«Новічок» для Північного потоку: чи варто чекати рішучих дій Заходу через отруєння Навального?

Після отруєння російського опозиціонера Олексія Навального між Росією та Заходом — чергове загострення. 2 вересня, після перевезення Навального на лікування до Німеччини та експертизи, з’ясувалося, що отрута була з групи «Новічок». Такою ж російське ГРУ намагалося вбити колишнього розвідника РФ Сергія Скрипаля у Великій Британії два роки тому. Що більше фактів указували на причетність Кремля, то різкішими ставали заяви ЄС і відповіді на них офіційної Москви.
Тим часом у Бундестазі вже вимагають припинити будувати «Північний потік-2», а ЄС обіцяє нові санкції проти Росії. Усе це поки що слова — але чи можуть бути серйозні наслідки для Росії? Разом із експертами hromadske пояснює можливі наслідки справи Навального для взаємин Росії із Заходом та України.
Купа заяв є, але чи будуть рішучі заходи проти Росії? Якісь санкції?
Коротко. Санкції цілком можливі, зокрема щодо будівництва «Північного потоку-2»: його не припинять прокладати, але можуть тимчасово зупинити договори на деякі роботи або запровадити додаткові перевірки. Інші санкції проти окремих винуватців отруєння Навального навряд чи матимуть ефект.
Останні дні — нескінченний обмін заявами між Берліном і Москвою. Канцлерка ФРН Ангела Меркель назвала отруєння Навального замахом на вбивство й наполягла на негайних поясненнях від Росії. Кремль відмовився співпрацювати в розслідуванні (до того ж Путін заяву не коментував і не збирається), поки Німеччина не надасть доказів. Якщо не надає — то, можливо, отруїли вже в Німеччині? Так натякнув речник Кремля Дмитро Пєсков, а голова Служби зовнішньої розвідки припустив, що все це — провокація західних спецслужб. Приєднався до дискусії й президент Білорусі — назвав отруєння Навального «фальсифікацією».
Але все це розмови. І хоча присутність «Новічка» російського виробництва в тілі Навального підтвердили, для серйозних звинувачень і санкцій має бути більше доказів — про це чітко заявили в Європейській комісії.
«На цьому етапі ще немає розслідування, яке б указало, хто відповідальний. Ми в ЄС відреагували дуже чітко — хочемо побачити, як винуватців притягнуть до відповідальності. Цього ще не відбулося, тому наразі складно говорити про покарання», — заявив речник ЄС із питань зовнішньої політики та політики безпеки Петер Стано.
Експерт-міжнародник, доцент Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка Віктор Константинов у коментарі hromadske пояснює, що санкції можуть бути насамперед від Німеччини. У Бундестазі вже лунають заклики припинити будівництво «Північного потоку-2» — майже готового газогону, який Росія прокладає через Балтійське море до узбережжя Німеччини та який є надзвичайно невигідним для України. Але на повну заморозку будівництва надто розраховувати не слід.
«Якщо від проєкту повністю не відмовляться, федеральний уряд почне якісь заходи на кшталт додаткових перевірок і тимчасове зупинення договорів на виконання деяких робіт. Це найбільш вірогідна форма санкцій», — каже експерт.
Можлива реакція США, на його думку, матиме суто номінальний характер: «Хіба що санкції для якогось підполковника поліції в Омську чи ще когось, хто й так є вже у двадцяти санкційних списках».
На думку експерта, серйозного демаршу у формі депортації дипломатів, як після отруєння Скрипалів у Солсбері, не буде — адже не здійснювали відкритої атаки на Захід.
Константинов каже, у цієї історії є ще один важливий аспект, хоча він і певною мірою символічний:
«Це спроба звірити годинники й іще раз продемонструвати здатність НАТО й усього Заходу до мобілізації. Хоча цього разу обставини не такі очевидні, як було у 2018-му. Заради справедливості, сьогодні для Заходу Росія — це такий собі злодій, який завжди чатує, кращого просто неможливо вигадати. Ось вони знову зробили щось погане, а Захід продемонстрував усю свою рішучість і готовність до реальних дій».

До речі, Навального отруїли в Росії, але обурена Німеччина. Вона якось використає це для себе?
Коротко. Німеччина втомилась від тиску щодо Північного потоку-2 й тепер може його тимчасово зупинити. А ще мусить реагувати на закиди Москви, ніби Навального отруїли вже в Німеччині, або що все це — провокація Заходу проти Кремля.
На тлі отруєння Навального та особливо закидів Росії про те, що Німеччина ледь не вигадала його діагноз, у Бундестазі почали говорити, що продовження будівництва газогону робить Німеччину залежною від Росії, тому треба його зупинити. Наприклад, із такою заявою 3 вересня виступив глава комітету Бундестагу з питань зовнішньої політики Норберт Рьоттген. Утім, Ангела Меркель радила чітко розмежовувати справу Навального та «Північний потік-2», який, попри все, «потрібно добудувати».
«Історія з “Північним потоком-2” завжди була внутрішньоєвропейською. Німеччина та Росія хотіли б розглядати її як взаємовигідну, хоча насправді вона такою не є, — каже в коментарі hromadske німецький історик та експерт зі східноєвропейської політики Ян Клаас Берендс. — А по-справжньому глобальною вона стала після запровадження США санкцій не лише проти російських, а й німецьких компаній, які будують газопровід. У нас це розцінили як “зазіхання на суверенітет країни”».
Віктор Константинов каже, що для Німеччини зараз дуже зручний момент розібратися з питанням «Північного потоку-2»:
«Навіть якби не було Навального, треба було б щось підшукати, бо Німеччина перебуває під великим тиском через “Північний потік-2” і від американців, і від європейців. Її як слід не розуміють у ЄС — чому вона до сьогодні продовжує наполягати на продовженні цього проєкту. Вийти з цієї ситуації пристойно, особливо після втручання Америки, і сказати “так, ми просто дослухаємося до опозиції й будемо діяти, як вона нас просить” — це виглядатиме дуже невдало. А можна скористатися моментом, виступити проти Росії та подати це так: буде дивно Німеччині як одному з лідерів просування ідеї захисту прав людини в ЄС не відреагувати».

Північний потік не хоче й Україна. То вона трішки виграє від цієї ситуації?
Коротко. Це неточно — навряд чи «Північний потік-2» остаточно припинять будувати. Хіба що (це формальність) в України є зайвий шанс продемонструвати свою підтримку рішень ЄС щодо Росії. До речі, Навальний — не дуже симпатична для України постать: у нього є суперечливі заяви про Крим і не лише.
Після підтвердження отруєння Навального «Новічком» МЗС України виступило із заявою, у якій засудило «черговий злочинний акт російської влади, яка продовжує наступ на демократію та права людини в РФ та за кордоном».
А під час брифінгу 4 вересня міністр закордонних справ Дмитро Кулеба зазначив:
«Україна дуже сподівається, що історія з Навальним змусить світовий політикум залучити всі можливі механізми впливу на Росію, зокрема переглянути політику щодо будівництва “Північного потоку-2”».
Віктор Константинов зазначає, що Україна, найвірогідніше, не братиме в такому разі на себе ініціативу нових санкцій щодо РФ. Але приєднається до колективної реакції Заходу, насамперед ЄС, коли вона буде сформульована в офіційних документах. Ну й наполягатиме на неприпустимості застосування хімічної зброї проти будь-якої людини — про це теж ідеться в заяві МЗС.
«Нам уже немає чого втрачати у відносинах з Росією, і такий демарш просто зайвий раз доводить, що ми тримаємо руку на пульсі, що ми разом з усіма, навіть попри те, що не є членами ЄС. Більше нічого змістовного ми зробити не зможемо. Провести ще кілька мітингів, накласти їх на ту хвилю, яка сьогодні є в Україні як реакція на білоруські події — серйозних результатів це не дасть. Тим паче Навальний — не та фігура, яку Україна сприймає як однозначно позитивну, зокрема й через його позицію щодо Криму та інших моментів у російсько-українських відносинах», — пояснює експерт.
Навальний неодноразово в інтерв’ю зазначав, що Крим анексували з грубими порушеннями міжнародного права, але тепер він є частиною Росії і в найближчому майбутньому до складу України не повернеться. А ще пропонував провести новий, «чесний», референдум у Криму — точніше, обіцяв це зробити, якщо колись прийде до влади.

Лукашенко теж підключився до дискусії про Навального — він хоче з новою силою подружитися з Путіним?
Коротко. Схоже на те. Хоча заява Лукашенка про «перехоплення телефонної розмови Берліна з Варшавою» скидається на нісенітницю, Кремль узяв її до уваги. Лукашенко підтримує позицію Кремля щодо Навального й шукає собі підтримки в Москви на тлі протестів і розірвання відносин із Заходом.
3 вересня президент Білорусі Олександр Лукашенко зустрівся з прем’єром Росії Михайлом Мішустіним. І видав «сенсацію»: на його думку, Меркель збрехала про причетність Росії до отруєння Навального. У нього нібито навіть є підтвердження — перехоплена військовою розвідкою Білорусі розмова Берліна та Варшави.
«Я вам повинен сказати, що вчора або позавчора (я точно не пам'ятаю) перед виступом Меркель (вона заявила, що йому — Навальному — хотіли закрити рота) ми перехопили розмову, яка (я вам дам почитати її, ми підготуємо й направимо до ФСБ) чітко говорить про те, що це фальсифікація. Ніякого отруєння Навального не було», — заявив Лукашенко.
Така позиція невизнаного президента Лукашенка найкраще демонструє його безвихідь. Заходу точно не сподобалися і вибори з порушеннями, і силові розгони мирних акцій та гучні заяви політика про те, що протестами в Білорусі керують із Європи, а проти НАТО в бойовій готовності на кордонах стоять білоруські війська. Країни Балтії наприкінці серпня навіть оголосили Лукашенка персоною нон-ґрата.
«Це типовий Лукашенко, навіть не останніх десяти років, а більше. Коли йдеться про вибори або виплати чергових боргів — він іде на Захід. А щойно в нього виникають проблеми з опозицією та з Заходом, він одразу ж біжить до Росії. Уже багато сказано про те, що ситуація в Білорусі справді інша, ніж була в Україні: Росія не є ворогом для більшої частини опозиції в країні. Але й Росія тут демонструє неочевидну пролукашенківську позицію — хоча й помітно, що її ставку на нього поки що не зняли остаточно», — каже Константинов.

А що кажуть у США? Введуть санкції?
Коротко. У США пообіцяли допомогти Європі з розслідуванням і можуть запровадити нові санкції проти РФ. А якщо «Північний потік-2» тимчасово зупинять, Трамп зможе використати це на власну користь у передвиборчих перегонах: адже це він наполягав на санкціях проти нього.
3 вересня речник Ради нацбезпеки США Джон Еліот виступив із заявою, у якій засудив отруєння Навального й згадав про можливі санкції проти Москви. Утім, від адміністрації Трампа чітких коментарів щодо цієї історії та її можливого впливу на відносини з Москвою довго не було. Хіба що під час передвиборчого мітингу в Пенсильванії Трамп зазначив, що намагається налагодити стосунки з іншими країнами, зокрема й РФ, і закинув своїм опонентам із Демократичної партії, що вони постійно говорять про Росію.
А вже ввечері 4 вересня на пресконференції Трамп заявив, що не сумнівається у висновках німецьких лікарів і США будуть розбиратися з «цифрами й документами справи». «Ми маємо серйозно розглянути цю ситуацію — і ми це зробимо. Ніхто й ніколи ще не був таким суворим із Росією, як я. Я не знаю напевне, що сталося — але це трагедія», — виголосив Трамп. І додав, що «сприйме нормально», якщо Німеччина все-таки запровадить санкції проти РФ.
Як пояснює hromadske директор Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету імені Мечникова Володимир Дубовик, поки що зарано говорити про реальність нових американських санкцій проти Росії — щонайперше приклад має подати Європа. Наскільки вірогідним є потепління у відносинах США з Німеччиною, якщо вона таки зупинить будівництво Північного потоку — теж питання. Санкції щодо газопроводу підтримувала республіканська партія США й сам Трамп, а дехто із сенаторів-республіканців уже закликав Німеччину зупинити будівництво — як відповідь на справу Навального.
«Від Джо Байдена (конкурента Трампа на виборах-2020 — ред.) або когось, хто уповноважений говорити від його імені, поки що не чути критики на адресу Трампа через те, що він довго не висловлював позицію стосовно Навального. Побачимо, чи стане це предметом дискусії між демократами й республіканцями. Якщо Німеччина припинить співпрацю в межах “Північного потоку”, буде цікаво, тому що Трамп спробує використати це як власну перемогу. Він просував санкції проти газопроводу як особисту ініціативу», — каже Дубовик.
- Поділитися: