ENRU

Ми вимагали звільнити полоненого в «ДНР» блогера Асєєва — інтерв'ю з представником ОБСЄ

«В Україні поважають свободу слова», — вважає представник ОБСЄ зі свободи ЗМІ Арлем Дезір. Водночас зазначає, що він стурбований безкарністю відповідальних за вбивство Павла Шеремета, яке сталося в липні 2016 року.

Дезіра призначили на посаду на трьохрічний термін у 2017-му. Раніше він очолював міністерство з європейських справ і міжнародного розвитку Франції. У Київ приїхав, щоб зустрітися з українськими журналістами й обговорити виклики, які нині постають перед медіа.

Що загрожує журналістам, як не перетворити боротьбу з пропагандою на боротьбу з критикою, а також про діалог між російськими та українськими ЗМІ — Арлема Дезіра розпитало Громадське.

Ви бачилися з різними журналістами та медіа-організаціями. Які головні питання щодо медіа в Україні порушуєте ви, як представник зі свободи ЗМІ ОБСЄ?

В Україні поважають свободу слова. Тут представлені різноманітні медіа, і я вважаю, що українці дуже зацікавлені в розвитку вільних ЗМІ.

Я зустрівся з багатьма вашими колегами й журналістськими асоціаціями. Ми постійно співпрацюємо з різними наглядовими групами, організаціями, що захищають свободу медіа. І ми стурбовані певними проблемами, які стосуються безпеки журналістів, вони досі існують. Ідеться і про безкарність відповідальних за злочини проти кількох українських журналістів.

Організатори вбивства Павла Шеремета не притягнені до відповідальності. Є чимало випадків, і я вважаю, що коли йдеться про безпеку журналістів, не буває дрібних інцидентів. Украй важливо, що уряд, правоохоронці роблять усе можливе, що погрози й напади на журналістів розслідуються.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що відомо про вбивство журналістки на Мальті

Представник ОБСЄ зі свободи ЗМІ Арлем Дезір (праворуч) та журналістка Громадського Наталія Гуменюк під час інтерв'ю, Київ, 21 березня 2018 року Фото: Громадське

Занепокоєння стосується всіх країн ОБСЄ — їх 57. Ситуації щодо медіа в них зовсім різні. Але загрози для журналістів існують усюди. Як ми знаємо, словацького журналіста Яна Кучака вбили всього за кілька місяців після смерті мальтійської журналістки Дафри Гаруани Галіції, яка робила надважливе розслідування щодо корупції. Ми, на жаль, бачимо ці загрози вільній пресі від різних людей.

У деяких країнах це стається тільки тому, що журналісти вимагають відповідальності від влади. Напад на редакцію Шарлі Ебдо засвідчив, що є чимало людей, які не приймають свободу преси. Важливо, щоб Україна була демократією і мала волю  створити сильні демократичні інституції, й значна увага приділялася безпеці та захисту журналістів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Чому протестує Словаччина: у країні тривають наймасовіші з 1989 року демонстрації

Серед українців, які нині перебувають у полоні, є, зокрема, і журналісти. Роман Сущенко затриманий у Москві, проти Миколи Семени в Криму відкрите кримінальне провадження, Станіслав Асєєв ув’язнений у так званій «ДНР». У всіх цих випадках Росія має контроль над їхньою свободою. Водночас Росія — член ОБСЄ. У суспільства виникає відчуття безвиході, коли воно бачить, що ОБСЄ не може на це вплинути. Отже, міжнародні інституції не є дієвими?

Це дуже важливе питання, яке ми порушували під час нашої зустрічі в Києві, і так само під час мого візиту в Росію торік. Роман Сущенко — відомий журналіст, працював у Москві. Він заарештований і перебуває в Росії — ця ситуація неприйнятна і я нагадую, що країни ОБСЄ взяли на себе зобов’язання сприяти вільному розповсюдженню інформації та спрощувати роботу журналістам, допомагати з акредитацією, а не займатися арештами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Я не вірю, що мій батько шпигун», — інтерв’ю з дочкою політв'язня Романа Сущенка

Станістав Асєєв — блогер, працював у Донецьку. Затриманий сепаратистами поза всіма юридичними нормами. Ми неодноразово надсилали звернення та робили публічні заяви з проханням звільнити Станіслава Асєєва.

У Миколи Семени — журналіста, якого арештували в Криму, ми питали, чи може він приїхати до Києва. Але це неможливо, йому навіть заборонили бути журналістом. Це питання, які ми порушували на рівні Національної спілки журналістів України та Спілки журналістів Росії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Без права на професію: інтерв'ю з кримським журналістом і політв'язнем Миколою Семеною

Представник ОБСЄ зі свободи ЗМІ Арлем Дезір під час інтерв'ю, Київ, 21 березня 2018 року Фото: Громадське

Україна стала полігоном для російської дезінформації й фейкових новин.  Деякі українські медіа та громадські активісти вкрай негативно ставляться до того, що сьогодні ОБСЄ наполягає, що між українськими та російськими журналістами потрібен діалог. Водночас російські пропагандистські медіа порівнюють з українськими, ніби це речі одного штибу. Таким чином міжнародна спільнота ніби намагається зрівняти ЗМІ двох країн, «примушуючи до діалогу», який не є рівним. Що ви на це скажете?

Діалог між спільнотою українських і російських журналістів започаткований ще від 2014 року, щоб сприяти безпеці журналістів. Щоб переконатися, що уряди обох країн поважатимуть медіа й не перешкоджатимуть роботі. Я не думаю, що ми можемо просити й очікувати, що журналісти вирішать цей конфлікт. Це нереально.

Але з другого боку, корисно підкреслити важливість діалогу між медійниками двох країн, які перебувають у стані конфлікту. Так, журналісти, звісно, є громадянами цих держав, патріотами, однак не вони несуть відповідальність за конфлікт. Я не думаю, що держава повинна використовувати їх у ролі вояків. Але важливо обговорювати пропаганду, яка завжди існує в умовах війни.

Український уряд дуже розчаровує, коли міжнародні організації критикують країну за обмеження роботи деяких російських державних каналів чи соціальних медіа. Прихильники таких заборон кажуть, що і Франція шукає спосіб протистояння фейковим новинам, і Google має це зробити. У США  Russia Today мала зареєструватися як іноземний агент. Британці можуть обмежити роботу цього медіа. Західні уряди намагаються призупинити поширення фейкових новин, водночас коли це чинить Україна, міжнародні організації одразу кажуть про тиск на медіа.

Так, дискусія існує в багатьох країнах у всьому світі. Існують спроби зупинити дезінформацію та пропаганду. Ухвалили певне законодавство щодо мови ненависті, расизму, антисемітизму, пропаганди тероризму. Це дуже складне питання. Соціальні мережі дозволяють отримати доступ до забороненого контенту, який спонукає до насилля. Інколи його розповсюджують антисемітські групи, часом — держави, які намагаються втрутитися в життя своїх сусідів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 5 причин, чому соцмережі стають небезпечними

Ми повинні бути дуже уважними до того факту, що формулювання «фейкові новини» може характеризувати дуже різні типи ситуацій. Звісно, буде багато людей, які розміщуватимуть нерозумні речі в інтернеті, які не є реальною інформацію. Правильно буде сприяти якісній інформації, професійній журналістиці, яка би спростовувала фейки, розвивала медіаграмотність, допомагала людям розуміти, що вони не можуть сприймати за правду усі новини в Інтернеті, фейсбуці чи твіттері.

Інша річ — це спроба певних держав за допомогою дезінформації впливати на інші країни. Ідеться і про використання так званих «фабрик тролів», приміром. Це необхідно розслідувати дуже пильно. Тут важлива прозорість. Необхідно знати, хто купує рекламу на Facebook, а надто під час виборчих кампанії. Нині ми бачимо дуже напружені дебати щодо цього в США, де триває розслідування щодо подій минулої президентської компанії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Троянський кінь» Кремля: соцмережі визнали, що їх використали для маніпуляцій у США

Представник ОБСЄ зі свободи ЗМІ Арлем Дезір під час інтерв'ю, Київ, 21 березня 2018 року Фото: Громадське

Також є боротьба з мовою ненависті. Є міжнародне законодавство, яке говорить, що заклики до насилля через релігію, походження чи расу, можуть бути заборонені й таким чином можна у законний спосіб обмежити свободу висловлювання. Це застосовували для друкованої преси, так само можуть використовувати й для інтернету.

Але ми мусимо подбати, щоб цей алгоритм не блокував інакодумців і критиків влади. І я стурбований тим, як деякі уряди намагаються дедалі частіше блокувати соціальні медіа, мовляв, вони борються з пропагандою, але насправді намагаються обмежити свободу медіа й перешкоджати критиці.

Важливо знайти баланс. І щодо цього триває дискусія у Європі, зокрема у Німеччині, Франції, а також у Сполучених Штатах. Вони розглядають певне регулювання Інтернету, але разом з тим хочуть захистити свободу висловлювання та розмаїття думок. І я гадаю, що для України, це буде ключовим питанням. Ми ведемо переговори з урядом щодо цього, надали їм юридичні поради щодо міжнародних стандартів та справ в інших країнах.

Гадаю, це дуже важливо для України. Я розумію, що країна перебуває в дуже складній ситуації, пов'язаній з конфліктом й анексією Криму. Але свободу слова потрібно захистити, і переконатися, що обмеження не поставлять під удар розвиток вільних медіа. Навіть тоді, коли уряду не подобаєтсья їхня робота. Адже завдання журналіста — критикувати, розвивати критичне мислення. Це умова демократії.