«Я порушив закон», або Одкровення міністра юстиції України Дениса Малюськи

В українській судовій системі коїться треш — «а хіба це новина?» «Від перестановки ліжок у борделі якість послуг не змінюється» — це не про легалізацію секс-роботи, а про судову реформу кінця 2017-го. «Я порушив закон» — а це вже про справу довкола ПриватБанку й Суркісів. Про все це говорив міністр юстиції Денис Малюська в етері програми «Мокрик По Живому». Переказуємо головне з інтерв'ю.

Про ситуацію із судами в Україні

Те, що український суд виносить неправосудне рішення, — а це новина? Судова реформа в нас «відбувається» десятки років. Є в нас притомний Верховний суд, Вищий антикорупційний суд. А от більшість судів першої інстанції самі в шоці від того, що творить суддя Вовк у Печерському суді.

Є кількадесят зашкварних, одіозних суддів, які «витворяють чудеса». Їх треба прибрати, притягати до дисциплінарної відповідальності та звільняти. Неможливо або вкрай складно щось зробити із впливовими гравцями в судовій владі, не порушивши, наприклад, Європейської конвенції [про права людини].

Від перестановки ліжок у борделі якість послуг у борделі не змінюється. Неправильно застосовувати таке порівняння до судової системи, але ідею це трошки передає. Можна суди ліквідувати, переформатувати, але судді, які там були, залишаться суддями. Максимум зміниться голова суду.

Усе робилося через одну літеру і потім ламалося через коліно, скасовувалося Конституційним судом, Європейським судом [із прав людини]. Нормальної судової реформи в межах Конституції в нас не відбулося. Може, і сенсу в ній немає. Адже треба просто звільнити десяток-другий одіозних персонажів, і все буде по-іншому. Звільнять суддю Вовка — і Печерський суд стане на два порядки приємнішим.

Про суди довкола ПриватБанку

Написавши, що ухвала Печерського суду у справі ПриватБанку є «одним із найбільших зашкварів судової влади», я порушив закон. Бо не маю права публічно коментувати рішення суду.

Незаконність ухвали зрозуміла кожному, хто знає ази юридичної науки. Це відвертий злочин із крадіжки 10 мільярдів гривень державних коштів. Тому формальну вимогу не критикувати судову систему я вирішив проігнорувати, бо інакше був ризик, що цих грошей уже б у нас не було.

Що стосується рішення Печерського суду про обслуговування депозитів Суркісів ПриватБанком. Рішення було ще у 2017 році, тоді ПрватБанк зобов'язали обслуговувати ці депозити, які вже були конвертовані в акції.

Рішення банк виконати не міг, і державний виконавець звернувся до суду за роз'ясненням. Суд просто скопіював ухвалу суду від 2017 року. Це рішення юридично нічого не змінює і, скоріш за все не буде виконано.

Про відставку

Чуткам про мою ймовірну відставку вже близько двох місяців. Виходячи з цього строку — вже їм не вірю (сміється). У нас політична ситуація дуже жвава, і я поки не зустрічав такого плану, який був би кимось десь стратегічно визначений.

Із першого дня моєї роботи в мене є відчуття, що мене хочуть звільнити. І воно ніколи не щезало. Колись мені довелося навіть спеціальний пост у Facebook робити, аби врівноважити колег по роботі, що в останній робочий день я все одно буду звільняти тих, хто погано працював, або бикував, або навіть розлінувався. Нехай потім відновлюються з новим міністром через суди. А я все одно по собі залишу пам’ять.

Про в'язнів у СІЗО

Ситуація із катуванням в'язнів у СІЗО набагато краща, ніж була. Система зміниться, якщо матиме більше фінансування, але його ніхто не виділить.

Мені треба, щоб люди, які приходили злочинцями, виходили ангелами. Суспільство нам платить гроші, аби ми їх (в'язнів — ред.) ресоціалізовували. Це реалістичне завдання (в межах грошей, які нам виділяють — ред.)? Думаю, що ні.

Те, що можна було зробити в ручному режимі, вже зроблено. А далі нам треба зменшувати кількість установ, зменшувати кількість в'язнів, підвищувати заробітні плати, змінювати систему покарань тощо. Там величезна реформа на 10 років.

Про пости у Facebook

Це вкрай виграшна тактика. Мене серйозно не сприймають і не бачать у мені небезпечного конкурента. А суспільство? Суспільство може думати по-різному, але я дав багато серйозних інтерв’ю, і їхня авдиторія набагато більше. Зеленський, коли обирався президентом, був надто серйозним?

Ключова ціль — привернути увагу авдиторії до меседжів, які я поширюю через Facebook. Потрібно бути набагато сучаснішим, комунікативнішим. Фото, де я стою догори дриґом, — це було про звіт про роботу за 100 днів. Ніхто б його не читав, а так розійшлося гарно. Мене це влаштовує.

І трохи про інше

Про зміни в законі про люстрацію на вимогу ЄСПЛ. Проєкт не пройшов Кабмін. Є технічні зауваження, а напередодні виборів ніхто його розглядати не буде. Кожна політична сила скаже, що це «зрада». Я підозрюю, що справа піде набагато легше після завершення місцевих виборів. Зі свого боку ми зробили все, що могли.

Про легалізацію медичного канабісу та секс-роботи. Екстравагантність — це не означає відірваність від реалій. Ми свою роботу із лібералізації «тихенько» робимо. Незахищеність секс-працівниць — це велика проблема. Але навіщо його виносити на публіку, якщо станом на зараз парламент воно не пройде ніколи? Якщо щось не є реалістичним, то хайп заради хайпу — це не наше.

Про те, як працюється в Кабміні. Нормально працюється в Кабміні. Кабміном задоволений, колегами задоволений, про плагіат (міністра освіти і науки Сергія Шкарлета — ред.) чув дуже багато, але особисто не перевірив. Менше з тим, працюється нормально, задоволений, прем’єром — так само задоволений, всіма задоволений — так і запишіть. Аваков — колега, міністр.

Про скарги на малу зарплату. Зарплату на час карантину нам зменшили. Як би я не був незадоволений, потім приходить розуміння, що все одно ні фіга не буде, живеш на свої заощадження. Гроші закінчуються, довго на своїй посаді я не пробуду. Моя зарплата — це ще півбіди. Ключове — це зарплати співробітників.