Сафарі по-російськи. На що полює РФ у Африці

У часи Холодної війни Радянський Союз був активно залучений до інфраструктурних проєктів в Африці, підтримував соціалістичні уряди, а також мав там багато військових баз. З розпадом СРСР Москва покинула континент.

Зараз Росія намагається відновити свою присутність в Африці. Восени у Сочі відбудеться масштабний саміт «Росія-Африка», на який зголосилися приїхати представники 35 країн континенту.

hromadske розібралось, які загрози несе просування Росії в Африці для світу та України, які насправді її інтереси в Африці та які методи вона для цього використовує.

Друзі в ООН

Налагодження стратегічних відносин із Африкою для Росії означатиме повернення впливу, який колись мав на континенті СРСР. Під час саміту Кремль спробує налагодити нові економічні, гуманітарні та соціальні зв’язки — вважає співзасновник Центру дослідження Африки Олександр Мішин:

«Росія також хоче долучитися до проєктів цифрової трансформації країн Африки, постачання атомних технологій та поліпшення умов життя африканців, тобто належати до клубу розробників рішень для головних проблем африканців». 

У часи Холодної війни саме Радянський Союз відстоював права африканських колоній на незалежність в ООН. Зараз молоді держави континенту можуть віддати цей борг правонаступниці СРСР — Росії.

Це може нашкодити передовсім Україні. Маючи політичну підтримку африканських країн, Москва зможе просувати антиукраїнські рішення на міжнародних майданчиках, наприклад в ООН: у 2014 році сім африканських країн утрималися від голосування за резолюцію, що засуджувала анексію Криму.

Саміт у Сочі може допомогти РФ завести нових друзів на континенті, відтак симпатиків Росії серед 54 африканських країн в ООН може побільшати.

«Фактично це тактика стрибка чи бліцкригу в тих частинах Африканського регіону, де з різних причин знижується вплив інших традиційних позарегіональних гравців. Для прикладу, Москва фактично витіснила Париж з ЦАР, яка входила до зони безумовного французького впливу. І Франція, вірогідно, буде прагнути реваншу, що несе ризик дестабілізації для цієї країни», — пояснює Мішин

Міністр закордонних справ Франції Жан-Ів ле Дріан назвав дії Росії в ЦАР «значною та активною антифранцузькою присутністю».

Інтереси Заходу й РФ перетинаються також в інших країнах Африки: у Лівії, Зімбабве, Судані, Мавританії та Мозамбіку. «Росії бракує ресурсів, аби протидіяти Заходу в Африці, тому тут радше мова йде не про масштабну геостратегічну конкуренцію, а про точкове зіткнення інтересів. Але навіть цього достатньо, аби дестабілізувати деякі країни Африки», — певен Олександр Мішин.

Військова присутність

У порівнянні зі США та Китаєм, економічні зв’язки РФ із африканськими країнами не такі вже й значні. Втім, Захід більше непокоїть її військова присутність на континенті. Зокрема, загрозою безпеці називають військові навчання у Центральній Африканській республіці (ЦАР), які проводять російські інструктори.

Компанія Lobaye Invest фінансує навчання військових, аби допомогти підтримувати стабільність у країні. Їх проводять 250 інструкторів, які не показують своїх облич. У розслідуванні CNN йдеться про те, що ці найманці можуть бути членами приватної військової компанії «Вагнер», яку пов’язують із Євгеном Пригожиним. Це близький до Путіна олігарх, якого неофіційно називають «кухарем» російського президента. «Популярність» Пригожин здобув, коли журналістські розслідування викрили його роль у втручанні в президентські вибори в США та фінансування діяльності приватних військових найманців.

Бійці ПВК «Вагнера» брали участь у військових конфліктах, зокрема, в Сирії, Лівії, Судані та на Донбасі. Попри те, що у 2017 році російську тренувальну місію у ЦАР схвалив Радбез ООН, ніхто не очікував, що до неї будуть залучені не кадрові російські військові.

Приватні найманці — частина неофіційної військової присутності Росії на африканському континенті. Є й офіційна. Зокрема, радником президента ЦАР Фостен-Аршанжа Туадери є росіянин Валерій Захаров. Той запевняє, що не є людиною Пригожина, а ПВК «Вагнера» у ЦАР немає. У коментарі CNN він зазначає, що в Африці Москва просто відновлює присутність, яку колись втратив СРСР. Та з Пригожиним Захарова таки пов’язує компанія «M-Finans», яка принаймні один раз йому платила. Компанію опосередковано контролює Пригожин.

«Вони [приватні найманці] використовуються для проведення зачисток території, де Росія хоче вести геологорозвідувальні роботи, від повстанців чи незгодного населення. Вони охороняють різних осіб, зокрема бізнесменів, об’єкти, конвої вантажів, отримують розвідувальні відомості та торгують ними», — розповідає Олександр Мішин.

Він додає: на відміну від кадрових російських військових, члени ПВК часто мають істотно більше релевантних знань та навичок, які цікавлять країни Африки. Найманці також є частиною російських гібридних військ, підконтрольних ФСБ та ГРУ. Ці структури завжди діють за своїми правилами, тому їхню присутність Кремль офіційно не афішує.

Торік у ЦАР убили трьох російських журналістів, коли ті працювали над розслідуванням діяльності ПВК «Вагнер». Обставини їхнього вбивства досі не до кінця з’ясовані. Знімальній групі CNN вдалося повернутися із ЦАР живою, однак там їх теж переслідували.

Гібридна присутність

Водночас Кремль веде активну підривну роботу в інфопросторі. Згідно із розслідуванням аналітичного центру «Досьє», який фінансує російський опозиціонер Михайло Ходорковський, співробітники Євгенія Пригожина розробляли план «формування негативного образу європейських країн та Америки» серед африканського населення, а також розповсюджували меседжі про те, що Захід винен у бідності Африки.

Паралельно мав просуватися позитивний образ Росії і підкреслюватися роль СРСР у боротьбі з колоніалізмом. Про це йшлося в листі колишнього співробітника Агентства Інтернет-досліджень Джейхуна Асланова (агенцію, засновану Євгеном Пригожиним, звинувачували у втручанні у вибори в США).

Лист був написаний на ім’я Михайла Потьопкіна, регіонального директора компанії «М Інвест», яка видобувала золото в Судані.

Про те, що люди Пригожина впливають на політичні процеси в Африці, свідчать і внутрішні документи мережі фірм Пригожина «Компанія», якими Центр «Досьє» поділився із журналістом британського видання Guardian Люком Гардінґом.

Згідно з ними, діяльність «Компанії» погоджується з чиновниками з міністерств оборони та закордонних справ РФ. У них рівень співпраці Росії з різними країнами Африки вимірювався за п’ятибальною шкалою. Найвищі показники у ЦАР, Судану і Мадагаскару — п’ять балів, чотири — у Південно-Африканської Республіки, Зімбабве та Лівії.

«Цей документ схожий на шкільну доповідь, в якому йдеться, де отримано хороші оцінки, а де треба допрацювати», — пояснює Люк Гардінґ.

Аби збільшувати ці показники, Росія намагається укладати військові угоди, зокрема, про постачання зброї. Для цього політтехнологи, яких пов’язують із Пригожиним, співпрацюють із різними політичними лідерами і партіями на континенті. «Мета полягає у спробі РФ контролювати безпековий сектор африканських країн та просуванні своїх агентів впливу на посади в органах державної влади шляхом їхніх перемог на виборах», — каже Олександр Мішин.

Один із прикладів діяльності «пригожинських» спеціалістів — президентські вибори на Мадагаскарі в листопаді 2018 року. Розслідувачі російського видання «Проєкт» виявили, що російські політтехнологи намагалися забезпечити перемогу вісьмом різним кандидатам, але безуспішно.

А зовсім нещодавно сліди діяльності Пригожина виявили в Лівії. Ще в травні стало відомо про арешт у столиці країни Триполі двох росіян, які працюють у компанії «кухаря Путіна». За даними того ж «Проєкту», той підтримує лідера збройних сил Лівії Халіфу Хафтару, який воює із міжнародно визнаним Урядом національної єдності, та сина вбитого під час революції 2011 року Муамара Каддафі. Причому підтримка ця — як політична (зокрема, розробка передвиборчої кампанії), так і військова (через участь найманців ПВК «Вагнер», якими керує заступник командувача російського десанту Андрій Холзаков).

За останні чотири роки РФ підписала 20 угод про військову співпрацю із країнами Африки. За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру, найбільше зброї в Африку постачає саме РФ (35%). Це пояснюється тим, що російська зброя дешевша за західну, але при цьому зарекомендувала себе як ефективна в гарячих точках, зокрема Україні та Сирії.

«Вони [росіяни] лише продають зброю, але не цікавляться розвитком регіону. Вони не створюють робочих місць, натомість завжди підтримують режими, аби протистояти Америці та Заходу та нічого не роблять для людей», — так коментує залученість РФ в Африці Хафіз Ізмаїл, директор суданської гілки ГО Justice Africa.

Африканське золото

В обмін на військову підтримку Росія отримує не лише політичні дивіденди, а й економічні. Наприклад, видобуває уран, алмази, золото, хром та природний газ. Російські компанії часто отримують права на поступки для їх видобування на пільгових умовах, часто — без дотримання екологічних норм.

У Центральноафриканській Республіці — одній із найбідніших країн світу, де триває громадянська війна — права на добування алмазів, урану та інших ресурсів отримала компанія Пригожина Lobaye Invest, про яку ми вже згадували. Журналісти CNN побували на місцях видобування алмазів у ЦАР. За словами місцевих, все, що знаходять у копанках, віддають російським агентам. Очевидці кажуть, що ці агенти приходять із тренувальних полігонів.

Та, окрім видобутку корисних копалин, в Африці Росія має й ширші економічні інтереси. Олександр Мішин розповідає, що вона планує інвестувати у гірничовидобувальний та агропромисловий комплекси у Зімбабве, Демократичній Республіці Конго, Гвінеї та Анголі. Там РФ буде діяти як молодший партнер Китаю. Російські військові концерни зацікавлені з угодами на постачання озброєння у Лівію, Алжир, Гвінею, Ефіопію, регіон Сахелю (охоплює дев’ять країн), Мадагаскар та Мозамбік. Водночас державні компанії «Газпром» та «Роснєфть» цікавлять нафтові активи Африки, а «Росатом» планує будувати атомні електростанції в Єгипті, Уганді та Кенії.

«М’яка сила»

У Центральноафриканській республіці присутності Росії вже не дивуються. На вулицях — пропагандистські постери з написами «Росія: рука за руку з вашою армією!». З радіо лунає російська музика та уроки російської мови. А російські компанії, наближені до Кремля, спонсорують конкурси краси, футбольні матчі і навіть конкурс малюнків і поезії з оригінальним призом — відпочинком в анексованому Криму. Для дітей знімають мультики, де РФ в образі ведмедя, який мирить африканських тварин.

Аби сформувати позитивний імідж серед африканців, РФ також інвестує в освіту й культурні проєкти. Ще за радянських часів 50 тисяч африканців закінчили російські університети. Ще 200 тисяч за цей же період навчалися в Африці, але за підтримки СРСР.

Нині для африканських студентів у РФ існують спеціальні стипендіальні програми. Їхнім коштом у 2017 році в російських університетах вчилося понад 1800 студентів із Африки.

У 2006 році в Каїрі відкрили Єгипетсько-російський університет, а в листопаді 2018 року — Російсько-намібійський культурно-освітній центр. Крім того, в Африці діє мережа російських науково-культурних центрів, де викладають російську — зокрема в Ефіопії, Єгипті, Кенії, Замбії, Демократичній Республіці Конго, Танзанії, Тунісі, Марокко. А Федеральне агентство «Россотрудничество» оголосило намір будувати науково-культурні центри в Африці.

Уже є домовленість до 2024 року збудувати Центр ядерних наук і технологій у Замбії. Аналогічні центри планують створити також в Ефіопії, Судані та Нігерії.