Технології допомагають рятувати світ від коронавірусу. Чи починати вже хвилюватися про приватність та безпеку даних?
У боротьбі проти коронавірусу всі засоби йдуть у хід — не в останню чергу і сучасні технології. Наприклад, в інфекційних відділеннях шпиталів Китаю лікарям допомагають роботи. У Південній Кореї, Китаї, Тайвані та Сінгапурі мобільні додатки, які відслідковують соціальні контакти інфікованих, неабияк вплинули на успішне подолання піку епідемії.
Але що станеться з нашими особистими даними, які зараз про нас збирають ці роботи чи додатки до смартфонів? Чи можливий баланс між ефективним застосуванням сучасних технологій у боротьбі проти вірусу та водночас збереженням нашого права на приватність?
hromadske розповідає, які думки нині є з цього приводу, наскільки незамінними стали технології у боротьбі з пандемією та чи можна убезпечити себе одночасно і від коронавірусу, і від цифрових проблем.
Технології задля життів
Головна сфера залучення технологій — допомога лікарям, які борються з коронавірусом, мінімізація для них ризику зараження та економія їхнього часу. Так, в одному з польових шпиталів в Ухані вдалося реалізувати проєкт The Smart Field Hospital, де пацієнтам вимірювали температуру термометрами, що підключені до мережі 5G. Також завдяки смарт-браслетам та каблучкам лікарі відслідковували їхні показники температури, тиску та серцебиття.
В Китаї та Іспанії особливої популярності набула телемедицина, яка допомагає лікарням боротися з некерованим потоком пацієнтів та робить діагностику та лікування швидшими й простішими. Наприклад, севільська компанія Open Salud запустила безкоштовну платформу для дистанційних консультацій, яка дозволяє пацієнтам просто заповнити заявку, описати свої симптоми, а далі вже лікар зв’яжеться з ними віртуально.
Інший напрямок — відстеження місця перебування інфікованих та швидке попередження тих, хто з ними контактував.
Відстеження контактів використовується в епідеміології вже давно. Зокрема, це було актуально й під час спалаху атипової пневмонії (SARS) на початку 2000-х, теж спричиненої коронавірусом. Але раніше це робилося «вручну»: лікарі розпитували пацієнтів про їхні контакти, складали списки і спостерігали за станом кожного. Тепер це робиться завдяки сигналам з мобільних телефонів або від мобільних операторів, використання даних через Bluetooth чи геолокацію.
За допомогою спеціального програмного забезпечення вдалося взяти під контроль ситуацію з коронавірусом в Китаї, Сінгапурі, Південній Кореї й Тайвані.
У Тайвані, наприклад, система досить жорстка: уряд за допомогою даних від мобільних операторів слідкує за переміщенням громадян, і якщо один з них хворіє, усі, хто перебував з ним в близькому контакті впродовж 14 днів, примусово йдуть на карантин. А у Сінгапурі додаток для відстеження контактів TraceTogether за допомогою Bluetooth навіть фіксує, скільки часу поряд з вами перебувала інша людина (і її телефон), і враховує це, інформуючи про ризик заразитися.
Інформаційна гігієна не менш важлива за особисту. Ми працюємо навіть в умовах карантину і піклуємось про новини, які ви отримуєте! Підтримайте нас на Спільнокошті! Підтримайте незалежну журналістику!
Стеження і скандали
До азійської моделі мобільного відстеження контактів, попри її ефективність, є низка претензій.
Наприклад, від мешканців китайських міст уряд країни вимагає використання додатків на смартфонах, які автоматично класифікують кожну людину за ризиком зараження. В залежності від ризику, люди отримують кольоровий код — червоний, жовтий або зелений, а застосунок визначає, кому треба залишатися вдома на карантині, а кому дозволено перебувати у громадських місцях.
«Водночас чиновники не пояснили, як саме і на основі яких даних система ухвалює подібні рішення, а громадяни безсилі оскаржувати її», — зазначає видання New York Times.
В Ізраїлю є свій додаток для відстеження контактів з хворими, розроблений міністерством охорони здоров’я. А ще дані про геолокацію громадян передають поліції та службі контррозвідки. У Сінгапурі міністерство охорони здоров’я оприлюднює на своєму сайті інформацію про кожного хворого (ім’я, стать, вік, адреса — де перебуває/лікується) та його відношення до інших пацієнтів.
Міністерство охорони здоров’я Ірану наполегливо рекомендувало встановлювати додаток для стеження всім без винятку. Але через те, що він запитував у користувачів не лише геодані, а й ім’я, стать, номер телефону, зріст та вагу, і передавав їх розробнику, згодом його видалили з сервісу Google Play.
На початку епідемії й у Південній Кореї влада почала публікувати історію місцезнаходжень кожної людини, у якої підтвердився коронавірус. Інформація містила і такі подробиці, як, наприклад, хто і коли виїжджав на роботу, чи носив маску в метро, які лікарні відвідував. Але невдовзі від цього відмовилися, остерігаючись, що люди через оприлюднення їхніх приватних даних не захочуть робити тести на коронавірус.
«Ми будемо балансувати між важливістю захищати права кожного громадянина на приватність та важливістю запобігання масовому зараженню населення», — наголосив Юнг Юн-Кьонг, директор Центру контролю та профілактики захворювань Південної Кореї.
В Європі приклади оприлюднення даних користувачів теж є. Наприклад, у Чорногорії медичного працівника затримали через те, що він оприлюднив список щонайменше 60-ти людей, які заразилися коронавірусом, їхні ідентифікаційні номери та дати народження.
Спроба балансу
«У надзвичайних ситуаціях, як-от пандемії, приватність має співвідноситися і з іншими турботами, зокрема порятунком життів. Нам необхідно визначити межі, у яких компанії та державні органи могли б співпрацювати, щоби забезпечити належне реагування на потреби суспільства. При цьому їм потрібно обмежити збір та використання даних лише тим, що найнеобхідніше. Питання лише у тому, скільки саме даних достатньо?», — зазначає Міла Романофф, керівниця програми ООН Global Pulse, яка займається доступом до даних для поліпшення екстреного реагування на епідемії.
Зараз це питання турбує західні країни, які теж розробляють додатки для відстеження контактів із хворими. Вони можуть допомогти тримати ситуацію з COVID-19 під контролем навіть після того, як скасують карантин. Втім уже нині в деяких країнах є інші системи стеження. В Італії, наприклад, влада збирає анонімні дані про місцезнаходження громадян за допомогою операторів зв’язку.
У США є побоювання, що спецслужби зможуть зловживати своїм впливом і після пандемії, не в останню чергу завдяки тому, що володітимуть даними користувачів. Навіть президент Дональд Трамп висловив «занепокоєння щодо свободи особистості», яку можуть порушувати такі додатки для стеження.
Над спільним європейським проєктом нині працює група з понад 130 компаній. Є й локальні ініціативи — у Британії створенням такого додатку займається Національна служба охорони здоров’я. Наприкінці березня до неї з відкритим листом звернулась група «відповідальних технологів», які наголосили на необхідності дотримання конфіденційності даних та публічного пояснення, як саме система збиратиме інформацію про людей. А в Німеччині схожий додаток тестують на волонтерах в армії, а канцлерка Ангела Меркель вже заявила, що готова сама використовувати програму, якщо вона виявиться «ефективною та добровільною».
Спільну роботу над системою відстеження контактів почали також Apple та Google. У компаніях наголосили, що не будуть використовувати дані геолокації та особисті дані користувачів — лише Bluetooth.
Чи існує приватність?
Проблеми з приватністю стосуються не лише збору даних користувачів. Також — приватних розмов, які в умовах карантину здебільшого відбуваються онлайн. Програми для відеодзвінків Skype, WhatsApp, Google Hangouts, Duo, Webex і Zoom, за даними New York Times, на початку пандемії завантажували приблизно 600 000 разів на день. Частота відеодзвінків у Facebook Messenger від початку пандемії зросла на 70 відсотків.
Найбільше претензій — до сервісу відеоконференцій Zoom: на початку квітня записи тисяч приватних відеодзвінків, зроблених через нього, опинилися у відкритому доступі на YouTube і Vimeo. Йдеться навіть про сеанси терапії, наради представників малого бізнесу і шкільні заняття, що розкривають особисті дані дітей. Деякі відео містять оголену натуру.
У Сінгапурі тимчасово припинили використовувати Zoom для навчання після того, як хакери показали дітям порно під час онлайн-уроку. Конференції в Zoom мають дев'ятизначні коди, і теоретично до них може приєднатися будь-який користувач із цим кодом, якщо сесія не захищена її організатором.
Модель захисту даних, яка має буде застосована в умовах нинішньої пандемії, стане стандартом для урядів та компаній під час наступної кризи, вважає головна керівниця компанії QUEDIT та експертка з цифрових комунікацій Саманта Стайн. У своєму блозі на сайті Всесвітнього економічного форуму вона зазначає: компанії, які працюють нині з конфіденційними даними користувачів, зобов’язані керуватися низкою документів — Загальним регламентом ЄС про захист даних та Каліфорнійським законом про конфіденційність споживачів.
А щоби повністю забезпечити захист даних, за словами Стайн, компанії повинні використовувати новітні технології підвищення конфіденційності, які дають можливість зробити необхідні висновки на основі отриманих приватних даних, не розкриваючи конфіденційну інформацію.
Ви можете робити разом з нами якісний контент і показати, що відбувається у різних регіонах України в умовах карантину. Знімайте відео з ваших міст, розповідайте, як переносите ізоляцію, чи є в аптеках маски, як ходить громадський транспорт — і надсилайте на адресу editor.hromadske@gmail.com з темою «Марафон». Ми покажемо ваші матеріали у прямому ефірі марафону «Хроніки коронавірусу», який випускаємо щодня о 9:00 та о 18:00.