Скандал навколо зв’язку між Україною й американськими виборами — минулими і наступними — набирає обертів. Як це часто буває у США, він вийшов далеко за межі телефонної розмови Трампа і Зеленського у липні 2019 року, затягуючи у вир подій не тільки Манафорта, Джуліані, Волкера і Содленда, але і Йованович, Шокіна, Луценка, вже заарештованих Парнаса та Фрумана, яких пов’язують з Фірташем, але і якогось Андрія Кукушкіна — бізнесмена українського походження, а також батька і сина Байденів, навіть Тимчасового повіреного у справах США в Україні — Уільяма Тейлора, чи не єдиного, хто зберіг репутацію чесного і послідовного професіонала.

Хтось з учасників цієї саги вже сидить у тюрмі, когось випустили під заставу, проти того ж самого Джуліані проводиться розслідування, а Гантер Байден втратив роботу не тільки в Україні, але й у Китаї. В американських ЗМІ з’явилися навіть публікації про начебто ділові зв'язки з Україною сина Ненсі Пелосі Пола, який відвідав Україну в липні 2017 року в якості виконавчого директора Corporate Governance Initiative з метою, як він сам заявив в інтерв’ю UA:TV, обговорення співробітництва з урядом України у галузі дитячого футболу.  

Проте все це не має ніякого стосунку до дій нинішньої української влади, хоча спроби прив’язати одне до іншого не припиняються. Все це почалося набагато раніше, коли напередодні президентських виборів 2004 року, які закінчилися Помаранчевою революцією, команда Януковича чи не вперше у політичній практиці України найняла в США лобістів, які мали відбілити образ двічі засудженого кандидата в президенти, який хоч і працював прем’єр-міністром при Кучмі, але не дуже позитивно сприймався у Вашингтоні й серед української діаспори.

Саме Януковичу і його оточенню належить «подякувати» за появу в Україні одіозного Пола Манафорта, який згодом спрацював містком між Україною і виборами президента США 2016 року.

У контексті нині неймовірно заплутаної ситуації в українсько-американських відносинах неможливо не згадати недолугі спроби українських політиків сподобатись впливовим американцям з метою отримати підтримку у просуванні кар’єрними сходами або створити вдома імідж «особливо впливової особи», яка спроможна комусь посприяти в отриманні американської візи, комусь — уникнути розслідування і санкцій. Варто поцікавитись лише списком осіб, які протягом останніх років купували формально безкоштовні квитки на молитовний сніданок, який щорічно проводиться у США. На одному з таких сніданків був, як говорять, Насіров, за стіл якого на хвилинку підсів Трамп. Скільки це коштувало — варто спитати в учасників подій, проте зазвичай місця за такими столами варті десятків тисяч доларів. Насірову це не допомогло.

Одним з наслідків «лобістської практики» стало й те, що поступово діалоги між деякими іноземними послами і українською владою перейшли з тиші дипломатичних кабінетів у публічний простір.

Варто відразу наголосити — у практиці міжнародних відносин публічні діалоги між акредитованими послами і владою країни акредитації є доволі незвичною, якщо не сказати ненормальною практикою.

Той факт, що Україна опинилася у центрі гучного скандалу, який ще невідомо як відзначиться на політичному майбутньому багатьох причетних осіб, не сприяє зміцненню наших позицій у США. Тим більше, що пов’язані з Джуліані Парнас, Фруман і Кукушкін звинувачуються не у тому, що мали якесь відношення до України, а у порушенні законів США про фінансування виборчих кампаній.

Легко уявити, що в голові багатьох американців ланцюжки Джуліані-Трамп-Україна-Зеленський і Джуліані-Парнас-Фруман-Фірташ-Україна перетнуться, що зробить смак від згадування нашої країни у багатьох політичних колах неприємним. Дуже добре, що і президент України і міністр закордонних справ неодноразово, чітко і недвозначно заявили про категоричне небажання бути залученими до президентських перегонів у США. Цей меседж варто повторювати за кожної нагоди (як це і було під час нещодавнього пресмарафону). Правильна, чітка і вивірена комунікація наразі є чи не основним засобом збереження підтримки України в Конгресі, а це для нас критично.

На жаль, немає впевненості, що вдасться уникнути роз’яснень щодо, начебто, прохань українських чиновників (NBC News називає Луценко) до Парнаса і Фрумана посприяти відкликанню посла США в Україні Йованович.

В обвинувальному акті прокурора Джефрі Бермана з Південного округу Нью-Йорка немає прізвища Луценка, проте зазначається, що Парнас і Фруман діяли в інтересах «високого чиновника українського уряду». Крім того, федеральним прокурором Нью-Йорка відкрита справа проти самого Джуліані у зв’язку з порушеннями закону про лобістську діяльність саме в контексті зусиль щодо усунення Йованович. Чи буде визнано його діяльність з пошуку компромату на Хантера Байдена протиправною, залишається невідомим.

Можливо, ситуація стане прозорішою в ході розгляду ще однієї судової справи — позову, поданого неурядовою організацією The Protect Democracy Project у штаті Массачусетс проти Державного департаменту. Позивачів цікавить саме той аспект діяльності Джуліані, який пов’язаний з намірами використати Україну в інтересах одного з кандидатів на президентських виборах 2020 року.

Додаткову плутанину в цю «українську історію» внесли повідомлення американських ЗМІ про те, що міністр енергетики США Рік Перрі надавав рекомендації українському уряду стосовно залучення радників з енергетичних питань. Слід відзначити, що серед них, зокрема, називається Даніель Ергін — очільник ледь не найбільшої в світі аналітичної організації у галузі енергетичних досліджень IHS CERA (Cambridge Energy Research Associates), колишній посол США в Україні Карлос Паскуаль — донедавна координатор з міжнародних енергетичних питань Бюро Державного департаменту з питань енергетики, добре відомий в Україні бізнесмен з Техасу Майкл Блейзер. Четвертим у списку згадується Роберт Бенш — також досвідчений і добре відомий в Україні підприємець, зокрема, через судову справу, яку очолювана ним компанія Carpatsky Petroleum вела проти «Укрнафти». Навіть подібні поради були інтерпретовані американськими ЗМІ, як, начебто, частина намірів змінити керівництво «Нафтогазу» з метою просування американського зрідженого газу на ринок. Начебто, як повідомляло агентство Associated Press, цим займалися ті ж самі Парнас і Фруман, хоча ніякого зв’язку між ними і Ріком Перрі не встановлено.

Складається враження, що віднині будь-які поради з боку високопосадовців США на адресу України будуть сприйматися як нечесна гра або просування приватних інтересів навіть, якщо ці поради є цілком обґрунтованими. Найбільша ж небезпека полягає у тому, що кожен крок в бік України принаймні до листопада 2020 року, коли відбудуться вибори, буде найретельнішим чином розглядатися як нашими друзями, так і ворогами, і використовуватися у цілях гібридної війни.

Поділитись: