Ексрадник Трампа Джон Болтон видав мемуари про роботу в Білому домі. Чому вони стали сенсаційними?

Про мемуари стало відомо в розпал імпічменту Трампа. Болтон звинувачував Білий дім у цензурі

Сталося це ще в січні цього року. Тоді видання The New York Times оприлюднило дві статті на основі уривків із книги Болтона, в яких розповідалися невідомі епізоди затримання військової допомоги Україні — це й стало однією з підстав оголошення імпічменту Трампу.

Ба більше, сам Болтон тоді говорив, що готовий свідчити в Сенаті у справі про імпічмент — але пізніше уточнив, що зробить це тільки за рішенням суду. Та оскільки тоді сенатори проголосували проти виклику свідків, Болтон нових свідчень так і не оголосив. Натомість він рекламував свою ще не оприлюднену тоді книгу, натякаючи: в ній викладені сенсаційні подробиці діяльності адміністрації Трампа — і не лише стосовно імпічменту американського президента.

«Що стосується теми України й суду в справі імпічменту (Трампа — ред.): для мене частини рукопису, що стосуються України, — наче вишенька на торті, якщо говорити про книгу. Це спроба написати історію. Я зробив усе, що міг… Побачимо, що станеться із цензурою», — заявив він у лютому, під час першого публічного виступу після звільнення з адміністрації президента.

Цензурою Болтон, вочевидь, назвав спробу адміністрації Трампа заблокувати публікацію книги. Ще в січні Білий дім застеріг свого колишнього працівника від оприлюднення таємної інформації, яка може стосуватися питань національної безпеки. Протягом кількох місяців представники Болтона й Білого дому вилучали всі дані з рукопису, що не мали підлягати розголошенню. Через це вихід друком «Кімнати, в якій усе й сталося» відклали з березня на червень.

Оливи до вогню додали й огляди книги від The New York Times, The Washington Post і The Wall Street Journal, які вийшли 17 червня. Після цього Міністерство юстиції знову спробувало не допустити поширення книги. Але суд став на бік Болтона, зауваживши, втім, що ексрадник Трампа своїми діями «злегковажив національною безпекою США».

А вже за кілька днів до виходу книги невідомі виклали її у вільний доступ у pdf-форматі — щоправда, піратські копії швидко прибрали.

У книзі Болтона мало нового про Україну, зате є про прохання Трампа до лідера Китаю допомогти на виборах (у Трампа це заперечують)

Болтон пише, що імпічмент Трампа, організований опозиційною до нього Демократичною партією, виконали неналежним чином — оскільки він ґрунтувався передусім на темі затримки військової допомоги Україні в обмін на переслідування конкурента на президентських виборах Джозефа Байдена.

«Якби Палата представників (нижня палата парламенту США — ред.) не зосередилася лише на темі України, розслідуючи особисті інтереси Трампа, то, певно, мала б більше шансів переконати інших у тому, що “тяжкі злочини та проступки” таки було скоєно», — пише Болтон.

Раніше The New York Times розповідав про розпорядження Трампа Болтону тиснути на Володимира Зеленського й про те, як оточення американського президента відмовляло його від цього, про що ексрадник Трампа написав у мемуарах.

Якихось нових подробиць «української історії» із книги Болтона ті ЗМІ, що ознайомилися з рукописом, не навели. Натомість вони розповіли про інші, не менш викривальні подробиці діяльності адміністрації Трампа, які в узагальненому вигляді можна звести до чотирьох тез.

По-перше, зі слів Болтона, Трамп виявляв цілковиту некомпетентність у зовнішній політиці — й не приховував цього. «Його (Трампа — ред.) мислення — наче архіпелаг маленьких острівців (штибу окремих угод про продаж нерухомості), а решта з нас мала вишукувати в них — чи ба, створювати з них — політику», — пише ексрадник президента. І як приклад наводить судження Трампа про те, що Фінляндія є частиною Росії, Велика Британія не має ядерної зброї, а вторгнення до Венесуели було б «прикольним».

По-друге, каже Болтон, Трамп симпатизував авторитарним лідерам, як-от Сі Цзіньпіню з Китаю, Реджепу Таїпу Ердогану з Туреччини, Кім Чен Ину з Північної Кореї та Володимиру Путіну з Росії. Особливу увагу Болтон приділяє відносинам США й КНР. Він стверджує, що Трамп у розмові із Сі Цзіньпінем назвав створення китайською владою концентраційних таборів для мусульманських меншин у Сінцзяні «правильним кроком». А ще — відмовлявся оприлюднити заяву на честь річниці протестів на площі Тяньаньмень у Пекіні, внаслідок яких загинули кількасот людей.

Утім найбільш викривальним оглядачі назвали твердження Болтона про те, що Трамп просив китайського лідера допомогти йому з переобранням на другий термін. «Він (Трамп — ред.) наголосив на важливості фермерів (як електорату — ред.) і зростання купівлі сої та пшениці Китаєм для перемоги на виборах», — переказує Болтон зміст розмови Трампа й Сі Цзіньпіня під час саміту «Великої двадцятки» в Осаці у 2019-му. Щоправда, цю заяву вже спростував Пітер Наварро — радник Трампа.

По-третє, оточення Трампа з нього глузувало. Скажімо, під час зустрічі з лідером КНДР Кім Чен Ином держсекретар США Майк Помпео передав Болтону записку зі словами: «Ну він і патякало» (англійською «He is so full of shit»), маючи на увазі Трампа. А колишній глава адміністрації Трампа Джон Келлі сказав Болтону під час його перших днів роботи в Білому домі: «Це погане місце роботи — скоро ти про це взнаєш».

І по-четверте, цитуючи самого Болтона, «мені важко назвати хоча б одне рішення Трампа, яке б не керувалося його прагненням переобратися на другий термін». В уривку книги, який виклало видання The Wall Street Journal, наводиться діалог між Трампом і Сі Цзіньпінем. Останній заявив американському президенту, що у США відбувається забагато виборів і що Трамп мав би лишитися при владі на більш ніж два терміни, — на що той ствердно кивнув у відповідь.

Болтон відмовився свідчити у справі імпічменту Трампа й отримав за книгу $2 млн. Його критикують як демократи, так і республіканці

Може скластися враження, що Джон Болтон — це викривач, який вирішив пролити світло на те, що відбувається в адміністрації Трампа. Але це досить поверхове тлумачення подій. Доказом цьому є той факт, що вихід його книги став приводом для критики з боку як республіканців, так і демократів.

Слід згадати, що Болтон — це типовий «яструб», тобто представник більш радикального крила Республіканської партії. Він виступає проти мирного, дипломатичного розв’язання конфліктів. Для України його жорстка позиція щодо Росії була позитивним сигналом. Та водночас Болтон протидіяв скороченню військового контингенту США в Афганістані й Іраку, а також намаганню домовитися з Кім Чен Ином — тобто, фактично, зовнішній політиці Трампа.

Усе це рано чи пізно мали призвести до конфлікту — і 10 вересня 2019 року Трамп справді звільнив радника з нацбезпеки. І подальші дії Болтона вказували на те, що він затаїв образу на Білий дім — починаючи із заяви про те, що адміністрація Трампа блокувала його сторінку у Twitter.

Але Болтон відмовився свідчити у справі імпічменту Трампа на етапі її розгляду в Палаті представників. Тоді в інтерв’ю hromadske американський журналіст Майкл Вайс стверджував: ексрадник президента США «фактично вичікував за кулісами, чекаючи нагоди про себе заявити».

«Болтон, по суті, турбується про Болтона, а не про статус чи тяглість демократії в Сполучених Штатах», — пояснював Вайс, аргументуючи відмову чиновника свідчити в Сенаті на користь оприлюднення власних мемуарів. Можливо, гроші теж зіграли роль: за повідомленнями американських ЗМІ, Болтон отримав від видавця Simon & Schuster два мільйони доларів за права на видання мемуарів.

Представники Демократичної партії, які були безпосередньо причетні до імпічменту, схоже, такої ж думки. Приміром, Адам Шиф — глава комітету з питань розвідки Палати представників, пригадав Болтону відмову давати свідчення: «Він, може, й написав книгу, але він — ніякий не патріот». А пізніше додав, що не вірить словам Болтона про те, що публікація мемуарів замість надання свідчень у справі імпічменту Трампа не була пов’язана з грошима.

Що й казати про самого Дональда Трампа, який у Twitter назвав мемуари Болтона сповненими «побрехеньок і вигадок», а його самого — «шизонутим» й «нудним дурнем без клепки в голові, який хотів тільки воювати». І навіть The New York Times у своєму огляді відзначила, що стиль книги «Кімната, в якій усе й відбулося» «коливається між двома непов’язаними між собою полюсами: від украй нудного до злегка неврівноваженого».

Після оглядів у ЗМІ книга мемуарів Болтона втратила свою цінність — і схоже, на непримиренного «яструба», в якого наразі не залишилося союзників у політиці чи ЗМІ, чекає чергове забуття. Надто ж — тоді, коли тема імпічменту Трампа вже давно неактуальна, а над США й досі тяжіє загроза епідемії коронавірусу.