Де починається справжнє «я»? Як підвищити чутливість і чуйність до своїх кордонів

Ще років п’ять тому темою про власні кордони можна було здивувати. А зараз половина клієнтів, які приходять на психотерапію, мають чіткий запит — дослідити, встановити, відстояти чи відновити власні кордони. Чи означає це, що перший пункт плану виконано? Іншими словами, чи свідомі вони своїх кордонів, де вони пролягають і хто там — по той бік?

Для цього важливо бути чутливим і чуйним до себе. А також уважним, спостережливим і не менш чутливим до того, хто поруч. Тема кордонів виникає саме тоді, коли зʼявляється «інший». І коли є відчуття, що той «інший» — інакший, відмінний від мене. Тому нормально хотіти зберегти своє і себе. Для цього знадобиться відповідь на питання «хто я?», «чого я прагну?», «які мої орієнтири?», «на які цінності я спираюсь?».

Особистість динамічна — вона змінюється не лише з часом і розвитком, а й від упливу спілкування. Коли зʼявляється «інший», кордони власного «я» можуть змінюватись. Це нормально, доки вам і вашому партнерові (постійному чи ситуативному) комфортно.

Якщо ми маємо на меті екологічну і комфортну взаємодію одне з одним, то маємо вміти відрізняти:

• мої цінності від твоїх;
• мої бажання від твоїх;
• мої права;
• мої надбання (ментальні та матеріальні).

А ще маємо засвоїти та памʼятати:

• мати різні бажання і прагнення — це ок;
• розбіжність поглядів може фруструвати, але кожен має право на власну думку;
• мої потреби важливі;

• якщо один партнер чогось не хоче, він має право цього не робити (для того, щоб рішення було ухвалене в парі, має бути два «так»).

  Чутливість — не «третє око». Як тоді її проявляти?

Варто щоразу запитувати про те, що виникає спокуса дофантазувати. Якщо вам здається, що ви вже знаєте людину навпроти, це дзвіночок — час вмикати власну допитливість. Замість фантазії про те, як треба чи як краще їй/йому, — поставте запитання, уточніть, перепитайте.

Ми часто діємо зсередини своїх цінностей та інтересів — і навіть не уявляємо, наскільки вони можуть відрізнятися від тих, що має людина поруч. Моє «добре» не дорівнює твоєму «добре», а моє «погано» не дорівнює твоєму «погано».

Звісно, не варто знецінювати емпатію як здатність розуміти емоції та почуття інших, співпереживати їм. Проте є певні правила емпатійності, які допомагають зберегти власну емоційну стійкість:

• ми не єдине ціле (якщо ви не мама малюка);
• ми підтримуємо одне одного, і це двосторонній процес;
• ми маємо право відчувати різні емоції щодо однієї події;
• кожен має право на свій ментальний простір, час, друзів та фізичне місце у будинку чи кімнаті;
• підтримки потрібно вчитися просити, адже іншому не здогадатись, коли саме і якою мірою ви б хотіли її отримати;
• підтримку також важливо пропонувати — інший поки може не вміти про неї просити.

У психології використовують поняття «я», «ти» і «ми» для означення меж особистості. Чудово, коли цим «я» і «ти» вдається зустрітися, кожному зберігаючи своє. Це запорука будівництва здорового «ми» — на засадах чуйності та чутливості і до себе, і до того, хто поруч.

Це авторська колонка гештальт-терапевтки платформи Rozmova Марії Мельничук. Думка редакції може не збігатися з думкою авторки.