Скоро президентом США стане Джо Байден — або лишиться Дональд Трамп. Що з цього Україні?

Незадовго до президентських виборів у США в Україні зазвичай грандіозні очікування. У 2016-му українські політичні еліти робили ставку на кандидатку від Демократичної партії Гілларі Клінтон і з побоюванням сприйняли звістку про перемогу республіканця Дональда Трампа. Нині ж, за чотири роки його президентства, можна пригадати чимало як цілком позитивного — як-от надання Україні летального озброєння, якого ми не дочекалися за Обами, — так і неприємного. Насамперед ідеться про втягнення нашої країни в історію з імпічментом.

Цей епізод точно зробив нас обережнішими у висновках, і на президентських виборах у США ми підтримуємо насамперед інтереси України — принаймні на цьому дуже наголошував президент Володимир Зеленський у нещодавньому інтерв’ю BBC. Ще він зазначав, що і Дональд Трамп, і Джозеф Байден не раз висловлювали свою підтримку Україні — і це справді так. Проте оцінюючи усе сказане й зроблене Трампом і Байденом на попередніх посадах, з’ясуймо, чого варто очікувати Україні у разі перемоги когось із них.

Трамп і Україна: фасад один, суть — геть інша

«Я надав Україні протитанкові комплекси та гроші, а Обама — подушки й простирадла… Ніхто, ніхто не був жорсткішим до Росії!» Саме так чинний президент США Дональд Трамп підсумував свою політику щодо України в одному з останніх інтерв’ю.

Але майже чотири роки Трампа в Білому домі запам’яталися українцям радше доволі дружніми заявами на підтримку Росії. Це ж її 45-ий президент США хоче запросити назад до «Великої вісімки» і це ж саме він довіряє Володимиру Путіну більше, ніж власній розвідці? А ще як не згадати скандал через імпічмент, у який мимохіть виявилася втягнутою і наша держава.

Трамп ще з часу обрання на президентську посаду неодноразово натякав: мовляв, йому хотіли завадити перемогти демократи, які для цього використали Україну. Потім з’явилася історія про корупцію Джозефа Байдена — нинішнього суперника Трампа на виборах — той на посаді віцепрезидента США начебто тиснув на Київ, щоб забезпечити заробітком свого сина Гантера, члена наглядової ради української нафтогазовидобувної компанії Burisma.

І Петро Порошенко, і Володимир Зеленський бачилися з Трампом по одному разу. Та ці зустрічі були радше символічними, а з Зеленським президент США взагалі зустрічався не окремо, а в межах сесії Генасамблеї ООН минулого року. Американські ж лідери до Києва взагалі не навідувалися з 2008 року, а приїзд держсекретаря США Майка Помпео в січні цього року відбувся на тлі його заяв, що американцям «байдуже до України».

Це — фасад зовнішньої політики Трампа щодо України. Насправді ж усе дещо інакше.

Саме за президентства Трампа США надали Києву летальне озброєння для військових на Донбасі — протитанкові комплекси Javelin. Також продали катери Mark VI для українського флоту. Зрештою, посада спецпредставника США з питань України, яку два роки обіймав досвідчений дипломат Курт Волкер, також з’явилася за Трампа.

Риторика американського президента не пом’якшила санкції США проти Росії. Ба більше, їх лише посилювали: у 2017 році — через закон «Протидія суперникам Америки шляхом санкцій», а пізніше — через тиск на російський газовий проєкт «Північний потік-2», що загрожує доходам Києва від транзиту газу. Військова допомога США України минулого року збільшилася із 250 до 300 мільйонів доларів — і стільки ж Вашингтон має намір виділити Києву у 2021-му.

Утім справедливим є й той факт, що всі ці досягнення українсько-американських відносин останніх трьох із гаком років — робота не стільки Трампа, скільки американських інституцій: Державного департаменту, Пентагону і, зрештою, Конгресу, де обидві головні партії США продовжують підтримувати Україну. Саме вони стримували чинного американського президента від більш нерозважливих кроків щодо Росії та України.

Байден — однозначний друг України?

На противагу Дональдові Трампу, якому українці можуть закинути недостатню увагу до війни на Донбасі, Джо Байдена цілком логічним видається називати «другом України». Усе-таки це належало до його посадових обов’язків: в адміністрації Барака Обами Байден відповідав саме за український напрямок. І, здається, своєю активною проукраїнською позицією компенсував стриману політику Обами щодо українського питання.

Особливо близьким Україні Байден став у часи Євромайдану: телефонував Віктору Януковичу і просив припинити насильство над протестувальниками. Потім неодноразово приїздив до Києва, спілкувався з новопризначеними українськими посадовцями, намагався примирити команди Порошенка та Яценюка.

Із анексією Криму та початком війни на Донбасі Байден закликав Обаму до рішучих дій — надати Україні летальну зброю. Президент США тоді, однак, заперечив. І спрямував Байдена до Києва, попросивши не давати «надмірних обіцянок українському урядові» — так Байден описує це у своїх мемуарах.

Крім того, ексвіцепрезидент, звісно ж, закликав нову українську владу ефективніше боротися з корупцією та впроваджувати реформи.

«Ви мусите бути білішим від снігу», — казав Байден Порошенку.

«Цілий світ спостерігає за вами, тому що вірить, що успіх у вашій боротьбі проти безжалісної агресії Росії матиме наслідок для нього. Так само всі стежать, як ви боретеся з раковою пухлиною корупції. І в обох цих битвах ви маєте підтримку США. Це повинно бути сигналом для агресорів у всьому світі: своїми танками та зброєю вони не спроможні загасити, знищити прагнення народу», — виголосив Байден у своїй історичній промові у Верховній Раді у грудні 2015-го.

Навіть в останні дні на посаді віцепрезидента Джо Байден вирушив до України. Щоправда, то був не найвдаліший час для поїздки. Це був початок президентства Трампа, коли ще не охололо післявиборче ворогування демократів (Україна доволі відверто підтримувала кандидатуру Клінтон) та республіканців.

У передвиборчій риториці Байдена Україна теж звучала доволі часто — він навіть казав, що зробив би її пріоритетом зовнішньої політики США. А 14 жовтня штаб Байдена та його кандидатки у віцепрезиденти Камали Гарріс оприлюднив новий документ «Бачення Джо Байденом відносин США з Україною».

У ньому Байден обіцяє добиватися припинення війни на Донбасі та допомагати Україні боротися з корупцією, щоби країна досягла «суверенного, демократичного майбутнього, на яке вона заслуговує». А ще обіцяє Україні військову допомогу, зокрема летальну зброю.

«Джо Байден розуміє те, чого не розуміє Дональд Трамп: Україна бореться за захист своєї незалежності й суверенітету. Успіх України сприятиме кращій безпеці та стабільності Європи в інтересах Америки», — йдеться в заяві.

Імпічмент Трампа: боляче і йому, і Байдену, і Україні

А ось прикрість історії з імпічментом Трампа розуміє як Байден, так і сам Трамп.

25 липня 2019 року відбувся сумнозвісний дзвінок Володимиру Зеленському, де чинний президент США попрохав новообраного президента України про «послугу», пов’язану з розслідуванням проти компанії Burisma й начебто втручання Києва у вибори президента США 2016 року. Це призвело до оголошення Трампу імпічменту — але, зрештою, з посади його не усунули.

Без втрат для Києва історія з імпічментом Трампа не минулась. У 2019 році в американському посольстві в Україні змінилися троє очільників, спецпредставник США з питань України Курт Волкер пішов із посади — й заміни йому не знайшли. Та й сама згадка про нашу країну в американському політикумі стала токсичною.

А ще викрився неофіційний канал політики США щодо України, де чільну роль грав особистий адвокат Трампа Рудольф Джуліані. Він мав два завдання: по-перше, знайти докази втручання попередньої влади України у вибори президента США; по-друге, розшукати підтвердження політичної корупції Байдена, головного конкурента Трампа на нинішніх виборах.

І хоча після завершення процедури імпічменту діяльність Джуліані стала менш помітною, спроби шукати компромат на Байдена не полишили ані він, ані його союзники в Україні. Це, зокрема, народний депутат Андрій Деркач та ексспівробітник посольства України у США Андрій Теліженко. Деркач уже кілька місяців публікує начебто перемовини Байдена з Порошенком, які нібито доводять політичну корупцію ексвіцепрезидента США в Україні. Деркача з Теліженком, до речі, позбавили американської візи, а проти депутата ще й ввели американські санкції як проти «російського агента»: американська контррозвідка вказувала, що він може діяти в інтересах Москви для втручання в американські вибори.

А новий розвиток тезі про Байдена-корупціонера дала стаття в американському таблоїді The New York Post, де наводяться начебто докази впливу Байдена на українську владу заради діяльності компанії Burisma в Україні.

Якщо коротко, Трамп вважає, що колишній віцепрезидент домігся відставки генерального прокурора України Віктора Шокіна, бо той розслідував корупційну діяльність Burisma, де тоді працював і син Байдена. А от демократ стверджує, що відставки Шокіна домагався, бо той гальмував антикорупційні розслідування. З цим погоджувалися, зокрема, і в ЄС. Про захист Байдена-молодшого від переслідувань тут узагалі не йдеться.

Хай там як, обоє нинішніх кандидатів у президенти від імпічменту лише постраждали. Так, Трамп свого не досяг і не зміг вивести Байдена з перегонів. Але й репутація Байдена дещо похитнулася, а Україна виявилася причетною до дискредитації репутації його сім’ї — і, як наслідок, його самого.

У цій історії офіційний Київ, мимоволі втягнутий у внутрішню політику США, намагався триматися якомога віддалено. І, схоже, перед прийдешніми президентськими виборами влада України вирішила дотримуватися тієї ж тактики.

«У нас двопартійна підтримка в Конгресі. Тому я не граюся в дрібні ігри, які можуть вплинути як на вибори у Сполучених Штатах, так і в принципі на те, що відбувається в моїй країні», — заявив Зеленський у вже згаданому нещодавньому інтерв’ю BBC.

Що все це означає для України? Ми розпитали експертів

Мет Купфер, редактор новин видання Kyiv Post:

Україна відіграє досить некомфортну роль на цих виборах. Люди з оточення Трампа використали її як зброю проти Байдена. Однак ці вибори, на щастя, для України означають менше, аніж могли б. Тому що все, що ми бачили в минулі тижні, зокрема нібито оприлюднені листування Гантера Байдена (у правдивості яких доводиться сумніватися) — передсмертний хрип скандалу «Українаґейт».

Насправді про це уже мало хто думає у США, бо там достатньо інших проблем — критична ситуація з коронавірусом, значні економічні проблеми, пов’язані й з тим, що ми невчасно реагували на епідемію.

Байден через імпічмент, найімовірніше, образиться не на Україну, а на конкретних людей. Якщо його оберуть, українці будуть у безпеці, якщо вас лише не звуть Луценко, Деркач або Шокін. Якщо Трампа — найімовірніше, Україна продовжить існувати у тій самій реальності, в якій вона існує наразі. Але все одно Трамп представляє більше ризиків: як у внутрішній, так і у зовнішній політиці він може бути геть непередбачуваним.

Альона Гетьманчук, директорка центру «Нова Європа»:

Політика адміністрації Трампа щодо України була дієвішою лише в контексті кількох елементів: зокрема, це отримання Києвом летальних оборонних озброєнь від США і жорстка політика Вашингтона щодо «Північного Потоку»-2, запуск якого безпосередньо зачіпає енергетичні інтереси України.

Особисто Байден, найімовірніше, розуміє додану вартість стратегічного партнерства США та України. Але, якщо його оберуть президентом, чи розумітимуть цю вартість всі інші високопоставлені представники його адміністрації, які на постійній основі опікуватимуться питаннями України? Це ми зрозуміємо лише після відповідних призначень.

Проте завжди добре мати в Овальному кабінеті людину, яка знає Україну, має певну емоційну прив’язку до нашої країни та розуміє її важливість для європейської та трансатлантичної безпеки. Навіть якщо внутрішньополітичний порядок денний та інші зовнішньополітичні пріоритети не дозволять йому приділяти належну увагу Україні, у критичні моменти він навряд чи проігнорує телефонний виклик з України.

Сергій Галака, професор Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка:

Джо Байден розуміє, що звинувачення в тиску на українську владу і так званій «політичній корупції» виходили не від перших осіб України, як-от Порошенка чи Зеленського. Це була американська політична гра, а Україну просто використовували як «хлопчика для биття», як інструмент. Тому його обрання президентом об’єктивно має нести для нас менші ризики.

А в Трампа є незрозумілі, але явно тенденційні зв’язки з Росією — може, фінансова залежність через те, що йому допомогли великим кредитом вийти з банкрутства. Точно ми не знаємо, але ця залежність відчувається. Після переобрання у Трампа будуть розв’язані руки — і тоді ми можемо отримати щось несподіване.

Період від листопада — дня голосування у США — до січня, коли новий президент вступить на посаду, буде дуже небезпечним. Невідомо, як минуть вибори, але є підозра, що республіканці й люди Трампа будуть саботувати підрахунок голосів і влаштовувати якісь провокації. Українській владі потрібно буде дуже обережно, застосувавши всі ресурси, аналізувати, що відбувається у Вашингтоні, і діяти відповідно.