Життя

Торгівля людьми в Азербайджані: коли не залишають вибору

25 грудня, 2017 13:20
Життя/Торгівля людьми в Азербайджані: коли не залишають вибору
Зберегти
Вигляд
У перекладі з азербайджанської «хаяла» означає «ілюзія». Але історія жінки на ім'я Хаяла — реальна й документальна. І, на жаль, цілком типова для Азербайджану.

В Азербайджані немає статистики, скільки жінок стають жертвами работоргівлі, втім, достеменно відомо, які фактори сприяють процвітанню трафікінга: це злидні, домашнє насильство, низький рівень освіти, а також утиски за ознакою статі. Тобто потенційною жертвою работорговців може стати буквально кожна жінка.

У перекладі з азербайджанської «хаяла» означає «ілюзія». Але історія жінки на ім’я Хаяла — реальна й документальна. І, на жаль, цілком типова для Азербайджану. 

Громадське публікує матеріал видання MeydanTV у межах партнерства незалежних медіа Східної Європи (Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4).

Не головні діти

Народилася Хаяла в глухому азербайджанському селі в селянській родині. Мати поралася по господарству, доглядала за дітьми й літніми батьками чоловіка. Хаяла з дитинства звикла до шраму на материнському обличчі, під оком — одного разу чоловік «покарав» за те, що цілих чотири роки поспіль у неї народжувалися лише дівчатка.

Але нарешті народився хлопчик. І, що цілком закономірно для азербайджанського суспільства, став головною дитиною в сім’ї. Братові Хаяли, єдиному з п’ятьох дітей, належало закінчити школу; батьки навіть викроювали гроші з убогого сімейного бюджету, щоб оплатити синові репетиторів.

Відповідно до азербайджанських традицій, він мав стати єдиним спадкоємцем батьківської власності. Сестрам (як і мільйонам азербайджанських жінок) належало вийти заміж і ні на що не претендувати.

Коли Хаялі виповнилося шістнадцять, батьки вирішили, що вчитися досить і переклали на неї основну домашню роботу. В Азербайджані кількість дівчаток, яких батьки забирають зі школи після того, як ті навчаться читати і писати, за деякими даними, десятки тисяч.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Жінки та море: як на півдні Азербайджану розділили пляжі за статевою ознакою

У вісімнадцять Хаялу видали заміж за односельчанина. За місяць чоловік ударив її вперше але, на жаль, не востаннє. Хаяла знала, як це буває — в дитинстві їй доводилося неодноразово бачити, як батько бив матір. Але коли Хаяла спробувала поговорити з батьками чоловіка про побої, свекруха дала молодій невістці ляпаса. Тоді Хаяла спробувала звернутися в поліцію, але поліцейський сказав, що в чужі сімейні справи не втручатиметься.

Чоловік продовжував бити Хаялу й під час вагітності, і після народження дитини. Він пив і не працював, родина жила дуже бідно. Одного разу сусідка — молода жінка, яка нещодавно переїхала з міста, — сказала, що знає компанію в Баку, яка допомагає жінкам знайти роботу в Туреччині та ОАЕ — нянею, офіціанткою або економкою.

Ілюстрація МеydanТV

Від’їзд

Хаяла ніколи раніше нікуди не їздила, навіть валізи не мала. Довелося скласти одяг у звичайну базарну сумку, пропахлу помідорами, цибулею та землею. Пізно вночі, коли чоловік заснув, Хаяла відвела дитину до матері й поїхала в Баку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як у Грузії видають заміж неповнолітніх

На ранок вона вже розмовляла з жінкою, яка представилася директором агентства з працевлаштування. Та запевнила, що є вакансії в Туреччині. Сфотографувала Хаялу й пообіцяла, що вранці будуть готові закордонний паспорт і віза, тож можна буде летіти до Стамбулу. Хаяла і ще п’ять кандидаток ночували в дешевому готелі на околиці Баку. Трохи дивувалися, звичайно, — надто швидко все владналося.

Наступного дня чоловік, який представився співробітником агентства, вилетів разом з ними з Баку в Стамбул. Усі паспорти він тримав при собі — «щоб не загубилися».

Хаялу та інших жінок привезли на околицю Стамбула, у велику брудну будівлю, оточену колючим дротом. Розвели по різних кімнатах. Чоловік, що супроводжував групу, залишившись у кімнаті наодинці з Хаялою, жорстоко побив її, зірвав з неї одяг і почав фотографувати. Він сказав, що вона винна йому за переїзд до Туреччини, а єдиний спосіб розрахуватися — це проституція.

Пізніше прийшла власниця борделю — погрожувала, що в разі непокори Хаялу здадуть турецькій владі як повію, яка незаконно в’їхала до країни. Зрештою, перелякана й принижена Хаяла зрозуміла, що вибору в неї немає.

Вибору немає

У борделі, де її регулярно били, морили голодом, не давали спати й знущалися психологічно, Хаяла провела шість місяців. У середньому було по вісім-дев’ять клієнтів щодня, презервативами вони не користувалися.

Коли рабовласники зрозуміли, що Хаяла завагітніла, їй нелегально зробили аборт. Кілька днів жінка стікала кров’ю, їй ніхто не допомагав, лікаря теж не викликали. Ускладнення від аборту мало не вбило Хаялу, але зрештою саме це її врятувало.

Хаяла більше не могла працювати, її цінність в очах викрадачів сильно впала. Її перестали годувати і стежили за нею не так пильно, як раніше, вважаючи, що вона надто слабка й пригнічена, щоб тікати.

Ілюстрація МеydanТV

Одного разу вночі, залишившись наодинці, Хаяла змогла вибратися. Вона взяла тільки ковдру, яку накинула на колючий дріт, перелізла через паркан і дісталася до поліцейської дільниці. Протримавши Хаялу деякий час в ізоляторі, її депортували в Азербайджан як іноземку і повію, що незаконно перебуває в країні.

Знову вдома

У Баку Хаялу передали азербайджанській владі. Офіційно її ні в чому не звинувачували, але поліція і співробітники Головного управління в боротьбі з торгівлею людьми поводилися з нею, як із повією. Над нею сміялися й казали, що вона не повинна плакати, адже сама в усьому винна.

Спочатку Хаялу помістили в державний притулок при МВС, більше схожий на в’язницю, його посилено охороняли, а виходити заборонялося. Їй не надали ні юридичного представника, ні допомоги від неурядових організацій. Коло спілкування обмежувався співробітниками притулку та МВС, більшість з яких були чоловіками. Жінці було ніяково розповідати їм про те, що довелося пережити й розуміння вона не відчувала.

Єдине, що цікавило співрозмовників Хаяли — максимум інформації про людей, які вивезли її в Стамбул.

Хаяла боялася, тому багато чого не розповіла. Згодом її вигнали з притулку, попри те, що азербайджанський закон «Про торгівлю людьми» дає жертві трафікінга право перебувати в державному притулку протягом 30 днів, незалежно від готовності до співпраці з правоохоронцями.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Cексуальні злочини на війні — відповідальність командирів» — очільниця Міжнародної ліги жінок за мир та свободу

Без роботи, грошей і знайомих у Баку, Хаялі довелося знову займатися проституцією, щоб заробити принаймні на квиток у рідне село. Але, дізнавшись що сталося, батьки вигнали її з дому, — залишити таку дочку означало б для них зганьбити себе.

Ілюстрація МеydanТV

Думка фахівців

Фахівці, опитані МеydanТV, сходяться на думці, що більшість жертв торгівлі людьми — вихідці із західних і південних районів Азербайджану. Туреччина та Об’єднані Арабські Емірати — звичний маршрут для жертв трафікінга з Азербайджану, іноді жінки потрапляють і до Ірану. Іноді, кажуть дослідники, їх експлуатують усередині країни, змушуючи працювати повіями в масажних салонах і борделях або безкоштовною прислугою в заможних родинах у Баку.

Думка про те, що жертвою може стати тільки наївна й безпорадна жінка, помилкова. У пастку потрапляють різні люди, які не розуміють, з чим зіткнулися.

«Вони не знають, що таке торгівля людьми, і яким саме чином вони можуть стати її жертвами», — розповів Аловсат Алієв, колишній директор азербайджанського Громадського об’єднання «Центр міграції», який в останні роки змушений ховатися від переслідування влади за кордоном.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Азербайджанський ландромат»: як правляча еліта країни відмивала гроші

Чоловіки теж нерідко стають мішенню. Незалежний адвокат в Азербайджані, який попросив не називати його імені, заявив в інтерв’ю МеydanТV, що серед жертв сучасного рабства в Азербайджані чоловіків навіть більше, ніж жінок. Це розходиться зі світовою статистикою, але частково підтверджується дослідженнями Алієва. Колишній директор «Центру міграції» стверджує, що в будівництві щонайменше кількох знакових для Азербайджану об’єктів — «Полум’яних вежі», торгового центру 28 Mall, «Бута Палас», площі Державного прапора та Олімпійського центру «Кура» — брали участь жертви торгівлі людьми. Деякі з них зверталися в «Центр міграції» за допомогою.

Більшість затриманих за звинуваченням в участі в торгівлі людьми — жінки. Це насторожує міжнародних експертів: спеціальна представниця й координаторка ОБСЄ в боротьбі з торгівлею людьми під час свого візиту в Азербайджан у 2012 році заявила, що організатори трафікінга навмисно використовують жінок і змушують їх займатися вербуванням. Представниця ОБСЄ додала, що вербувальниць ловлять, а от більшість злочинців — чоловіків — залишаються в тіні.

За оцінками Глобального індексу рабства, 45,8 мільйонів людей у світі перебувають у тій чи іншій формі сучасного рабства — сексуальної експлуатації, примусової праці, примусових шлюбів. Відповідно до опублікованої у 2017 році доповіді уряду США про торгівлю людьми, Азербайджан є джерелом, транзитним пунктом, а також пунктом призначення торгівлі чоловіками, жінками й дітьми.

Закон проти насильства

«В Азербайджані є приказка: тільки труп нареченої може покинути будинок її чоловіка. Дівчина терпить знущання і мовчить. І навіть піддається критиці за скарги на чоловіка», — депутатка парламенту Ганіра Пашаєва зробила цю заяву понад 10 років тому, пояснюючи колегам, для чого потрібен закон «Про домашнє насильство».

Необхідність закону була настільки неочевидною, що ухвалити його вдалося тільки за чотири роки після перших дебатів, у 2010 році.

Матанат Азизова є главою «Жіночого кризового центру», який нині розташовується в Празі. В Азербайджані Матанат теж переслідують через її професійну діяльність.

Азизова розповіла МеydanТV про проект, у межах якого вона опитувала людей з Азербайджану, Грузії і Вірменії, що стали жертвами торгівлі людьми. За її словами, всіх жінок-жертв об’єднував загальний тренд — кожна зазнавала насильства в сім’ї.

Зв’язок насильства з работоргівлею виглядає приблизно так: знущання з боку чоловіка спонукають жінок піти з дому, фінансова незахищеність і відсутність підтримки посилюють небезпеку.

Правозахисники Матанат Азизова і Аловсат Алієв засвідчують, що деякі жертви трафікінгу, яким удається повернутися на батьківщину, гинуть уже після повернення — вчиняють суїцид, будучи не в силах упоратися з тиском родичів, або стають жертвою «вбивства честі».

Загалом, усі опитані МеydanТV експерти зійшлися на думці, що найефективніша зброя проти сучасних работоргівців — це прагнення до рівності між статями, боротьба з корупцією та відновлення громадянського суспільства в Азербайджані.

Мехрібан Зейналова, глава громадської організації «Чистий світ», яка, опріч усього іншого, організувала притулок для жертв насильства, вважає, що в Азербайджані ризику піддається чи не кожна жінка:

«Ми, будучи жінками, перебуваємо в дуже небезпечній ситуації. Кожна з нас».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Робота чи трудове рабство: як українці їдуть працювати в Росію, а потрапляють в тюрму

Пов`язані новини