Примара незалежності: що змінилося за рік після референдуму в Каталонії

Рік тому, 1 жовтня 2017 року, в іспанському регіоні Каталонія відбувся референдум ― на ньому 90% виборців проголосували за незалежність. Влада Іспанії назвала референдум незаконним. Попри це, 27 жовтня парламент Каталонії проголосив незалежність ― у відповідь Мадрид запровадив пряме управління регіоном і видав ордери на арешт сепаратистів. Що змінилося за цей рік у Каталонії, що роблять нині її лідери й чи зросла підтримка незалежності — в матеріалі Громадського.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Найдовша Каталонська незалежність»: дві реальності однієї Іспанії

Люди стоять у черзі до виборчих урн і, посміхаючись, показують заповнені бюлетені. Як і рік тому, на дільниці в спортзалі школи містечка Сант-Жулія-де-Раміс голосують на референдумі щодо незалежності Каталонії. Тільки цього разу не по-справжньому ― це театралізоване дійство, приурочене до річниці референдуму. На цій дільниці торік було неспокійно: сюди ввірвалася іспанська поліція, намагаючись завадити голосуванню. Прибічників незалежності витягували з дільниці за ноги, а відеокадри, як поліцейські застосовують проти виборців кийки й гумові кулі, облетіли світ. Утім, мешканцям Сант-Жулія-де-Раміс це тільки додало рішучості.

«Сьогодні мені трохи тривожно, адже я згадую торішні події. Але за цей рік ми не зневірилися. Ми так само об’єднані навколо нашої мети ― домогтися проголошення Каталонської республіки», — каже Пілар Амат. Вона, як і більшість мешканців містечка, прагне незалежності від Іспанії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Гумові кулі та блокування Інтернету: як відбувався референдум у Каталонії

Прибічники відокремлення Каталонії зосереджені переважно в сільській місцевості в околицях Барселони. Опитування свідчать: за після референдуму, співвідношення прибічників і противників незалежності залишилося незмінним — 50 на 50. А що ж змінилося в Каталонії за цей рік?

Герої чи зрадники?

Найочевидніше ― це імена людей, які нині керують регіоном. Після референдуму й проголошення незалежності Іспанія видала ордери на арешт каталонських лідерів, звинувативши їх в антидержавному заколоті. Ще до референдуму Конституційний суд Іспанії проголосив його незаконним, адже лідери автономії не узгодили свій намір з центральною владою в Мадриді.

Кількох очільників сепаратистів удалося заарештувати. Шестеро інших, зокрема, тодішній лідер Каталонії Карлес Пучдемон, утекли за кордон. Іспанія наполягала на його екстрадиції, однак Пучдемон досі перебуває в Брюсселі, де пише книжки, виступає з лекціями в університеті та ходить на телеефіри. Нещодавно на одному з ефірів його запитали, чому він не залишився в Іспанії, як інші лідери сепаратистів, які нині перебувають під слідством.

«Якби я був у тюрмі, не міг би бути в цій студії. Я не вірю в мучеників, я вірю в демократію та розподіл гілок влади», ― відповів Пучдемон.

Однак у самій Каталонії не всі поділяють його позицію. Найрадикальніші прибічники відокремлення вважають, що Пучдемон та його уряд зрадили ідеї незалежності й тому заслуговують опинитися за ґратами, адже не змогли домогтися реального відокремлення Каталонії від Іспанії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Обличчя Каталонії: «Так», «Ні» та інші варіанти відповідей на референдумі про незалежність

Колишній лідер Каталонії Карлес Пучдемон (у центрі праворуч) приймає вітання під час пленарного засідання каталонського парламенту в Барселоні, Іспанія, 27 жовтня 2017 року. Парламент Каталонії на засіданні 27 жовтня проголосував за резолюцію про проголошення незалежності автономії від Іспанії Фото: EPA-EFE/ALBERTO ESTEVEZ

Два обличчя нової влади

«Ми ризикували всім заради референдуму, ми сліпо вірили їм, а тепер бачимо, що всі обіцянки були фальшивими», — обурюється Адрія, прибічник незалежності, який вийшов на протест проти чинної влади Каталонії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ За і проти незалежності Каталонії: дебати експертів

Уже кілька днів цей 23-річний чоловік ночує в тенті під будівлею місцевого уряду Каталонії в Барселоні. Поряд намети ще 20 учасників протесту, які вимагають обіцяної рік тому республіки.

«Ми залишимося тут до незалежності. Ми вимагаємо від влади або створити республіку, або подати у відставку й забиратися додому».

Ці слова адресовані вже новому керівництву Каталонії. У грудні минулого року в автономії провели місцеві вибори. Попри сподівання Мадрида, який скликав їх, сподіваючись на вигідний для себе результат, більшість у парламенті Каталонії знову здобули прибічники незалежності. Автономію очолив Кім Торра — соратник екс-лідера Пучдемона.

Опоненти називають його націоналістом, однак аналітики зазначають ― насправді Торра веде діалог з обома сторонами. На публіці він запальний прибічник незалежності, закликає до мобілізації й критикує Мадрид.

«Злочини, в яких звинувачують наших колег, надумані. Голосувати ― це не злочин», ― заявив він, виступаючи на початку вересня в заповненому вщент Національному театрі Барселони. Тоді Торра закликав до масових акцій протесту в річницю каталонського референдуму.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Примара громадянської війни: як глибшає прірва між Іспанією та Каталонією

Однак за зачиненими дверима Торра таки веде перемовини з новою владою Іспанії. За рік, що минув після референдуму, уряд змінився і в Мадриді: тепер при владі соціалісти на чолі з прем'єром Педро Санчесом. Попереднє керівництво країни на чолі з Маріано Рахоєм багато каталонців уважали наскрізь корумпованим ― зрештою, саме через корупцію Рахоя і відправили у відставку в червні цього року. У прибічників незалежності є певний кредит довіри до нового уряду, та й прем'єр Санчес начебто більш схильний до компромісів, ніж попередник. Однак наразі Мадрид незворушно повторює, що Іспанія єдина й не погоджується на проведення другого референдуму, пропонуючи щонайбільше розширити повноваження Каталонії.

«За лаштунками співпраця з центральним урядом відбувається, однак офіційний дискурс не змінюється», ― пояснює Жоан Ботелла, професор політології в Автономному університеті Барселони. На його думку, знайти компроміс із Мадридом буде непросто ― на заваді ще й розбіжності всередині самих поборників відокремлення.

«Рух за незалежність складається із трьох партій, є відмінності між лідерами, які перебувають за межами Іспанії, і тими, хто у в'язниці. Коли є так багато суперечностей, усе заходить у глухий кут, адже ніхто не здатен узяти на себе ініціативу».

Регіональний президент уряду Каталонії Кім Торра (праворуч) у натовпі студентів на площі Сант Жауме в Барселоні, Іспанія, 1 жовтня 2018 року Фото: EPA-EFE/QUIQUE GARCIA

Наслідки для економіки

Через невизначеність, що панувала в Каталонії в перші тижні після референдуму, понад 2000 компаній заявили, що переносять офіси до інших регіонів Іспанії. Нестабільність і вуличні протести змусили частину туристів відмовитися від подорожі в Барселону. Економісти били на сполох, говорячи про потенційні втрати в розмірі 2,5% зростання ВВП, якщо криза затягнеться. Утім, негативні прогнози не справдилися. Після грудневих виборів у Каталонії економіка стабілізувалася ― а втрати склали лише 0,1% ВВП.

«Компанії перенесли центральні офіси до Мадрида, але вони продовжили робити бізнес у Каталонії, ― каже Громадському Пере Франч, професор журналістики та міжнародних відносин барселонського університету «Рамон Лулл». ― Якщо компанія, де працює 1000 людей, перенесла офіс і кілька десятків співробітників в інший регіон, це не вплинуло на її бізнес тут. Люди ходять на роботу, як зазвичай, продають товари, все працює нормально».