Реакція влади на напади на ТЦК стримуватиме агресію суспільства та зміцнить довіру до держави — речник ОК «Захід»

Речник оперативного командування «Захід» Олег Домбровський вважає, що реакція української влади на напади й убивства військових ТЦК зміцнюватиме довіру суспільства до державних інституцій та запобігатиме повторенню таких інцидентів.

Про це йдеться в матеріалі hromadske.

За словами Домбровського, влада на всіх рівнях має чітко говорити «виважено, але однозначно і ясно за змістом», що насильство щодо військовослужбовців є неприпустимим і загрожує системі оборони держави, а не лише одній людині.

«Такі сигнали важливі не тільки як моральна підтримка для військових, вони важливі і як орієнтир для суспільства щодо меж допустимого. Коли такі речі вчасно й чітко називаються своїми іменами, це працює і на стримування агресії, і на зміцнення довіри до державних інституцій», — зазначив речник ОК «Захід».

Він вказує, що після вбивства працівника ТЦК у Львові питання безпеки військовослужбовців ТЦК та СП уже не можна розглядати як «другорядне або суто внутрішнє», адже йдеться про військових, які виконують обов’язки військової служби та визначені законом завдання в умовах війни та дії воєнного стану.

«На жаль, сьогодні ми вже говоримо не про одиничний інцидент, а про тривожні симптоми, тому реакція держави має бути одночасно правоохоронною, організаційною і комунікаційною, з належними висновками та практичними рішеннями в межах компетенції відповідальних органів», — каже Домбровський.

Нагадаємо, у Львові 2 квітня загинув військовий ТЦК Олег Авдєєв. Під час проведення заходів оповіщення його ножем у шию вдарив чоловік, який потім виявився інспектором Львівської митниці.

Після новин про смерть військового Міноборони вийшло з публічною заявою, що система мобілізації потребує змін і вони будуть впроваджені найближчим часом, «але жодна проблема системи не може виправдовувати вбивство».

Президент України Володимир Зеленський досі не відреагував на вбивство військового 2 квітня, як і на попередні подібні випадки.

Чи можна сприймати відсутність публічної позиції як мовчазну згоду й легалізацію насильства щодо військовослужбовців? Чому президент відмежовується від цієї теми та які кроки можуть реально змінити ситуацію? Читайте в матеріалі hromadske.