Сенат США відхилив обидві статті імпічменту президента Дональда Трампа — зловживання владою та перешкоджання роботі Конгресу, який розслідував його дії. На фото — Трамп тримає газету The Washington Pos із заголовком «Трампа виправдано» на щорічному молитовному сніданку у Вашингтоні, округ Колумбія, 6 лютого 2020 року
Фото:

EPA-EFE/OLIVER CONTRERAS

Історія з імпічментом Дональда Трампа тривала 134 дні — а завершилася менш ніж за пів години. Саме стільки часу пішло в Сенату США, аби відхилити обидві статті звинувачення проти американського президента.

Зібраних конгресменами-розслідувачами доказів вини Трампа виявилося недостатньо, аби переконати сенаторів проголосувати за імпічмент. З іншого ж боку, мало хто очікував на інший результат: адже Сенат контролює республіканська більшість, а для усунення Трампа з посади потрібні були голоси двох третин сенаторів.

Попри рішення Сенату, Трамп увійде в історію як третій президент США, якому імпічмент оголосила Палата представників — і так само третій президент США, якого виправдав Сенат.

Після закриття справи протистояння між Республіканською та Демократичною партією не завершується: адже в листопаді 2020 року на США чекають президентські вибори. Водночас американські політики ще довго обережно ставитимуться до України, яка опинилася заручницею історії про імпічмент Трампа.

hromadske пояснює, що наслідки невдалого імпічменту означають для Сполучених Штатів — зокрема, майбутніх президентських виборів — та України.

«Турборежим» по-американськи

Від самого початку розслідування щодо Трампа обіцяло бути не таким, як у всіх попередніх справах щодо імпічменту американських президентів.

По-перше, за дорученням спікерки Палати представників Ненсі Пелосі слідство очолив не Комітет із питань судочинства (як це було раніше), а Комітет із питань розвідки.

По-друге, Білий дім щосили перешкоджав конгресменам: не давав свідчити працівникам адміністрації та відмовився передавати документи, пов’язані з розслідуванням. Зрештою, через це Трампа звинуватили не лише у зловживанні владою для боротьби з політичними опонентами, а й у перешкоджанні роботі Конгресу.

І по-третє, вперше в історії США звинувачення проти президента у справі імпічменту стосувалося тиску на іноземну державу — за збігом обставин, нею стала Україна.

У Палаті представників порядок денний імпічменту задавала Демократична партія, що має там більшість. Республіканцям не вдалося вплинути на хід розслідування — не допомогла навіть спроба прорватися на закритий допит одного зі свідків.

Але коли конгресмени формально завершили розслідування, сформували статті імпічменту й очікувано їх затвердили, стало зрозуміло: республіканська більшість у Сенаті їх відхилить — наскільки б переконливими не були зібрані докази й свідчення.

Ненсі Пелосі майже місяць затягувала передачу справи до Сенату, намагаючись виторгувати певні поступки від республіканців — однак безуспішно.

Ухвалений Сенатом регламент слухань передбачав, що звинувачення проти Трампа сенатори могли розглянути вже через 9 днів — якщо не викликатимуть додаткових свідків і не розглядатимуть нові докази.

Зрештою верхня палата американського парламенту вклалася в два тижні (для порівняння: розгляд імпічменту Клінтона в Сенаті тривав 36 днів).

Cпікерка Палати представників Конгресу США Ненсі Пелосі (в центрі) з головами комітетів Палати під час брифінгу після голосування за імпічмент президента США Дональда Трампа, Вашингтон, округ Колумбія, США, 18 грудня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/JIM LO SCALZO

Остання спроба

Однопартійці Трампа робили все, аби якнайшвидше закінчити сагу з імпічментом у Сенаті. Демократи сподівалися переконати стати на свій бік кількох республіканців, з якими б вони мали мінімальну більшість у 51 голос — цього було б достатньо для виклику бодай одного свідка. Називали і його ім’я: Джон Болтон, колишній радник Трампа з питань національної безпеки.

Пішовши з посади у вересні 2019 року, Болтон зник із поля зору — але раптово з’явився посеред розслідування у справі імпічменту.

Спершу він висловив готовність свідчити в Сенаті (хоча раніше говорив, що зробить це лише після рішення суду). А потім видання The New York Times отримало рукопис мемуарів Болтона, які вкотре доводили: Трамп тиснув на Україну для досягнення власних політичних цілей.

Не допомогли й нові свідчення, які несподівано оприлюднив Комітет із питань розвідки Палати представників. Листування бізнесмена Льва Парнаса та особистого адвоката Трампа Рудольфа Джуліані з українськими політиками й чиновниками стали радше бурею в склянці води, аніж вибуховою сенсацією — як у США, так і в Україні.

Сенат із мінімальною перевагою відмовився викликати додаткових свідків і розглядати нові свідчення — поховавши надії демократів бодай якось вплинути на думку однопартійців Трампа. І вже через кілька днів верхня палата американського парламенту винесла Трампу очікуваний вирок: «Не винен!»

Ми працюємо щодня, аби ви першими дізнавалися про новини в Україні та світі. Фондуйте у нашу діяльність на Спільнокошті, hromadske дійсно потребує вашої підтримки.
Колишній радник президента США Трампа з національної безпеки Джон Болтон, Мінськ, Білорусь, 29 серпня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/TATYANA ZENKOVICH

Республіканці — за Трампа, а демократи...

Сумнівів у тому, що Сенат виправдає Дональда Трампа, не було, пояснює hromadske експерт аналітичного центру Ad Astra Владислав Фарапонов, який стежить за американською політикою зі штату Огайо. Пояснює: результат був очікуваним, бо в листопаді 2020 року в США пройдуть президентські вибори та переобрання третини сенаторів.

«22 республіканці-сенатори не зрадили б свою партію і свого президента в рік перевиборів. Це б поставило хрест на їхній політичній кар’єрі», — пояснює він.

За словами експерта, за роки президентства Трампа в Республіканській партії склалася «специфічна єдність» довкола фігури президента — як на національному, так і на місцевому рівні: «Республіканців наразі об’єднують не праві ідеї, а особа Трампа».

Яким буде результат голосування в Сенаті, чудово розуміли і в Демократичній партії. 

«Демократи розпочали цей процес не заради того, щоб усунути Трампа: вони розуміли, що цього не буде. Вони це зробили, аби виборці — та й, власне, сам Трамп — не казали їм, що вони, мовляв, нічого не можуть зробити з президентом», — додає Фарапонов.

А Володимир Дубовик, директор Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету імені І. Мечникова, додає: на Пелосі як спікерку Палати представників тиснула й частина демократів.

«Назрівало повстання всередині партії від більш «лівого», прогресивного крила, від молодих демократів. І багато виборців демократів казали, що не можна пробачати Трампу його дії», — пояснює експерт.

Володимир Дубовик вважає: хоча Трампа виправдали, ще зарано говорити, чи втратять від цього демократи на прийдешніх президентських виборах.

«Зараз боротьба йде за «незалежних» виборців — тобто тих, які не підтримують жодну з партій. Республіканці визначилися, що вони будуть голосувати за Трампа. Демократам просто треба обрати, за кого — але ясно, що проти Трампа», — пояснює експерт.

Утім на думку Владислава Фарапонова, для «незалежних» виборців важливим був результат імпічменту, а не процес.

«І тепер вони питають: мовляв, навіщо демократи забрали купу часу і грошей платників податків? І з цього боку очікування демократів, я вважаю, не виправдалися. Незалежні виборці не повірили, що Трамп порушив закон. Не було чогось крамольного, окрім, певно, свідчень Гордона Сондланда в Конгресі», — вважає він.

Що ж стосується Республіканської партії, то її стратегія після завершення імпічменту доволі проста: дискредитація демократів, яким не вдалося усунути з посади всенародно обраного президента з рейтингом підтримки в майже 50%.

«На тлі нездатності демократів провести кокуси в Айові республіканці будуть використовувати свій виграш як доказ того, що демократи ні на що не здатні й ні на що не можуть вплинути», — вважає Фарапонов.

Глава сенатської республіканської більшості Міч Макконел (в центрі) виходить задоволений після засідання Сенату та виправдання президента Трампа, Вашингтон, округ Колумбія, США, 5 лютого 2020 року
Фото:

EPA-EFE/JIM LO SCALZO

«Токсичність» України в США: чи надовго?

Україна опинилася в центрі скандалу з імпічментом із самого початку. Адже розслідування в Палаті представників почалося зі скарги викривача на телефонний дзвінок Дональда Трампа й Володимира Зеленського.

Демократи заявляли: американський лідер начебто тис на Україну, аби та оголосила про проведення розслідувань проти Джозефа Байдена — одного з головних конкурентів Трампа на прийдешніх виборах — та його сина Гантера, який працював в українській компанії Burisma. Серед «засобів» тиску — затримка 391 мільйона доларів військової допомоги Україні та відмова запрошувати Зеленського в Білий дім.

У відповідь республіканці говорили: це був не тиск, а намагання Трампа побороти корупцію в Україні. Американський президент узагалі часто в особистих розмовах називав нашу державу вкрай корумпованою.

Для України наслідки історії з імпічментом — неоднозначні. 

З одного боку, наша держава все ж не втратила двопартійної підтримки в Конгресі. Він наприкінці 2019-го затвердив оборонний бюджет, де передбачено 300 мільйонів доларів військової допомоги Україні. А 31 січня в Україну завітав державний секретар США Майк Помпео, який (попри нібито байдуже ставлення американців до України) все ж запевнив Володимира Зеленського в підтримці нашої держави.

З іншого боку, в американському політикумі все менше охочих братися за «українське питання». Так, у вересні 2019 року пішов у відставку спецпредставник Державного департаменту з питань України Курт Волкер. Він хоч і фігурував у так званому «тіньовому» каналі американської політики, але виступав за посилення підтримки України з боку США.

Цей «тіньовий» канал майже повністю витіснив собою традиційну міждержавну взаємодію. Так, протягом історії з імпічментом з України поїхав посол США Вільям Тейлор — американський дипломат із великим досвідом роботи на українському напрямку. Він чи не перший розповів конгресменам-розслідувачам, як саме особистий адвокат Трампа Джуліані допомагав тому тиснути на Україну.

«Україна ризикує втратити двопартійну підтримку США, принаймні в короткостроковій перспективі. Багато хто у Вашингтоні може подумати, що Зеленський бажав сприяти антиконституційній домовленості «послуга за послугу» з Трампом. І це погано для України», — говорив в інтерв’ю hromadske американський журналіст Майкл Вайс.

Але чи надовго тема України залишиться «токсичною» в американській політиці?

Володимир Дубовик прогнозує, що почасти негативний шлейф від подій, пов’язаних із імпічментом Трампа, збережеться.

«Поки що можемо обережно сподіватися, що Трамп більше не буде чинити такого тиску на Україну, як він це робив у 2019-му. Політика щодо України залишається в руках представників адміністрації, але не Білого дому, а Пентагону, Держдепу та інших інституцій, які послідовно підтримують Україну вже багато років. Тому можна, думаю, обережно прогнозувати, що серйозних якихось проблем стратегічного характеру в наших двосторонніх відносинах не буде», — пояснює він.

Натомість Владислав Фарапонов більш оптимістичний: Україна може позбутися токсичності в американській політиці, але для цього потрібні активні дії з боку української влади.

«Вона має показати, що Україна — не корумпована держава, продемонструвати успішність країни. Такі події, як звільнення полонених, проведення «нормандської зустрічі» — все це має значення для американського істеблішменту», — додає експерт.

Окрім того, Україні важливо й далі проводити реформи. 

«Так істеблішмент у США на найвищому рівні зрозуміє, що риторика Трампа про «Україну як корумповану державу» була вимушеною і слугувала лише тимчасовим виправданням власних дій», — вважає Фарапонов.

Поділитись: