Президент Білорусі Олександр Лукашенко знайшов винних у масових акціях протесту в країні — це США та їхні «сателіти», серед яких і Україна.

Про це Лукашенко заявив на зустрічі з «політичним активом» країни.

За його словами, «агресори» готувались до цього часу «Ч» десять років.

«Щоби зняти одразу всі маски, назвемо цих гравців поіменно. На рівні глобальних центрів це перш за все Сполучені Штати Америки, конкретніше — їхня мережа фондів з підтримки так званої демократії. На європейському континенті активно діяли американські сателіти: Польща, Литва, Чехія і, на жаль, наша Україна», — розповів Лукашенко.

Як стверджує білоруський президент, кожна з цих країн виконувала конкретну роль, Україна, за його словами, стала «форпостом політичних провокацій».

Знову «кольорові» революції

Як каже Лукашенко, білоруси виходять на акції протесту не тому, що він вже 26 років при владі, а через «класичний американський підручник кольорових революцій».

«Тепер ми можемо обернутися назад і детально розібрати всі етапи сценарію зі знищення нашої країни, якому ми, на щастя, не дали реалізуватися і не дозволимо», — сказав він.

На пострадянському просторі це класична реакція не невдоволення населення. Авторитарні правителі (або ті, хто хоче ними стати, наприклад, Янукович) та їхні прихильники починають розповідати про проплачені акції, агентів впливу і таке інше. Якщо вірити у «кольорові революції», люди на вулиці без команди з Вашингтона ніколи не виходять.

Київ і Мінськ — найгірші відносини в історії

Після розвалу Радянського Союзу відносини між Україною та Білоруссю ніколи не були настільки поганими, як зараз.

Лукашенко перед виборами пробував загравати із Заходом, розповідаючи про загрозу Росії, навіть піймав російських найманців з ПВК «Вагнера». Але коли стало зрозумілим, що протест після очевидно сфальсифікованих виборів буде куди сильнішим, ніж зазвичай, Лукашенко обрав улюблену тактику диктаторів, зокрема і свого «старшого брата» Володимира Путіна — у всіх негараздах звинувачуй Америку.

Після жорстоких розгонів протестувальників Лукашенко не мав можливості лавірувати між Заходом і Росією, бо для першого став надто токсичним. Україна ж, хоч і обережно, але ставала на бік Заходу.

Спочатку Володимир Зеленський порадив Лукашенку провести перевибори, на що в Мінську відреагували досить нервово, а каталізатором конфлікту стало те, що Білорусь видала «вагнерівців» Росії, а не Україні.

Наразі Лукашенко продовжує розігрувати карту «злочинного Заходу», який хоче знищити Білорусь, і на цьому підґрунті просить у Путіна нові кредити. Україна ж у пропагандистів Мінська займає важливе місце як «родич-зрадник», який підтримує ворогів.

Зі свого боку, Україна зупинила всі контакти з білоруською владою. А Верховна Рада України підтримала позицію ЄС щодо виборів у Білорусі, визнавши їх недемократичними, і заявила про готовність підтримати санкції проти білоруської влади.

В Офісі Зеленського також вже використовують не надто дипломатичний стиль спілкування для реакції на дії влади Білорусі — зокрема щодо ситуації з хасидами, які застрягли на білорусько-українському кордоні.

Поділитись: