«Хлопчики» на потоках, старі двигуни для танків, паливні оборудки: чи «відрубали» комусь руку за корупцію в армії?

24 травня справу Ігоря Гладковського, якого звинувачують у причетності до «схем» в оборонці, віддали в Солом’янський суд Києва — хоча мав її розглядати Вищий антикорупційний суд. Кілька місяців тому hromadske писало, як інший районний суд Києва, Печерський, забирає гучні корупційні справи в НАБУ — імовірно, щоби їх не розглядали в тому ж антикорупційному суді.

Справа Гладковського — далеко не перша й не остання про розкрадання в армії та навколо неї. Ще в жовтні 2017 року, коли правоохоронці затримали заступника міністра оборони Ігоря Павловського, тодішній президент України Петро Порошенко пообіцяв «повідрубувати руки» тим, хто крастиме в армії.

Що нині відбувається з найгучнішими справами стосовно корупції в оборонці, які з них дісталися суду та чи «відрубали» вже комусь руку (у фігуральному, звісно, сенсі) за розкрадання в армії — у матеріалі hromadske.

«Хлопчики» на потоках

У 2019 році журналісти Bihus.Info опублікували розслідування про багатомільйонні розкрадання в «Укроборонпромі». За оцінкою журналістів, сума, яку заробили на різних схемах — щонайменше 250 мільйонів гривень.

За їхньою інформацією, Ігор Гладковський, син тодішнього першого заступника секретаря РНБО Олега Гладковського, разом із друзями Віталієм Жуковим та Андрієм Рогозою організував постачання контрабандних російських деталей для військової техніки. Державні оборонні підприємства переплачували за товар у кілька разів, купуючи його у фірм-«прокладок».

Керівництво «Укроборонпрому» нібито знало про шахрайські оборудки й давало на них згоду.А Ігор Гладковський начебто одержав хабар за те, що через батька впливав на керівника оборонного підприємства.

Урешті-решт матеріали цього розслідування потрапили до НАБУ. Згодом детективи повідомили Жукову, Рогозі та іншим особам про підозру в тому, що фірма «Оптимумспецдеталь» (фігурант розслідувань Bihus.Info) ухилилася від сплати понад 46 мільйонів гривень податків, і в легалізації цих коштів. За версією слідства, Жуков і Рогоза були організаторами цих правопорушень.

Через деякий час Андрій Рогоза пішов на угоду зі слідством. Він відшкодував 26 мільйонів гривень, але суд угоду з ним не затвердив. Пізніше співпрацювати з детективами НАБУ почав і Жуков.

За інформацією hromadske з власних джерел, саме покази Жукова допомогли повідомити про підозру Гладковському-молодшому. За це антикорупційна прокуратура уклала з ним угоду про визнання винуватості, яка звільняла його від реального позбавлення волі на іспитовий строк. Проте антикорупційний суд відмовився її затверджувати.

Судді пояснили, що в законодавстві існує заборона на затвердження угод з організаторами злочинів, а сам документ нібито суперечить суспільному інтересу. До того ж судді зважили на те, що в умовах війни особисте збагачення через махінації в оборонній сфері свідчить про «особливу зухвалість і винятковий цинізм». То ж Рогозу і Жукова, найімовірніше, будуть судити в загальному порядку.

Початок судового процесу проти Гладковського-молодшого теж мав відбуватися в антикорупційному суді. Але за зверненням його адвоката інстанцію змінили — з Вищого антикорупційного на Солом’янський райсуд Києва. Таке рішення 24 травня ухвалила колегія суддів у складі 5 членів апеляційної палати ВАКС, повідомили hromadske в антикорупційній прокуратурі. Двоє з цих п’яти суддів, до речі, з таким рішенням не погодилися й оприлюднили окрему думку.

Гладковського-молодшого підозрюють в отриманні 950 тисяч гривень неправомірної вигоди. За ці гроші Гладковський нібито мав повпливати через свого батька на генерального директора «Укрспецекспорту», аби той ухвалив рішення в інтересах «Оптимумспецдеталь». Ішлося про надання понад 7 мільйонів гривень допомоги Житомирському бронетанковому заводу, який мав сплатити ці гроші вже ТОВ «Оптимумспецдеталь».

Гладковський-старший та автомобілі «Богдан»

Олега Гладковського також підозрює НАБУ, але в іншій, не пов’язаній зі згаданими вище справі.

За версією слідства, він, зловживаючи службовим становищем, добився внесення в державне оборонне замовлення та закупівлю за державний кошт вантажних автомобілів МАЗ 6317 («Богдан 6317») за завищеними цінами у підприємства «Автоскладальний завод №2», що є частиною «Богдан Моторс». Бенефіціарним власником останньої був сам Гладковський. Унаслідок цього держава зазнала збитків більше ніж на 17 мільйонів гривень.

Разом із ним підозрюваними у справі є ексзаступник міністра оборони Ігор Павловський і колишній керівник департаменту військово-технічної політики розвитку озброєння та військової техніки Міноборони Андрій Араптанов. Ще в червні 2020 року слідство в цій справі завершили. Наразі сторона захисту знайомиться з матеріалами розслідування.

Як повідомили наші співрозмовники в НАБУ, антикорупційний суд тричі відмовляв у прискоренні передачі цієї справи до суду. За їхніми словами, адвокати підозрюваних досі не ознайомилися з розслідуванням.

14 травня антикорупційний суд усе-таки пришвидшив передачу цієї справи до суду. Уже на початку липня в ній мають скласти обвинувальний акт і надіслати до ВАКС.

Паливні оборудки в Міноборони

Колишній заступник міністра оборони Павловський є обвинуваченим і в іншій справі.

За версією слідства, він причетний до заволодіння понад 58 мільйонами гривень Міноборони. Ідеться про придбання дизельного палива у приватної фірми «Трейд Коммодіті».

Як з’ясували детективи, у 2016 році Павловський разом з іншими особами уклав незаконні додаткові угоди до договорів постачання дизпалива для потреб Міноборони. Через це паливо закупили за завищеними цінами, що й завдало державі збитків.

Крім Павловського, у цій справі обвинувачують директора відділу департаменту державних закупівель і постачання матеріальних ресурсів Міноборони Володимира Гулєвича та працівника цього департаменту Бориса Малиша, старшого інспектора департаменту внутрішнього аудиту Міноборони Ігоря Шемовньова, фактичного власника «Трейд Коммодіті» Вадима Трофименка та комерційного директора цієї компанії Володимира Гарькавого. Окремо заочно судять і директора фірми «Трейд Коммодіті» Вадима Майка.

Наразі цю справу доволі активно розглядають у Вищому антикорупційному суді. Як повідомив у коментарі hromadske в. о. керівника САП Максим Грищук, до неї вже долучили приблизно третину доказів із 80 томів. Також сторона обвинувачення планує допитати орієнтовно 50 свідків. Долучатиме докази до справи і сторона захисту, яка теж допитуватиме ще й своїх свідків.

Львівський бронетанковий і вживані двигуни

У 2017 році НАБУ затримало 5 посадовців Збройних сил та держпідприємства «Львівський бронетанковий завод» (ЛБТЗ) за підозрою в розтраті майна. Серед них був і тодішній директор заводу Роман Тимків.

Завод виграв конкурс на постачання Центральному бронетанковому управлінню ЗСУ нових двигунів В-46-6. Згідно з документами, зрештою він придбав у ТОВ «Булет Лайн» і поставив ЗСУ 40 двигунів.

За версією обвинувачення, двигуни, які надійшли на завод, були не новими, а вживаними. До того ж у 2008-2009 роках їх уже продали як надлишкове майно Міністерства оборони. Розмір збитків становив понад 14 мільйонів гривень.

Разом із Тимківим антикорупціонери обвинувачують колишнього заступника директора заводу Олега Ткаченка, власника ТОВ «Булет Лайн» Артема Степаненка, начальника Центрального бронетанкового управління ЗСУ Юрія Мельника та начальника відділу цього управління Костянтина Істоміна.

Справу передали до суду ще в липні 2018 року, але Солом’янський райсуд Києва до вересня 2019 року так і не ухвалив за нею вироку. Після створення антикорупційного суду справу передали туди.

29 жовтня 2019 року розпочалося підготовче засідання, а закінчили його аж 2 березня 2020 року. Відтоді, як нам розповів в. о. керівника САП Грищук, вдалося долучити до справи понад 10 томів. Загалом сторона обвинувачення планує внести 60 томів доказів.

Фіктивні агентські угоди

У березні 2019 року НАБУ затримало двох колишніх директорів державного підприємства «Спецтехноекспорт» (СТЕ) Павла Барбула та Владислава Бельбаса. Разом із ними підозри вручили ексзаступнику директора Володимирові Муцинову, колишньому заступникові начальника департаменту підприємства Денисові Панасенку та ексначальнику відділу Тимофієві Романюку.

За версією слідства, керівництво та посадовці СТЕ були причетні до розтрати 2,22 мільйона доларів. Державне підприємство уклало угоду з офшорною компанією з Об’єднаних Арабських Еміратів Global Marketing SPLTD. За плату компанія мала супроводжувати контракт із закордонним покупцем. Відповідно до цього договору «Спецтехноекспорт» повинен був поставити військову продукцію, виготовлену одним із державних заводів, для Міністерства оборони Індії.

Global Marketing SPLTD мав забезпечити укладення та виконання контракту, за що «Спецтехноекспорт» заплатив 2,22 мільйона доларів. Проте детективи НАБУ встановили, що Global Marketing SPLTD заявлені послуги не надавав, хоча між «Спецтехноекспортом» та іноземною фірмою були підписані акти про виконання робіт. Так посадовці СТЕ нібито розтратили понад 2 мільйони доларів.

У січні 2020 року цю справу передали до суду. Підготовче засідання за нею завершили лише 9 лютого 2021 року, тобто більше ніж через рік. Прокурор САП Вадим Сидоренко нам у коментарі повідомив, що наразі сторона обвинувачення долучає свої докази до справи. Загалом прокуратура планує внести приблизно 50 томів. Також сторона обвинувачення розраховує допитати орієнтовно 15 осіб.

А нещодавно у схожій справі НАБУ повідомило про підозру колишньому керівництву іншої державної оборонної фірми — «Укрінмаш». Колишні та чинні посадовці фірми нібито розтратити майже 3,5 мільйона гривень. За версією слідства, кошти переказали на рахунок арабського офшору Triangle Group Incorporated, якому їх виплатили як агентські послуги нібито за допомогу в контрактах з іноземними покупцями.

Організатором «схеми» слідство вважає колишнього заступника гендиректора «Укрінмашу» Костянтина Чередніченка. Його знайомий Михайло Буянков є директором і власником Triangle Group Incorporated. Наразі справа перебуває на досудовому розслідуванні.

Автор: Олег Новіков