Twitter-президент змінює Сальвадор: як наймолодший глава держави боротиметься проти банд та корупції

Проте як саме президент, який вступив на посаду 1 червня, збирається впроваджувати зміни у одній із найнебезпечніших країн світу — загадка навіть для його прихильників.

Дарт Вейдер проти Таноса

Наїб Букеле, успішний бізнесмен та екс-мер столиці Сальвадору, полонив серця громадян, втомлених корумпованістю політиків та їхньою нездатністю подолати бідність та злочинність. Він виграв вже в першому турі президентських виборів у лютому, отримавши 53% голосів. При цьому Букеле порушив монополію двох традиційних політичних партій, що ділили між собою владу після завершення громадянської війни у 1992 році.

В той час, як представники партії АРЕНА, що представляє найбагатші сім’ї країни, та їхні противники — колишні ліві партизани — їздили по всій країні, Букеле виступив лише на кількох мітингах, не давав інтерв’ю й уникав дебатів з опонентами. Прес-конференції йому замінили трансляції у Фейсбуці, а про його плани та погляди сальвадорці дізнавалися з Twitter-аккаунту. Щодня десятки його постів у Twitter розходилися по всіх ЗМІ.

Не всі з них стосувались політики чи економіки. Тисячі лайків зібрало обговорення ним того, хто з відомих кінолиходіїв — Дарт Вейдер з «Зоряних воєн» чи Танос з «Месників» — переміг би в поєдинку між ними. Тим часом невідомими залишалися імена майбутніх міністрів Букеле.

Здавалось, це робило Букеле легкою мішенню для критиків. Вони звинувачували політика у легковажності та відсутності якісних ідей, що ховалися за його яскравими постами та емоційними розмовами про зміни та надію. Йому закидали, що він більше детально обговорює переваги та недоліки Вейдера та Таноса, ніж стратегію боротьби зі злочинністю — і це у країні з найвищим рівнем вбивств у світі.

Але Букеле, любителю коміксів та швидкісної їзди, вдалося переконати більшість сальвадорців - зокрема, молодь - у тому, що саме він нарешті виконає все те, що їм десятиліттями обіцяли політики. І зможе подолати глибоко вкорінену корупцію, прискорити економічне зростання та знизити рівень насилля.

Виклики для президента

Останніми десятиліттями Сальвадор потрапляє на шпальти газет не завдяки справжньому буму серфінг-туризму, а через потоки мігрантів, що втікають через бідність, корумпованість політиків та нестримне насилля на вулицях міст. Третина із 6,6 млн сальвадорців живе за межами країни, переважно у США — їхні грошові перекази складають 20% від ВВП. Економіка країни зростає повільно - третина населення досі живе за межею бідності. Натомість, політики не цураються розкоші: п’ятеро попередніх президентів перебуває під слідством або вже арештовані за звинуваченнями у корупції.

Особливо гострим викликом є боротьба зі злочинністю. У серпні 2015 року кожної години в країні коїлось одне вбивство. Зараз кількість убивств знизилася, але Сальвадор залишається однією з найбільш небезпечних для життя країн.

Провину за це покладають на найбільші банди — М13 та Район-18, що воюють між собою та правоохоронцями. Ці банди зародилися ще у 1980-х роках у Лос-Анджелесі, куди десятки тисяч сальвадорців утікали від громадянської війни. Їхнім початковим призначенням був захист іммігрантів від місцевих кримінальних організацій. Проте у 1990-х тисячі з них депортували зі США на батьківщину.

Ослаблена війною та переповнена зброєю країна стала ідеальним середовищем для зростання банд, членами яких є близько 70 тисяч сальвадорців. Банди захопили бідні райони міст, збирають данину у малого та середнього бізнесу та перетворили школи на вербувальні пункти — переважна більшість рекрутів віком до 15 років. Вони вирізняються ритуальною жорстокістю та суворими законами лояльності та помсти: жертв піддають тортурам, а у ворогів вбивають цілі родини.

Всі попередні спроби розв’язати проблему — від переговорів держави з бандами до залучення армії — не досягли успіху.

Букеле вбачає причини злочинності у слабкості держави та економіки — і обіцяє не лише посилити поліцію, а й створити сотні тисяч нових робочих місць.

А для подолання корупції він пообіцяв скопіювати досвід сусідньої Гватемали, який рекомендували й Україні. та запросити авторитетних іноземних слідчих під егідою ООН.

Правління через Twitter та війна з бандами

Складання присяги президента не стало для Букеле приводом відмовитися від своїх методів ведення політики. У день інавгурації, 1 червня, замість традиційної закритої церемонії він запросив усіх охочих на центральну площу міста Сан Сальвадор. Піднявшись на сцену під пісню групи Coldplay «Viva la vida», у своїй промові Букеле порівняв країну з хворою дитиною, яку він вилікує разом із сальвадорцями.

Його основним інструментом залишається Twitter — і тут він перевершив навіть президента США Дональда Трампа та Бразилії Жаїра Болсонару.

За перші декілька тижнів він публічно звільнив близько 500 держслужбовців, частина яких є родичами політиків з традиційних партій. У всіх повідомленнях він вказував зарплату чиновника та його родинні зв’язки зі своїми політичними опонентами. Його міністри поспішали доповісти Букеле про виконання наказів — теж у Twitter.

Критики відзначають, що Букеле перевищив повноваження і звільнив сотні людей без дотримання законів про працю та належного обгрунтування. Втім, більшість із мільйона його підписників у соцмережах схвалює дії президента.

Його твіти, що починаються зі слів «наказую», миттєво стали мемом. Соцмережами поширюються повідомлення на кшталт «наказую покликати мене на пиво» чи «наказую оплатити мій сніданок». Сам президент вже встиг «наказати» одному відеоблогеру робити кращі відео, а іншого «призначив» своїм «міністром Youtube».

Водночас із жартівливими повідомленнями Букеле встиг ухвалити символічні, але важливі рішення. Одним із перших твітів у статусі президента він наказав забрати з назви підрозділу армії Сальвадору ім’я полковника Домінго Монтеросси — відповідального за найбільше масове вбивство в історії країни.

У 1981-му елітний розділ армії розстріляв близько 1000 дорослих та дітей у мирному селі нібито за підтримку партизанів. 26 років дві провідні політичні партії нічого з цим не робили, нібито остерігаючись реакції армії.

Букеле вистачило одного дня — військові негайно виконали наказ президента.

Крім того, незвичним для регіону стало те, що Букеле негайно взяв на себе відповідальність за поневіряння сальдорських емігрантів при спробі потрапити у США. Після того, як наприкінці червня весь світ облетіли фотографії чоловіка та його маленької доньки, що потонули у прикордонній річці Ріо Гранде, Букеле заявив: «Це наша провина. Для них вирушити у дорогу через пустелю та три кордони здається менш ризикованим, ніж залишитися у Сальвадорі. Тому ми хочемо зробити нашу країну безпечнішою».

Букеле вже оприлюднив стратегію боротьби із бандами. Він відмовився від переговорів, які запропонувала найбільша з них — М13. Натомість поліція та військові відновлять контроль над центральними частинами міст та посилять ізоляцію лідерів банд, які продовжують керувати ними навіть з в’язниць.

Поки що це нагадує не надто результативну в минулому політику «сильної руки».

Втім, Букеле переконує, що за останній місяць кількість вбивств скоротилась аж на 40%. Деякі експерти сподіваються, що продемонструвавши рішучість боротися зі злочинцями, Букеле також запустить програми соціального розвитку та економічного зростання.

Зрештою, попри реноме політичного аутсайдера, Букеле не є новачком у політиці. Перед тим, як стати президентом, він багато років займався політичним маркетингом та чотири роки був мером столиці Сальвадору, де не міг не стикатися з бандами.

Як розповіла автору в листуванні на сервісі italki жителька Сан-Сальвадора, викладачка комунікаційних технологій Лідісе Перес, Букеле впорядкував брудний та небезпечний центр міста, привабив до нього туристів та підтримував молодь, яка найбільше потерпає від банд.

Перепоною для Букеле може стати те, що традиційні політичні партії зберігатимуть більшість у парламенті аж до виборів 2021 року. Президент потребуватиме згоди парламенту як на важливі економічні рішення, так і на створення Міжнародної антикорупційної комісії.

На думку професорки політології Крістіан Вейд, Букеле може допомогти притаманні йому ідеологічна гнучкість та прагматизм. Розгромлені ним традиційні партії також змушені зважати на його популярність і співпрацювати з ним, щоб уникнути обурення виборців.

Натомість, у зовнішній політиці Букеле чітко визначив свої пріоритети. Він відмежувався від авторитарних режимів Венесуели та Нікарагуа.

Букеле пообіцяв співпрацювати з Дональдом Трампом та президентом Мексики Лопесом Обрадором, щоб залучити інвестиції та знизити міграцію з країни.

Мексика вже перерахувала уряду Букеле перші 30 зі 100 млн доларів, які спрямують на створення робочих місць у сільському господарстві.

Натомість Букеле жартома передав Обрадору звання «найбільш популярного президента світу».

Втім, сотні тисяч сальвадорців підтримують свого президента і сподіваються, що до його колекції епітетів із префіксом «най» з часом додасться ще один — «найуспішніший президент Сальвадору».

Буде непросто — ще не зрозуміло, чи зможе Букеле настільки вдало керувати державою, як своїм Twitter-аккаунтом чи окремим містом. Але в цій країні вже давно не було помітно стільки надії на краще.