Чи бувало з вами таке, що десь за кордоном або в компанії іноземців вас питають, звідки ви, і ви намагаєтеся описати Україну? Стисло, але пристрасно розповідаєте про міста, моря, традиції, звитяги, володарів «Золотих м’ячів» та «Золотих рукавичок». А потім, як посмак зустрічі, продовжуєте згадувати улюблені місця, події, артефакти.

У мене було таке саме на мій день народження. Ми опинились у Грузії. Країна саме вчилася жити за новою системою, коли під боком ворог та окуповані території. Наші нові знайомі — грузини, поляки, англійці — знали про Україну, але ніколи там не були. Я почала з рідного Маріуполя. Розповіла, як у дитинстві тікала зі школи у травні, аби з друзями пострибати з хвилерізів на місцевому пляжі. Про Кам’яні Могили — як чарівне місце сили козаків. Про магічні відчуття натхнення та спокою, коли вранці їдеш із лівого на правий берег Києва, а тобі виблискують бані Києво-Печерської лаври. Про ароматний Львів, про галасливе Яремче. Про вже недоступний кам’яний берег Балаклави в Криму.

На п’ятий рік повномасштабного вторгнення можливостей розповісти про Україну десь на закордонних пляжах чи біля європейських історичних пам’яток дедалі менше. Натомість більше приводів поділитись історіями про те, що ви любите в Україні, з новими знайомими співгромадянами. У бліндажах зустрічаються жителі різних регіонів, в укриттях спілкуються люди різних професій, у школах додаються родини, які ще донедавна мали іншу адресу. Ми, наче народну пам’ять, передаємо останні спогади про троянди в Бахмуті, про тюльпани в парку «Веселка» в Маріуполі. Я багато де не встигла побувати до того, як ворог прийшов. Але я б хотіла дізнатися, якими були міста й люди там. Як люди там святкували День Незалежності.

Нумо ділитися й вітати країну, яка 35 років тому стала незалежною. Ми пропонуємо вашій увазі наш спецпроєкт «ДН 35». Це наша спільна робота із читачами, слухачами й глядачами. Під час підготовки матеріалів ми багато співпрацювали з аудиторією. Ми питали, що люди цінують в Україні, за що люблять її. Які предмети й символи вважають артефактами, які варто зберегти на роки. Ми попросили відомих українців, лідерів думок написати собі листи в минуле. Відрефлексувати над тим, як склалася їхня особиста історія та історія країни. Що нам варто пам’ятати з минулого і чого не варто повторювати. Наша команда створила візуальний образ України як людини. Для цього ми опитали наших учасників спільноти, людей на вулицях Києва, користувачів соцмереж, наших підписників. Люди активно ділилися думками про те, який у країни колір очей і волосся, у що вона одягнена, про що мріє, що їй болить.

Із цих відповідей ми знаємо, що, якби Україна була людиною, вона б точно відсвяткувала свій день народження, бо відчуває, що важливо жити тут і зараз.

Зверніть увагу на особливе оформлення наших матеріалів. Дизайнерка hromadske Нателла Шавадзе розробила унікальний стиль оздоблення на основі бойових хоругов. Ці священні знамена супроводжували нашу країну в різні часи. І нині, у День Незалежності, президент символічно вручає бойові прапори бригадам як особливий подарунок за боротьбу за українську ідентичність.

«З хоругвами йшли в бій, вони були свідками багатьох битв за волю і свободу. Для проекту “ДН 35” ми взяли графічні прийоми й елементи козацьких хоругов, зокрема Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Михайла Миклашевського та інших, на основі яких я розробила окрему дизайн-систему. На багатьох козацьких хоругвах присутні солярні елементи, зірки, місяць, хрест — символи захисту та заступництва, Небесного покровительства та Перемоги. Також подекуди присутні й рослинні елементи, які мали здебільшого декоративну функцію. Для проекту я використала також текстуру хрому — металу, який безпосередньо нагадує про зброю.

Основний шрифт проекту — LEZO, український акцидентний шрифт, пластика якого спеціально була розроблена за формою козацьких шабель. Цей шрифт цікавий ще й тим, що його літера Н розроблена як власне історична українська, її легко сплутати з латинкою, але в дизайнерському середовищі добре знають, що це власне українська традиційна літера, яку нам потрібно повертати в український візуальний простір та культуру. Основним кольором я обрала малиновий — один із кольорів українського війська, який використовують і донині.

На основному лендингу проекту ми розмістили фото Левка Лукʼяненка, автора Акту проголошення незалежності України. Це фото було зроблене одразу після проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року, автором є фотограф Олександр Клименко, один із героїв нашого спецпроєкту», — Нателла Шавадзе, дизайнерка hromadske, авторка стилю спецпроєкту «ДН 35».