ENRU

Кращий з гірших: яким був 2016 для Донбасу

Рік, що минув, незважаючи на продовження бойових дій на Донбасі, показує тенденцію зменшення кількості обстрілів та бойових зіткнень на сході країни. Перемовини щодо ситуації на Донбасі тривають на різних рівнях, повертати полонених вдається повільно і складно. Проте 2016-й був не найгіршим роком з останніх кількох. Пропонуємо п`ять основних тенденцій року за версією Громадського Схід. 

ЗМЕНШЕННЯ ОБСТРІЛІВ НА СХОДІ

Отже, пункт перший Мінська – тут звісно не всестороннє припинення вогню, але без інтенсивних боїв. І, відносно, без серйозних втрат, порівняно з попередніми двома роками, і без нових втрачених територій. 

Бої за Авдіївську «промку» в липні,  обстріли селищ поблизу Маріуполя – восени та загострення ситуації на Світлодарській дузі у червні, а потім – у грудні. Це основні зіткнення на сході України у 2016 році. Загалом бійці Збройних сил України не втратили жодного населеного пункту. А в районі Світлодарської дуги військовим вдалось просунутись вглиб непідконтрольних територій та закріпитись на нових позиціях.

 У 2016 році у Збройних силах України під час бойових дій на Донбасі загинули 211 бійців – такі цифри надають в Генштабі Збройних сил (станом на грудень 2016 року). 

211 військових – це саме бойові втрати – військові, що загинули під час обстрілу чи бойового зіткнення. 

Ще 256 осіб – небойові (це і випадкові підриви на мінах, нещасні випадки, самогубства, захворювання, та інше).

Для порівняння – тільки за один місяць у 2015 році загинуло 136 українських військових, були поранені – 331 військовий. Це офіційні дані Генштабу під час боїв за Дебальцеве у 2015 році (15 січня до 18 лютого 2015 року). 

Щодо цивільних мешканців, які загинули на сході України – за даними спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні – у 2016-му на Донбасі загинуло 83 цивільних мешканця Донецької та Луганської областей. А 305 людей зазнали поранень. 

В той же час, за даними управлінь національної поліції Донецької і Луганської областей, за рік в обох областях загинуло 13 цивільних громадян – в результаті обстрілів та підриву на вибухових пристроях. Слід зазначити, що поліція збирає дані лише на підконтрольній українському уряду території.

Для порівняння, тільки за півроку 2015-го, за даними Управління верховного комісара ООН з прав людини, на сході України 165 цивільних загинули і 410 отримали поранення (від 16 лютого до 16 серпня 2015 року). Це також дані і на підконтрольній,  і на непідконтрольній Україні території. 

РОЗВЕДЕННЯ ВІЙСЬК

Дві з трьох. За 2016 рік вдалося розвести війська від лінії зіткнення на двох ділянках фронту за результатами підписаної «рамкової угоди» 21 вересня 2016 року. 

На першій ділянці розведення сторін відбулося в районі населеного пункту Петрівське в Донецькій області – в жовтні, в листопаді – в районі населеного пункту Золоте – в Луганській області. 

В Станиці Луганській – третій ділянці, яка була визначена в ході підписання «рамкової угоди», розведення в 2016 так і не відбулося.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Під одним дахом з ворогом»: інтерв’ю з керівником української сторони Центру контролю припиненення вогню на Донбасі

Ще чотири ділянки для демілітарізації озвучували учасники Тристоронньої контактної групи з української сторони за результатами переговорів у Мінську.

Дебальцеве (Донецька область) – зараз окуповане бойовиками місто, але за Мінськими угодами є підконтрольною Україні територією, тому це – наголошують українські переговорники – має бути наступною демілітарізованою ділянкою на сході. 

Наступні три міста – так само наразі підконтрольні бойовикам – Саханка, Кумачове, Комсомольське (Донецька область)  на думку переговірників, мають бути демілітарізованими зонами – тобто бойовики з цих територій мають піти.

Нагадаємо, у підписані «рамковій угоді» йдеться про розведення сил та засобів – тобто повну демілітаризацію з обох боків – на певній ділянці. Територія розведення – 2 км від визначеної ділянки, тобто утворюється демілітаризована зона площею 4 кв.км. Основною умовою для розведення сил та засобів на певній ділянці є семиденний режим повного припинення вогню. 

 СПРОБИ ОБМІНЯТИ ПОЛОНЕНИХ

Обміну «Всіх на всіх» про який говорили протягом всього 2016 року переговорники у Мінську з обох боків, щоправда на різних умовах, ще досі не відбувся.

За минулий рік, за даними Служби безпеки України, з полону звільнили 17 в'язнів. Двоє останніх – Ольга Сворак – журналістка з Івано-Франківська та Анжеліка Преснякова — маріупольска суддя. Вони провели в полоні бойовиків по сім місяців — обох жінок там звинувачували у шпіонажі на користь Збройних сил України.

Запитують у списках на обмін та підтвердили місцеперебування 58 громадян переговориники у Мінську від України (з них 52 людини перебувають в Донецькій області, 6 – в Луганській).

Натомість представники самоназваних «республік» заявляють, що готові віддати 47 осіб зі свого боку за умови отримання з боку України 690 осіб.

Якщо окремо – то пропонують обміняти із самоназваною «ДНР» у форматі «494 на 41», а з боки само названої «ЛНР» у форматі «196 на 6». 

Вже торік вдалося звільнити з полоню Івана Без`язикова, якого тепер судять за зраду державі, Володимира Жемчугова, який допомагав Збройним Силам та підривав на окупованій території об`єкти інфраструктури, Юрія Супруна – співробітника ООН, Марію Варфоломєєву – луганську журналістку, Тараса Колодія – останнього полоненого «кіборга».

 Останнім кроком у 2016-му щодо звільнення полонених була передача 15-и ув'язнених, які перебували на підконтрольній Україні території і яких на контрольно-пропускному пункті Майорське 30 грудня передали представникам самоназваних «республік»: 9 чоловіків та 6 жінок. Як повідомляли обмінники з українського боку – ця передача відбулася в якості «жесту доброї волі». 

 ГУМАНІТАРНЕ ПИТАННЯ

Відрізати чи ні окупований Донбас від комунікацій водо- та електропостачання з підконтрольної території — цю тему обговорювали до кінця 2016 року дедалі частіше. 

За борги перед підприємством «Луганське енергетичне об’єднання» (ЛЕО) без води можуть опинитися 600 тисяч людей на непідконтрольній території Луганської області. Такі дані надає Комітет міжнародного Червоного хреста, який до 1 грудня допомагав сплачувати борги підприємств щоб забезпечити водопостачання на непідконтрольну територію Луганської області, а після 1 грудня – припинив. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кінці у воду: чому півмільйона людей на Донбасі можуть лишитися без води і світла

Загальна сума боргу перед «Луганським енергетичним об’єднанням»  – 6 мільярдів гривень. З них 1,2 мільярди заборгували водоканали, розташовані на території самоназваної «ЛНР». 

Перереєстровані на підконтрольній Україні території, але фізично залишились на окупованій Алчевський меткомбінат та ДТЕК «Свердловскантрацит» заборгували на двох 1, 35 мільярдів гривень.

Українські Лисичанський та Попаснянський водоканали разом заборгували 0,24 міль'ярдів гривень.

Для порівняння – борги місцевого населнення на непідконтрольній території Луганської області складають 800 мільйонів гривень. 

ПЕРЕВОРОТИ В «РЕСПУБЛІКАХ»

У самоназваних «республіках» в 2016-му році відбувалися так звані «зміни керівництва», спроби переворотів, боротьба за владу. Так керівника самоназваної «ЛНР» Ігоря Плотницького намагалися усунути і спробували вбити – в його машину був закладений вибуховий пристрій. 

Тільки в самоназваній «ЛНР» п`ять осіб відсторонили від посад, чотирьох людей заарештували за «махінації», Геннадій Ципкалов – так званий «прем'єр міністр «ЛНР», за версією місцевих ЗМІ, вчинив самогубство. 

В самоназваній «ДНР» теж почалися зміли. Так наприкінці року відсторонили майже підряд чотирьох осіб. Бойовика Аресена Павлова відомого як «Моторола» – вбили. Щоправда в самоназваній «ДНР» його підив у ліфті будинку де він жив назвали диверсією Збройних сил України. 

Українська розвідка також повідомляла, що, за їхніми даними, обох так званих керівників самоназваних «ДНР» та «ЛНР» – Захарченка та Плотницького повністю відсторонили від військового керівництва на окупованих територіях.