посилення репресій в Білорусі. Нині там переслідують не тільки тих, хто справді бере участь у протестах, а й журналістів, правозахисників і навіть випадкових перехожих. За відповідне фото в соцмережах або одяг біло-червоно-білого кольору (кольори історичного національного прапора білорусів) можна отримати до 30 діб ув’язнення.

«Понад тисячі кримінальних справ щодо мирних демонстрантів. Десятки тисяч затриманих за адміністративними справами з подальшими катуваннями: хлорка, відсутність тепла, гігієни, медичної допомоги. Люди налякані», — розповідає про ситуацію в країні правозахисник Сергій Устинов.

Крім того, порушено сотні кримінальних справ за політичними мотивами. Станом на 20 квітня політв'язнями визнано 357 людей, і ця цифра постійно зростає. Водночас досі немає жодної кримінальної справи за катування чи вбивства демонстрантів.

Силовики, які дають свідчення в судах, приходять у балаклавах, з іншими іменами та фальшивими даними — Устинов розповідає, що спеціально для цього в Білорусі змінили закон.

«Особа, яка обіймає пост президента, цілеспрямовано нагороджує карателів за масові катування. За те, що вони нібито цими катуваннями, побиттями, розстрілами та вбивствами врятували Батьківщину», — каже правозахисник.

Сергій Устинов — співзасновник Міжнародного комітету з розслідування катувань у Білорусі. Після серпневих протестів правозахисники опитали близько тисячі людей, які зазнали катувань, і за результатами цього оприлюднили три звіти.

На початку березня білоруські силовики прийшли з обшуком до волонтера комітету Івана Кравцова та заарештували його. Устинов розповідає, що після цього всі катування чоловікові довелося відчути на собі. На початку квітня обшук відбувся в оселі правозахисниці Еміри Броницької, а на допиті правоохоронці цікавилися якраз-таки діяльністю комітету та решти його учасників.

Після цього Сергій Устинов і його колега Вікторія Федорова виїхали до України. Проте Устинов каже, що навіть тут вони не почуваються у безпеці — побоюються, що їх можуть викрасти й передати спецслужбам Білорусі. Такі випадки вже траплялися з іншими білоруськими активістами: наприклад, у 2019 році Служба безпеки України затримала в Києві та депортувала до Білорусі тамтешнього колишнього політв'язня Олександра Францкевича.

«Ми не збираємося залишати територію України. Ми працюємо тут і будемо далі працювати на благо Білорусі. Проте якщо раптом нас вивезуть до Білорусі, де ми опинимося в застінках КДБ або ще десь — це означатиме цілеспрямовану операцію спецслужб», — заявив Устинов.

Ще один правозахисник, якому довелося виїхати з Білорусі, — українець Володимир Яворський. Наприкінці березня білоруська влада закрила в Мінську виставку «Машина дихає, а я — ні», присвячену героїчній праці лікарів під час пандемії. Її співорганізаторкою була правозахисниця й засновниця громадського об'єднання «Звяно» Тетяна Гацура-Яворська — дружина Володимира Яворського.

А на початку квітня силовики прийшли до Тетяни та ще чотирьох її колег із обшуками. Гацуру-Яворську затримали — нині вона є підозрюваною у кримінальній справі про фінансування та організацію масових заворушень (тобто протестів).

За тиждень до неї додому знову прийшли з обшуком, а потім затримали й Володимира Яворського. Після трьохгодинного допиту його змусили залишити Білорусь без жодних відповідних приписів.

«Мене повідомили, що в інтересах власної безпеки я маю залишити країну протягом 48 годин, забрати з собою дитину та цілих 10 років не повертатися, — розповідає Яворський. — Мене фактично почали шантажувати: мовляв, дітей заберуть у дитячий будинок, а мене без речей вивезуть і викинуть на кордоні або ж узагалі посадять до в’язниці».

15 квітня — вже після того, як Володимир Яворський виїхав до України — Тетяну Гацуру-Яворську відпустили, але заборонили виїздити з Білорусі.

«Хтось із дітей зараз у Білорусі, а хтось — в Україні. Вони повністю розділили сім’ю», — каже Володимир.

За його словами, вони з дружиною ніколи не займалися протестами, а ці переслідування є атакою на будь-яку правозахисну діяльність. Володимир каже, що правозахисників розпитували про фестиваль документального кіно й центр реабілітації ув’язнених. За його словами, влада вважає, що така діяльність підбурює людей до протестів.

Масові протести почалися в Білорусі минулого літа й припинилися лише з настанням зими. Головний редактор білоруської служби «Єврорадіо» Павло Свердлов вважає, що наступним тригером для виходу людей на вулиці може стати рішення Лукашенка про поглиблення інтеграції — тобто фактично об’єднання Білорусі з Росією. Саме проти цього люди протестували в 2019 році.

Поки що подібних оголошень не було. Втім, після заяви про замах Лукашенко анонсував, що незабаром оприлюднить якесь «дуже важливе рішення».