Книжкова серія «Наші 20—ті» — нове видання творів українських письменників, написаних майже сто років тому, у 20—тих роках минулого століття. Майк Йогансен, Гео Шкурупій, Михайль Семенко, Марія Галич та ще понад двадцять українських авторів й авторок, сповнених надії на нове життя в новій соціалістичній країні. Майже всі вони поголовно репресовані наприкінці 30—тих.

«Стендап — це хороша психотерапія і розрядка для коміка. Для людей це передусім гумор. А розумні думки або щось, що людина може знайти в стендапі для себе — це вже маленький приємний бонус».

Васі 16, він займається музикою вже п’ять років. У нього свій рок—гурт, він любить чіпси, тірамісу і стверджує, що він соціопат, тому знімати його на відео не вийде. Шуріку 14, дев’ять з яких він грає на бандурі. Хлопець вчиться у художній школі, має чорний пояс із тхеквондо

Напередодні Дня нарождення України Громадське зустрілося із людьми, для яких це слово — не порожнє і не пафосне.

Міністр культури Євген Нищук назвав ситуацію навколо Музичної академії врегульованою і гарантував демократичні вибори ректора у вересні.Цього під стінами міністерства вимагали студенти й випускники навчального закладу, влаштувавши мистецьку акцію.

Анастасія—Єва Крістель Домані — ще кілька років тому мати таке ім'я для неї було великою мрією. У 37 років вона почала так званий «перехід» — замісну гормональну терапію. Каже, що добре пам'ятає той день, першу таблетку і як прийшло усвідомлення того, що настає нове життя.

Зі сценарію біографічного фільму про Василя Стуса, який знімають в Україні,видалили всі згадки про Віктора Медведчука, який був захисником поета під час судового процесу, що відбувся у 1980 році й завершився обвинувальним вироком за «антирадянську діяльність і пропаганду».

Терикони, шахтарі, равлики та кам'яні баби — такі зображення з'явилися на ще одній стіні в редакції Громадського. Цього разу художник Володимир Кузнецов разом із Сергієм Шевченко та Анастасією Пугач говорили про те, як це — залишити рідне місто й будувати нове життя, та чи згодні вони з маркером «переселенець».

«Громадське.Стіна» — спільний проект Громадського та художника Володимира Кузнецова. Його фреску «Коліївщина. Страшний суд», яку він створив у 2013 році для виставки «Велике і величне» в «Мистецькому Арсеналі», без попередження зафарбували за розпорядженням тогочасної директорки арсеналу Наталії Заболотної ще до відкриття.

Чи це гарна ідея – музичний фестиваль у межах міста? Про це говорять редакторки Громадського: Настя Коріновська, відвідувачка «Atlas Weekend», та Аня Єресько, мешканка хрущівки на ВДНГ.

Режисерка «Театр.doc» Зарема Заудінова: «Наш театр став відділом болю. 16 років його існування — це насправді й***на історія нової Росії».

Музично—перформативний гурт «Хамерман знищує віруси» бореться з вірусом ханжества вже 21 рік поспіль. За цей час коло їхніх фанатів склалося і ствердилося, вектор творчого шляху викристалізувався й стабілізувався, і мусило статися маленьке інформаційне диво, аби в суспільстві піднялася нова хвиля цікавості до «ХЗВ» як культурного явища.