«Поговорити з Байденом — уже буде вдалий візит». Чого чекати від зустрічі президентів США й України

Попереднику Володимира Зеленського на зустріч із американським візаві — Дональдом Трампом — довелося чекати менш як пів року. Масштабних результатів вона не принесла: тоді для української влади важливим було насамперед зустрітися з президентом США до саміту «Великої двадцятки», де був присутній Путін. Тим паче, вже починалася історія з нібито втручанням України в американські вибори, а сам Трамп не надто зважав на традиційну дипломатію.

Нині ж, здається, все навпаки: після приходу до влади Джо Байдена буря в Білому домі нібито стихла, проте в українських владних колах і надалі грають не за правилами. Вашингтон не в захваті від того, що дипломатією де-факто керує не міністр закордонних справ, а голова Офісу президента, і як прямо, так і натяками намагається повернути Київ до чесної гри.

Саме на такому тлі й відбувалася підготовка до зустрічі Зеленського та Байдена, запланованої на 1 вересня. Про що говоритимуть президенти України та США й чого можна очікувати від саміту — в матеріалі hromadske.

Довгоочікуваний візит

Про наміри зустрітися з Байденом Зеленський відкрито заявляв ще в червні — коли стало відомо про підготовку саміту США-Росія: президент України хотів побачити американського візаві раніше за Путіна. Не вийшло. І, як стверджували джерела видання Axios, так сталося через звільнення голови правління «Нафтогазу» Андрія Коболєва. Це рішення пізніше публічно розкритикував держсекретар США Ентоні Блінкен.

Утім, у червні Зеленський і Байден мали телефонну розмову, під час якої домовилися про візит. Але якщо Білий дім говорив, що він станеться «цього літа», Офіс президента впевнено заявляв про «середину липня», яка потім зсунулася на «початок серпня», потім — на кінець літа, і врешті — на початок осені. До того ж Банкова виправдовувалася за самовільне приписування в цій телефонній розмові Байдену слів про підтримку надання Україні ПДЧ.

А посеред серпня джерела «Дзеркала тижня» повідомили про плани Зеленського влаштувати чотириденний візит до США, під час якого передбачені зустрічі з Ілоном Маском і Тімом Куком, лекція про Бабин Яр у Стенфорді та зустріч з американським бізнесом у Чикаґо. Проте усьому цьому, з огляду на заяву глави МЗС Дмитра Кулеби, не судилося збутися: у програмі (поки ще не оприлюдненій) ідеться лише про візит до Каліфорнії та Вашингтона.

Зміна дати візиту викликала критику: мовляв, кінець літа — мертвий сезон, коли конгресмени й конгресвумен у відпустках, тож багато зустрічей не наплануєш.

«Із зовнішньополітичного погляду це певне свідчення того, що Україна для адміністрації Байдена — тема не першочергова, особливо на тлі Афганістану й “Північного потоку-2”», — зазначив у розмові з hromadske Олександр Краєв, експерт Ради зовнішньої політики «Українська призма».

На його думку, перенесенням візиту Зеленського до США адміністрація Байдена мала на меті максимально зосередити на собі порядок денний.

«Наступного року у США будуть проміжні вибори до Конгресу. І поки що оглядачі ставлять на те, що республіканці вийдуть умовними переможцями цих виборів, а демократи втратять свою більшість в обох палатах Конгресу. Фактично це закриє законодавче вікно можливостей для Байдена як у внутрішній, так і в зовнішній політиці», — додає Краєв.

Більш скептично критику дати візиту сприймає Володимир Дубовик, директор Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету імені Мечникова. «Я не розумію визначення “мертвий сезон”. Президент буде? Буде, як і інші члени адміністрації. А з іншими політиками Зеленський може зустрітися будь-коли», — пояснює експерт hromadske.

Дубовик нагадує: Україна має підтримку обох провідних американських партій, а також виконавчої та законодавчої гілки влади. А на тлі критики окремими сенаторами дій адміністрації Байдена щодо «Північного потоку-2» організація окремих зустрічей була б навіть недоречною.

Нічого особистого

Важливим штрихом на тлі візиту Зеленського до США є й особисте ставлення Байдена до України. Під час свого віцепрезидентства він фактично курував український напрямок зовнішньої політики Штатів, і не приховував, що хоче, щоб Україна стала «історією успіху» в реформах та боротьбі з корупцією.

Проте все це затьмарюють дві темні плями: участь сина Байдена, Гантера, в діяльності української газовидобувної компанії Burisma, а також тиск Байдена-віцепрезидента на українську владу (йдеться про розблокування мільярда доларів допомоги в обмін на звільнення генпрокурора Віктора Шокіна, який, на думку Вашингтона, блокував антикорупційні розслідування).

Ці два факти стали приводом для звинувачення Байдена в корупції його політичними опонентами, передусім Дональдом Трампом і його оточенням. А отже — і приводом для збору компромату на демократа, в чому не останню роль грало й оточення нинішнього президента Зеленського.

«Водночас не варто забувати, що Байден — політик прагматичний, тож викладати особисті питання на стіл переговорів для нього — непрактично й невигідно. Мабуть, це козир у рукаві Байдена, який той може застосувати вже на особистому рівні спілкування, якщо ситуація піде не за американським сценарієм. Але це не вписується в його стратегію», — переконаний Олександр Краєв.

Із цим погоджується й Володимир Дубовик.

«В Україні щодо питання немає консенсусу: є експерти, які кажуть, що ситуація з Burisma є токсичною в питанні відносин України та США за Байдена. Але я схиляюсь до думки, що після обрання президентом Байден перегорнув сторінку та не згадує про Burisma і свого сина, Гантера Байдена, в контексті українсько-американських відносин», — стверджує експерт.

Програма мінімум

Трохи більше розуміння про змістовне наповнення зустрічі Зеленського і Байдена дав підготовчий візит міністра закордонних справ Дмитра Кулеби та глави ОП Андрія Єрмака на початку серпня. Неочікуваних тем там немає: війна на Донбасі, деокупація Криму, розширення стратегічного партнерства, прогрес у реформах, енергетична безпека.

Дискусія без досягнення проривних домовленостей — теж результат, на думку Олександра Краєва. Але це не означає, що Україна не може претендувати на більше. Якщо забажає.

«Програма максимум буде реалізовуватися, якщо Україна зможе привезти з собою певні стратегії, тобто бачення щодо втілення реформ, яких від нас вимагають Штати: антикорупційного сектора, судової системи, Служби безпеки, державного й корпоративного управління та боротьби з олігархами. Бо результати в цих сферах у нас, м’яко кажучи, не дуже», — нагадує експерт.

Краєв додає, що ці стратегії можна буде пов’язати з важливими для України питаннями — як-от надання Плану дій щодо членства в НАТО або подальшого військово-політичного зближення з американцями.

Володимир Дубовик так само не очікує проривних результатів від зустрічі Зеленського й Байдена. «Але для двосторонніх відносин така зустріч — непогана річ: звірити годинники, поговорити сам-на-сам, показати, що в нас працює стратегічне партнерство — це не зашкодить. Напевне, буде підписана низка угод, які традиційно готуються до зустрічей такого рівня. Тоді візит буде успішним», — пояснює він.

За словами експерта, Україна могла б орієнтуватися на наповнення конкретикою угоди про оборонну співпрацю або про поглиблення стратегічного партнерства. Але це в найкращому разі: «Намірів підписувати принципово нову угоду про співробітництво в цієї адміністрації немає. Нинішній формат абсолютно їх задовольняє. Але Зеленський хоче показати, що він привезе щось нове й конкретне з Вашингтона. Побачимо».

А втім, і Краєв, і Дубовик сходяться на тому, що очікувати прогресу в питанні «Північного потоку-2» — одному з найболючіших нині у відносинах України і США — не варто. Києву доведеться орієнтуватися на угоду між Німеччиною і США щодо гарантій транзиту навіть після добудови газогону.

«Ймовірно, публічно сторони скажуть, що битву ще не програно, що вони усвідомлюють роль “Північного потоку-2” як геополітичної зброї РФ тощо. Але важливо, щоб Вашингтон висловив своє бачення ситуації, навіть якщо це буде негативне для України бачення. Ми тоді розумітимемо, чого чекати. Бо наразі комунікація щодо “Північного потоку-2” в нас на 50% складається зі сліпої надії, що все буде добре, і на 50% — з того, що Україна і США можуть щось із цим вдіяти», — говорить Олександр Краєв.

Володимир Дубовик натомість застерігає Зеленського від ультиматумів і різких висловлювань щодо дій США:

«В Америки є різні пріоритети та інтереси. Один із них — підтримка України, інший — налагодження відносин із Європою. Вони намагалися з цієї дилеми якось вийти. Публічно вони заявляють про протидію “Північному потоку-2” і вживають відповідних заходів, водночас не наклали санкції проти компанії-оператора та її керівника, щоб збалансувати відносини з Німеччиною».

***

Попри певні проблеми у відносинах України та США (від ситуації з «Нафтогазом» до «Північного потоку-2») опитані hromadske експерти одностайно говорять, що тло для зустрічі Зеленського та Байдена не є несприятливим. Головне — щоб воно не стало самоціллю.

«Якщо Зеленський приїде й поговорить із Байденом — це вже буде вдалий візит. Бо це вже стало ідеєю-фікс зовнішньої політики цієї адміністрації, і він це нарешті отримає», — підсумовує Володимир Дубовик.