Рік обережної політики для української влади: підсумки і прогнози

Якби ви цьогоріч потрапили на закриту зустріч в Адміністрації президента чи уряді і запитали про плани дій влади з того чи іншого приводу, то найвірогідніше отримали б у відповідь зустрічне: «А що ви порадите?».

Якщо ж ваше питання стосувалося б встановлення конкретного відповідального за той чи інший крок, тоді зростала ймовірність почути: «Це було колективне рішення». А ухвалення відбулось під час засідання Стратегічної ради, Оборонного кабінету, Ради реформ чи іншого неофіційного дорадчого органу при президентові.

Як і чому українська влада в 2017-му стала «обережною» та чи може продовжитись ця тенденція в наступному році – читайте у підсумковому матеріалі Громадського.

РІК «ОБЕРЕЖНОСТІ» ПРЕЗИДЕНТА

►Петро Порошенко 22 дні не коментував «торгівельну блокаду» Донбасу, учасники якої встановили 4 «редути» та частково перекрили торгівельне сполучення з окупованими територіями. А в цей час у президентській адміністрації тривали різноманітні наради, результат яких офіційно затвердили рішенням Ради національної безпеки та оборони – учасників «блокади» засудили, але торгівлю з окупованим Донбасом припинили.

►На питання про припинення українського громадянства екс-глави Одеської ОДА, лідера «Руху нових сил» Міхеіла Саакашвілі президент не відповідав 36 днів, щоб зрештою повідомити, що не мав іншого вибору – інакше порушив би закон.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дав і взяв: чому Порошенко позбавив громадянства Саакашвілі.

►На цьогорічну прес-конференцію президента журналісти чекали 122 дні. Порошенко не дав її взимку, як зазвичай протягом останніх трьох років, а вийшов до преси лише 16 травня, за кілька днів потому, як Рада ЄС остаточно затвердила рішення про надання Україні безвізового режиму.

►Показовою також була історія із запровадженням декларування доходів членів громадських організацій.

Спочатку президент підписав цей закон, але згодом після протестів громадськості, критики від послів США та країн ЄС публічно пообіцяв, що запропонує парламенту скасувати нововведення.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поганий і ще гірший: що пропонує президент замість е-декларування для ГО

Але відповідний проект Порошенко направив до Верховної Ради в останній пленарний тиждень року. У підсумку його навіть не включили до порядку денного, хоча про те, що законопроекти президента парламент може ухвалювати майже миттєво можна пересвідчитись на прикладі скасування конкурсів на посаду голів регіонів.

«ОБЕРЕЖНІСТЬ» НА МІСЦЯХ

Обережно поводив себе не лише президент, а й інші високопосадовці. Так, прем’єр-міністр Володимир Гройсман, який виступав проти припинення торгівлі з окупованими територіями, несподівано пропустив ключове засідання РНБО щодо цього питання. Пізніше пояснив – був у відрядженні.

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков у 2014-му Аваков не боявся відповідальності, коли віддавав наказ вінницькому «Ягуару» штурмувати захоплену проросійськими мітингувальниками будівлю Харківської ОДА. Але у 2017-му Аваков уже не надто переймався, коли Міхеіл Саакашвілі спочатку «проривав» державний кордон, а потім «встановлював» наметове містечко протестувальників перед Верховною Радою.

Підлеглі Авакова також не поспішали «проявляти ініціативу на місцях». Зрештою, незважаючи на безпрецедентну цьогорічну активність своїх відомств, керівники СБУ, ГПУ та МВД вирішували принципові конфлікти «за зачиненими дверима». Наприклад, потенційно гучне затримання заступника глави МВС Вадима Трояна, залагодили за дев’ять годин переговорів очільників трьох відомств та посередників.

Обережною у 2017 році була й опозиція. Лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко, яка за даними соцопитувань залишається найбільш вірогідним конкурентом Порошенка на майбутніх виборах, на відміну від 2016-го не організовувала акцій протесту. Практично зник з інформаційного поля й інший потенційний конкурент чинного президента міський голова Львова Андрій Садовий.

ЧОМУ ВЛАДА СТАЛА «ОБЕРЕЖНОЮ»?

Цьогоріч Петро Порошенко та вище керівництво держави вже почали готуватись до президентських та парламентських виборів, які заплановані на 2019 рік. І тому намагаються уникати потенційних іміджевих втрат, а також домовитись з політичними партнерами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Друзі без зобов’язань»: до чого підштовхує Петра Порошенка його «Стратегічна рада».

Чиновники середнього рівня і депутати пояснюють свою «обережність» просто – після затримання та арешту на початку року голови Держфіскальної служби Романа Насірова вони чітко для себе зрозуміли, що їхні керівники не можуть надати їм «гарантії безпеки».

«НЕОБЕРЕЖНЕ» ПОВОДЖЕННЯ

У порівнянні з іншими українськими політиками та чиновниками лідерами «необережного» поводження стали директор НАБУ Артем Ситник та лідер «Руху нових сил» Міхеіл Саакашвілі.

►Ситник протягом року зіпсував стосунки не тільки з парламентом та очільниками майже всіх силових відомств, а й навіть із «союзником» –Назаром Холодницьким з Антикорупційної прокуратури.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перша антикорупційна: що відбувається між старими та новими правоохоронними органами.

Проте, це не завадило Ситнику вперше в історії України затримати чинного голову ДФС, а й форсувати розслідування кількох гучних проваджень, наприклад, проти сина глави МВС Арсена Авакова Олександра.

►Саакашвілі примудрився організувати вуличні протести так, що за три місяці втратив майже всіх своїх соратників. Попри те, що новітня історія України свідчить – українські політики-опозиціонери під час вуличних протестів, навпаки, об’єднуються.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Один на площі»: як зруйнувався «Карфаген» нової опозиції.

«ОБЕРЕЖНІ» ПІДСУМКИ

Своєю чергою, звичайні громадяни протягом 2017-го були змушені поводитись обережно зовсім з інших причин – різко зросла кількість гучних замахів та вбивств, особливо на вулицях Києва і у столичному регіоні.

Розстріл Дениса Воронєнкова та Аміни Окуєвої, вбивство Тімура Махаурі, замах на Ігоря Мосійчука – далеко не повний перелік злочинів, скоєних цьогоріч.

Прогноз на 2018 рік:

Майбутня президентська кампанія вийде на фінішну пряму, тож «обережність»​ для політиків та чиновників ставатиме все менш вігидною і вони змушені будуть оперативно визначатись з позицією щодо резонансних подій та брати на себе відповідальність за ухвалення рішень.