Повзуча «ДНРизація». Репортаж із найменшого округу в Україні

— Я тут не залишуся, ми їдемо звідси, — говорить Ірина Борисова, мешканка Майорська.

В неї тут свій бізнес: їдальня біля КПВВ «Майорське».

Сама Ірина — переселенка з Горлівки. В 2014-му відсиділа «на підвалі» — каже, сусіди донесли, що її син воював у батальйоні Кульчицького. Вона згадує, як вийшла з підвалу в самій футболці, шортах, кепці і без зубів.

Ми говоримо з нею вранці після виборів: її їдальня якраз навпроти окружної виборчої комісії, результати виборів уже всі знають.

— У нас тут як мамай пройшов, — десь збоку перемовляються між собою продавчині. — Нічого не лишилося: все з’їли. Останній раз таке було позаторік узимку, коли полонених міняли…

Тут, на крайньому сході України, такі жарти.

Найменший округ в Україні

51-го виборчий округ розділений лінією фронту. Межі дільниці описано так: Микитівський, Центрально-Міський райони міста Горлівки, частина Бахмутського району.

Частина Бахмутського району – це селища Зайцеве, Жованка, Бахмутка, Піски, Майорськ, розташовані по цей бік, а от Микитівка і Центрально-Міський район Горлівки — з того боку.

Люди, зареєстровані в межах округу, мають право голосувати як за партії, так і за мажоритарників. Переселенці без постійної реєстрації та військові – лише за партії.

51-й — це найменший округ України. Тут працюють лише дві виборчі дільниці. Всього на окрузі, разом з військовими, 3133 людини. На ці голоси претендували 26 кандидатів-мажоритарників.

Для порівняння: в середньому по Україні цей показник 14,5, причому є як рекордсмени (Київський район Одеси, де на одномандатному окрузі змагалося 45 кандидатів), так і округи по 6 – 8 претендентів.

Виборча кампанія по-зайцівськи

Три тижні до виборів округ «засівали».

У Бахмутці нам показують нове приміщення для медпункту, яке обладнав Олександр Вишняков, нині один із топ-менеджерів «Метінвесту», а на початку війни — директор гуманітарного штабу Ріната Ахметова «Допоможемо». Він же зробив навіс у дворі та побудував автобусну зупинку.

— Я не скажу, що возили тоннами. Привозили два рази пакети — олія, шпроти, масло, гречка, цукор. Враховуючи, що в нас тут всього 230 людей, то це ж хіба тонни? — розповідає Валентина, мешканка Бахмутки.

Ще одна жителька цього селища, Наталя, додає, що привозили лише гуманітарку від Ахметова і «тормозок» з олією та шпротами від іншого кандидата — Андрія Альоші.

Альоша був кандидатом від «Опозиційної платформи – За життя». «Наші гроші» називають його колишнім «смотрящим» по Запорізькій області від Юри Єнакієвського.

Тут, у Бахмутці, Альоша обіцяв полагодити дах одного з будинків, який постраждав під час обстрілу. Це на його брендованих автобусах привозили людей для зміни місця реєстрації перед виборами. Та саме Альоша здавався основним суперником багатьом кандидатам.

З Альошею пов’язують і особливий зайцівський «чорний піар». Приміром, Володимира Весьолкіна — кандидата-самовисуванця і очільника ВЦА Зайцевого — зобразили на листівці поруч із Петром Порошенком. А напередодні дня тиші виборців обдзвонювали і голосом, схожим на голос Порошенка, агітували голосувати за Весьолкіна. «Кандидат Порошенка» тут — дискредитація.

Інша справа — плакати Альоші із Юрієм Бойком, а також приїзд самого Бойка на округ — це, безумовно, плюс.

Неподалік виборчої дільниці ми знайшли нібито передвиборчі листівки іншого кандидата — Олександра Ковальова. Це лідер всеукраїнського об’єднання ветеранів війни в Афганістані «Ніхто крім нас». Так от на листівках він — у колі Нацкорпусу «Азов», а поряд напис — «Війна до перемоги!».

Голова ВЦА Зайцевого Володимир Весьолкін опублікував на своїй сторінці у Фейсбуці відео, на якому людей начебто намагаються підкупити представники кандидата від Андрія Альоші за 300 – 500 гривень.

У ще одному дописі Весьолкіна йдеться про те, що інший кандидат в депутати Махач Батирсултанов, луганський фермер, якого тут ніхто не бачив і прізвище якого не можуть вимовити (тут його поза очі називають «етот нерускій»), давав за голос по 5 – 10 тисяч гривень. За даними ЦВК, за нього проголосували 113 людей.

Для перемоги цього недостатньо, але результат непоганий, враховуючи, що народна депутатка Надія Савченко отримала всього 8 голосів у Зайцевому.

Олександр Ковальов, розповідають місцеві, пропонував 100 доларів до голосування і 200 після. Проте сам він будь-яку фінансову «допомогу» категорично відкидає.

Порушення, яких чекали

Передовсім підвозу людей з «ДНР», або як тут кажуть «з того боку».

Для того, щоб проголосувати на іншій дільниці, ці люди мали перереєструватися до 15 липня у Бахмутській районній раді. За словами Сергія Гринівського, голови 51-ї ОВК, встигли це зробити 105 людей. ЗМІ фіксували підвезення до райради виборців на перереєстрацію.

Але чи встигли вони проголосувати?

У день виборів на дільницях були ті, хто зареєстрований по інший бік, але більшу частину дня КПВВ «Майорське» був перекритий. За словами прикордонників, протягом дня там виявили 13 вибухових пристроїв

Після закінчення голосування роботу пункту пропуску відновили у реверсному режимі: пропускали людей лише з України в «ДНР».

Закривали КПВВ через мінування і 15 липня, в останній день перереєстрації виборців.

За добу до голосування тут очікували підвозу людей з 46-го виборчого округу – ближніх сіл Одрадівки й Курдюмівки. Виборцям з інших округів начебто мали видавати бюлетені тих, хто гарантовано не з’явиться на голосування. Виборці показують паспорт лише одній людині – працівнику ДВК, який видає бюлетені. Достатньо мати «свою» людину в ДВК, яка має розпізнавальний знак, наприклад, «жінка в хустці», щоб така маніпуляція спрацювала.

Щоб запобігти використанню «хустки», військові перекрили підходи до обох виборчих дільниць і також перевіряли паспорти у всіх, хто приходив голосувати.

Переможець

Ним став Олександр Ковальов, лідер об’єднання «Ніхто крім нас», набравши усього 220 голосів. У 2016-му році Генеральна прокуратура заявляла, що саме люди Ковальова допомогли вивезти з Майдану «чорну роту» «Беркуту» — ту, яка з автоматів розстрілювала мирних протестувальників на вулиці Інститутській 20 лютого 2014 року.

У передвиборчій програмі Ковальов писав про «спокійні та щасливі 70 — 80-ті роки», а також про те, що «вбивці й мародери при владі вкрали в нас безпеку, мирну працю, спокійне життя, нормальну пенсію, медицину, а натомість жбурнули нам нахабну пропаганду війни, телевізійні серіали та ток-шоу, смертельні реформи й нескінченні вибори».

«Десант» Ковальова висадився у Майорську ще за кілька тижнів до виборів. Хлопці винайняли житло у бабусь, почали їм активно допомагати. Вони зустрічалися з місцевими дівчатами, подружилися з дітьми.

Малим дарували футбольні бутси, обіцяли сплатити за навчання, одному навіть дісталася електронна сигарета. Коли бабуся хлопчика обурилася, їй відповіли — «невже краще, щоб дитина недопалки збирала?»

Дівчата й діти стали загоном агітаторів Ковальова. Діти носили футболки з маркуванням, клеїли агітацію та зривали листівки інших кандидатів.

У розмові з нами малі зізнаються: їм щиро подобаються «правильні хлопці», які цілком відповідають їхнім соціальним орієнтирам.

У день виборів у бій пішли і старі, і лежачі хворі: деяких бабусь «пацани» заносили на дільниці на руках:

— А С. ето твоя?

— Да.

— Ну так несите ее, я пацанов дам!

Одна з бабусь волала з кабінки: «Я нічого не бачу, куди мені ставити?»

Інша щиро цікавилася: «А де ця партия "Ніхто крім нас"? Не можу знайти».

Після завершення голосування у двір військово-цивільної адміністрації, де розташувалася ДВК, підтягнулися хлопці в чорному. Вони були тут до ранку, аж доки їм не повідомили результати — Ковальов переміг.

На одній із дільниць перемогу Ковальова зустріли оплесками. Двоє його спостерігачів та кілька членів комісії вигукували «Браво!». З дальнього кутка кімнати один із кандидатів бурчав: «Продали країну і плещуть у долоні…».

Сам Ковальов зранку теж був тут і приймав вітання. Дякував команді. Говорив, про її завзяття і спільну перемогу. Та обіцяв мир.

— Бачите, — казав він, показуючи у бік «ДНР», звідки лунали постріли. — Навіть канонада на нашу честь! Це салютують нам, переможцям!

***

Після підрахунку голосів Ковальов говорив в інтерв’ю Громадському, що планує «декому накрутити хвости», щоби «поводилися правильно із жителями Зайцевого».

— Я знаю, кого він має на увазі, — говорить Ірина Борисова.

Ми теж здогадуємося, що мова йде про Володимира Весьолкіна, голову Зайцівської військово-цивільної адміністрації. Він програв Ковальову майже 100 голосів.

— Не тільки Весьолкіна, — продовжує жінка. Кілька днів тому, за її словами, вона теж мала розмову з «хлопцями Ковальова». — Він узяв мене за комір і сказав: «Якщо будеш багато говорити, то летітимеш у мене «далі Києва».

А ще Ковальов поділився вголос ідеєю побудувати селищним дітям басейн, привезти крутих тренерів…

Щоправда, у деяких районах Зайцевого, як-то на Бахмутці, досі немає води. Тижнева норма на квартиру – 5 відер. Але про воду Ковальов ідей не висловлював.