До 35-ї річниці української незалежності ми зібрали історії тих, хто щодня працює для країни — у культурі, медицині, освіті, армії, журналістиці та бізнесі.
У центрі кожної — один день із життя героя чи героїні. День, який відкриває їхні цінності, шлях і моменти, що сформували їхнє ставлення до незалежності.
Чи бувало з вами таке, що десь за кордоном або в компанії іноземців вас питають, звідки ви, і ви намагаєтеся описати Україну? Стисло, але пристрасно розповідаєте про міста, моря, традиції, звитяги, володарів «Золотих м’ячів» та «Золотих рукавичок». А потім, як посмак зустрічі, продовжуєте згадувати улюблені місця, події, артефакти.
У мене було таке саме на мій день народження. Ми опинились у Грузії. Країна саме вчилася жити за новою системою, коли під боком ворог та окуповані території. Наші нові знайомі — грузини, поляки, англійці — знали про Україну, але ніколи там не були. Я почала з рідного Маріуполя. Розповіла, як у дитинстві тікала зі школи у травні, аби з друзями пострибати з хвилерізів на місцевому пляжі. Про Кам’яні Могили — як чарівне місце сили козаків. Про магічні відчуття натхнення та спокою, коли вранці їдеш із лівого на правий берег Києва, а тобі виблискують бані Києво-Печерської лаври. Про ароматний Львів, про галасливе Яремче. Про вже недоступний кам’яний берег Балаклави в Криму.
На п’ятий рік повномасштабного вторгнення можливостей розповісти про Україну десь на закордонних пляжах чи біля європейських історичних пам’яток дедалі менше. Натомість більше приводів поділитись історіями про те, що ви любите в Україні, з новими знайомими співгромадянами. У бліндажах зустрічаються жителі різних регіонів, в укриттях спілкуються люди різних професій, у школах додаються родини, які ще донедавна мали іншу адресу. Ми, наче народну пам’ять, передаємо останні спогади про троянди в Бахмуті, про тюльпани в парку «Веселка» в Маріуполі. Я багато де не встигла побувати до того, як ворог прийшов. Але я б хотіла дізнатися, якими були міста й люди там. Як люди там святкували День Незалежності.
Нумо ділитися й вітати країну, яка 35 років тому стала незалежною. Ми пропонуємо вашій увазі наш спецпроєкт «ДН 35». Це наша спільна робота із читачами, слухачами й глядачами. Під час підготовки матеріалів ми багато співпрацювали з аудиторією. Ми питали, що люди цінують в Україні, за що люблять її. Які предмети й символи вважають артефактами, які варто зберегти на роки. Ми попросили відомих українців, лідерів думок написати собі листи в минуле. Відрефлексувати над тим, як склалася їхня особиста історія та історія країни. Що нам варто пам’ятати з минулого і чого не варто повторювати. Наша команда створила візуальний образ України як людини. Для цього ми опитали наших учасників спільноти, людей на вулицях Києва, користувачів соцмереж, наших підписників. Люди активно ділилися думками про те, який у країни колір очей і волосся, у що вона одягнена, про що мріє, що їй болить.
Із цих відповідей ми знаємо, що, якби Україна була людиною, вона б точно відсвяткувала свій день народження, бо відчуває, що важливо жити тут і зараз.
Зверніть увагу на особливе оформлення наших матеріалів. Дизайнерка hromadske Нателла Шавадзе розробила унікальний стиль оздоблення на основі бойових хоругов. Ці священні знамена супроводжували нашу країну в різні часи. І нині, у День Незалежності, президент символічно вручає бойові прапори бригадам як особливий подарунок за боротьбу за українську ідентичність.
«З хоругвами йшли в бій, вони були свідками багатьох битв за волю і свободу. Для проекту “ДН 35” ми взяли графічні прийоми й елементи козацьких хоругов, зокрема Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Михайла Миклашевського та інших, на основі яких я розробила окрему дизайн-систему. На багатьох козацьких хоругвах присутні солярні елементи, зірки, місяць, хрест — символи захисту та заступництва, Небесного покровительства та Перемоги. Також подекуди присутні й рослинні елементи, які мали здебільшого декоративну функцію. Для проекту я використала також текстуру хрому — металу, який безпосередньо нагадує про зброю.
Основний шрифт проекту — LEZO, український акцидентний шрифт, пластика якого спеціально була розроблена за формою козацьких шабель. Цей шрифт цікавий ще й тим, що його літера Н розроблена як власне історична українська, її легко сплутати з латинкою, але в дизайнерському середовищі добре знають, що це власне українська традиційна літера, яку нам потрібно повертати в український візуальний простір та культуру. Основним кольором я обрала малиновий — один із кольорів українського війська, який використовують і донині.
На основному лендингу проекту ми розмістили фото Левка Лукʼяненка, автора Акту проголошення незалежності України. Це фото було зроблене одразу після проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року, автором є фотограф Олександр Клименко, один із героїв нашого спецпроєкту», — Нателла Шавадзе, дизайнерка hromadske, авторка стилю спецпроєкту «ДН 35».
Дарина Феденко головна редакторка hromadske
Історичні постаті та події, предмети, які стали особливими для країни. Локальні артефакти, які розповідають про особливість регіону. Ми зібрали 35 артефактів України.
до рубрики
Ми запропонували відомим українцям, лідерам думок написати собі листа в минуле. Що б вони сказали собі сьогоднішнім, з огляду на історичні та особисті події.
«Незалежність потребує не лише державних інституцій, а й відповідальності кожного», — каже Ігор Пошивайло, директор Національного музею Революції Гідності. Історія незалежності України для нього почалася не у 1991 році, а ще раніше — з хати дідуся й бабусі в Опішному.
Для його покоління, яке народилося й виховувалося за часів Радянського Союзу, 1991-й відкрив можливість уже у власній державі повертати заборонене, оббрехане, витіснене й знецінене.
Ігор Пошивайло Директор Національного музею Революції Гідності
Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою автора.
«На 35-му році незалежності я гостро відчуваю, що мій час оплачений. Хтось заплатив ціну й загинув за свободу, щоб інші могли жити», — каже голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук. Українцям нічого не давалося легко — від введення в обіг гривні та тризуба до свободи слова, створення Української православної церкви й укладення Асоціації з ЄС. Про Помаранчеву революцію, відчуття «вивченої безпорадності», візуалізацію «я крапля в океані» та борг перед тими, хто заплатив найвищу ціну за свободу, — в авторській колонці.
Олександра Матвійчук Правозахисниця, голова Центру громадянських свобод
Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою автора.
«У незалежність чомусь не вірилося. Коли я повертався ввечері додому, місто не змінилося. Нічого не змінилося й наступного дня. Усе змінилося пізніше й потрохи», — згадує письменник і журналіст Олег Криштопа. Чому 24 серпня 1991-го, день проголошення незалежності, запам'ятався авторові як буденний, а не святковий? Та чому навіть крові виявилося мало для незалежності — в авторській колонці.
Олег Криштопа Письменник, журналіст
Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою автора.
Ми навчились жити з успадкованими травмами, синдромом відкладеного життя, з думкою, що «зараз важко, але потім, можливо, колись буде краще». А втім, це «краще» ніколи не наставало. А внутрішнє відлуння страху лиш росло. Журналістка hromadske Оксана Іваницька в авторській колонці «Незалежна, Я — твоя ровесниця» розмірковує над тим, як країна прожила 35 років.
Оксана Іваницька Журналістка
Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою автора.
Історичні постаті та події, предмети, які стали особливими для країни. Локальні артефакти, які розповідають про особливість регіону. Ми зібрали 35 артефактів України.
Це відео — подорож крізь українську історію, культуру й винахідливість. Через артефакти різних епох ми показуємо Україну. Від «Щедрика» Леонтовича та «Червоної рути» Івасюка — до Квітки Цісик, Мирослава Скорика, українського кіно, моди та сучасної культури. Від традиційної хати, рушника, петриківського розпису та народного танцю — до сучасних дизайнерів, спортсменів та митців. Окреме місце посідають українські винаходи й досягнення, про які світ часто знає, але не завжди знає їхнього українського походження.
Дивитись відео
Міг їздити без капітального ремонту, а незначні несправності можна було усунути за допомогою набору ключів. Міцна сталева рама, подовжений ланцюг і проста конструкція робили велосипед «Україна» тим засобом пересування, який служив десятиліттями. Якою була перша модель легендарного велосипеда та чи користуються «Україною» зараз?
Читати далі
На початку 2020 року «Дія» показувала лише два документи, а сьогодні має 34 цифрові документи й понад 23 мільйони користувачів. Як застосунок став одним з артефактів України та чому цей досвід складно повторити іншим країнам.
Читати даліІсторії людей та компаній, які живуть і працюють в Україні. Попри можливості розвиватися деінде, вони продовжують обирати Україну та інвестувати в її розвиток.
Віталій Портников називає себе українським євреєм і каже, що вибір саме українського громадянства був для нього безальтернативним. Він хотів долучитися до створення незалежної української держави, а тому навіть не розглядав можливості еміграції. В інтерв’ю Портников розмірковує про свободолюбний ген у національній природі українців, орієнтацію наших президентів на Москву та пояснює, чому під час останніх президентських виборів навіть проукраїнські сили підтримали кандидата з неукраїнською національною ідентичністю.
Читати далі
32-річний Андрій третину життя воює. 24-річна Вікторія — менторка освітніх проєктів на деокупованих територіях. Вони зростали на революціях, дорослішали на війні. Це історія пари, яка, попри все, залишається в Україні й чекає на власну «незалежність».
Читати даліОбирати Україну — означає вкладатися в її майбутнє. Розповідаємо, як компанія Bosch розвиває професійну освіту й допомагає молоді здобувати сучасні навички, щоб реалізовувати себе в Україні.
Читати далі
Понад мільйон українських дітей живуть за кордоном, і для багатьох англійська стала інструментом адаптації до нового середовища. Чому знання мови — не квиток з України, а освітній фундамент для майбутнього.
Читати даліДо 35-річчя незалежності — спеціальний випуск подкасту «ІстФак».
Хто найточніше передбачив розпад СРСР? Чому західні політики рятували Горбачова? Чи був готовий до проголошення незалежності Кравчук? Чому у світі не одразу визнали незалежність України? І в чому найбільша помилка адміністрації Буша?
Події, які призвели до проголошення незалежності України, політичні багатоходівки та реакцію світу аналізують історики Володимир В’ятрович та Олександр Зінченко, автор книги «Як українці зруйнували імперію». Дивитись відеоМи створили документальний проєкт спільно з глядачами, читачами й слухачами. Поставили їм однакові запитання — про країну і їхнє бачення майбутнього. Питали, що б вони побажали Україні, за що вони цінують Батьківщину.
Українці жваво цікавляться історією та політикою. Тому під час спілкування вони детально розповіли нашій знімальній групі, за що цінують Україну, які помилки минулого пам’ятають. А також — за які риси цінують співвітчизників. Це думки наших слухачів, глядачів, читачів, відомих музикантів та співаків спеціально до Дня Незалежності.
«Я люблю Україну за, як би це не звучало сюрреалістично і дивно, за безпеку», — каже співачка та бандуристка Марина Круть.
— hromadske (@HromadskeUA) August 23, 2026
У межах нашого спецпроєкту до Дня Незалежності ми запитали відомих людей за що вони люблять Україну. Їхні відповіді — у відео pic.twitter.com/h4xtIju0Dt
Підписання Будапештського меморандуму, звільнення «хороших міністрів», сварки один з одним.
— hromadske (@HromadskeUA) August 18, 2026
У межах нашого спецпроєкту до Дня Незалежності ми запитали жителів столиці, яку помилку минулого вони не хотіли б, щоб Україна повторила. Відповіді — у відео.
Дякуємо @sens_kyiv за… pic.twitter.com/p5YXpLaGdX
«Риса українців, яку я найбільше ціную, — це нетерпимість до несправедливості й бажання змінювати те, що не подобається», — каже Оксана, правниця в IT.
— hromadske (@HromadskeUA) August 19, 2026
У межах нашого спецпроєкту до Дня Незалежності ми запитали жителів столиці, яку рису українців вони цінують найбільше.… pic.twitter.com/DMY4IPTjg9
«Я сумую в Україні найбільше за батьківською хатою», — каже Анна Крамаренко, проєктна менеджерка ГО «Кейсерс».
— hromadske (@HromadskeUA) August 20, 2026
У межах нашого спецпроєкту до Дня Незалежності ми запитали українців, за чим вони сумують найбільше. Їхні відповіді — про Донецьк, Херсон, Крим, дитинство, родину і… pic.twitter.com/3KIIIjHjs2
«Україна — це місце, де після дуже бурхливої ночі люди йдуть пити каву, сміятися, любити, зустрічатися з друзями», — каже Катерина, працівниця у фармкомпанії.
— hromadske (@HromadskeUA) August 21, 2026
У межах нашого спецпроєкту до Дня Незалежності ми запитали українців, що для них означає Україна. Відповіді — у відео.… pic.twitter.com/DDUzhg0fPZ
«Я ціную Україну й українців за те, як ми, попри всі ці складнощі, які випадають на нашу долю, продовжуємо створювати, зростати, підтримувати одне одного», — каже Олександра Наконечна, власниця SMM-агенції.
— hromadske (@HromadskeUA) August 17, 2026
У межах нашого спецпроєкту до Дня Незалежності ми запитали жителів… pic.twitter.com/Btz3bZkcfJ
24 серпня 1991 року Україна стала незалежною. Тоді троє фотографів опинилися в самому центрі цих подій. Вони знімкували натовп, депутатів, емоції людей, деталі — і навіть не знали, що саме їхні кадри залишаться в історії. Через 35 років вони знову відкривають свої архіви.
Ярослав Кендзьор — учасник дисидентського руху в Радянській Україні, а потім народний депутат шести скликань Верховної Ради. Він став свідком та учасником історичних ключових подій, більшість із яких фіксував на відеокамеру. Журналістка Мар’яна П’єцух завітала додому до 85-річного пана Ярослава, щоб побачити ту саму відеокамеру, за допомогою якої він створював унікальний відеоархів, та разом переглянути історичні моменти за 24 серпня 1991 року.
За допомогою глобального опитування наших читачів, глядачів, слухачів та ШІ ми створили образ України. Який вона має вигляд, у що вдягнена, що любить й у що вірить. Також ми створили друга України.
Тендітна, але сильна, заввишки — 170 сантиметрів, із коричневим волоссям та карими очима. Це стислий опис жінки, яка уособлює Україну. Ми попросили наших читачів, глядачів і слухачів розказати, якою вони бачать нашу країну. Якою б вона була, якби була людиною. Понад 200 людей надіслали розлогі відповіді, детально описували Україну в інтерв’ю на вулицях і на наших заходах.
А якби «Агросем» був людиною? Ми попросили команду описати його характер, цінності та мрії, а штучний інтелект допоміг візуалізувати цей образ. Знайомтеся з «Агросем» — яким його уявила команда.
Переглянути картки