Похід проти Фірташа, скандал із зарплатою і перемога над Газпромом — чим відзначився керівник Нафтогазу Андрій Коболєв

Андрій Коболєв очолив НАК Нафтогаз України ще у 2014 році практично після Революції гідності. Тоді компанія-монополіст виглядала не надто привабливо — перемовини з Росією щодо боргів за газ та його постачання, мільярдні збитки та проблемний внутрішній ринок, монополізований олігархами.

За 5 років на свої посаді Коболєв став настільки відомим, що у тусовці журналістів профільного, енергетичного сегменту його жартома пропонували висунути на Міністра енергетики та вугільної промисловості.

Шостого березня прем'єр-міністр Володимир Гройсман заявив: Кабінет міністрів у березні оголосить конкурс на посаду глави правління НАК Нафтогаз України. За його словами, чинний контракт із главою НАК Андрієм Коболєвим продовжувати без конкурсу не будуть.

Джерела Громадського у Кабміні кажуть — причиною став конфлікт навколо оплати праці голови правління Нафтогазу. І начебто, якби Коболєв погодився на умови урядовців про зниження його посадового окладу, оголошення конкурсу не відбулося б.

Сам же Коболєв говорить, що право на продовження контракту та призначення нового конкурсу на заміщення посади голови компанії може ухвалювати лише наглядова рада Нафтогазу. Відтак, позиція Кабміну суперечить чинному законодавству.

Поки юристи визначають позицію Нафтогазу і його керівника з приводу конкурсу на посаду очільника НАК, Громадське зібрало факти, якими відзначився на посаді голова Нафтогазу Андрій Коболєв.

Нафтогаз виграв суд проти Газпрому та відмовився від російського газу

Питання несправедливості угод між Нафтогазом і Газпромом щодо постачання та транзиту газу, укладених у 2009 році, порушувалося і політиками, і ЗМІ неодноразово. Але оскаржувати ці контракти через міжнародний арбітраж керівництво Нафтогазу не наважувалося.

Лише після приходу Андрія Коболєва на посаду голови правління компанії тут ризикнули судитися із російським гігантом щодо двох питань: ціни на російський природний газ і транзиту. Боротьба тривала з 2014 року. І ризикнули не дарма.

22 грудня 2017-го Нафтогаз заявив, що виграв арбітраж проти російського Газпрому у справі про постачання газу. Також Нафтогаз домігся зменшення майбутніх обов'язкових річних обсягів у понад 10 разів у відповідності до фактичних потреб імпорту газу.

За кілька місяців, 28 лютого, Стокгольмський арбітраж задовольнив вимоги Нафтогазу до Газпрому за позовом на транзит газу на суму 4,673 мільярди доларів США. Таким чином, за результатами двох арбітражів між компаніями на постачання і транзит газу, Газпром повинен доплатити Нафтогазу 2,56 мільярди доларів. Газпром навіть визнав доплату, але платити наразі не поспішає.

Ще одна перемога, пов’язана зі Стокгольмом напряму. 25 листопада 2015 року в Україну зайшли останні кубометри газу, закуплені у «Газпрому». Після того конкурувати із західними постачальниками російський гігант не зміг. Зараз ми імпортуємо газ з Європи переважно у літній період, і його об’єм складає близько 10 мільярдів кубометрів на рік, тоді як згідно контракту 2009 року ми мали закуповувати у росіян 52 мільярди кубометрів.

Ринкові ціни і прибутковий Нафтогаз

За керівництва Андрія Коболєва, головний український видобувник газу — державна компанія «Укргазвидобування», яка забезпечує майже половину всього спожитого в Україні газу, стала прибутковою та змогла вкласти отримані гроші в збільшення видобутку газу. Що й відбулось — показники 2018-го стали рекордними за весь період роботи компанії.

Наразі Нафтогаз продає газ для потреб населення за цінами, нижчими за ринкові, водночас промислові споживачі платять ринкові тарифи.

Вартість газу для населення в Україні складає 8550 гривень за тисячу кубометрів. У цю суму, окрім видобутку (чи імпорту) входить також транспортування газу до споживачів. Ринкова вартість газу, яку сплачують промислові підприємства, наразі складає до 11,83 тисяч гривень за тисячу кубометрів (з ПДВ). Собівартість же видобутку українського газу складає близько 250 доларів (близько 7000 гривень) за тисячу кубометрів. І це лише державою — у приватних компаній, як і імпортний газ (а близько третини від споживання Україна й досі купує в Європі), коштує дорожче

Вдалось зробити прибутковим і вічно збитковий Нафтогаз — чистий неконсолідований прибуток НАК у 2017 році склав 39,3 мільярдів гривень, тоді як у 2014-му збиток компанії налічував більше 88 мільярдів гривень. З отриманого прибутку 29,4 мільярдів гривень Нафтогаз заплатив у вигляді дивідендів своєму акціонеру — державі — у бюджет.

«Священний похід» на облгази

Важливим етапом роботи Коболєва у Нафтогазі стала активізація реформи газового ринку. Зокрема, розділення функцій видобутку, транспортування і постачання на різні компанії, як цього вимагає європейське енергетичне законодавство.

НАК Нафтогаз розпочав відкриту війну із «Регіональною газовою компанією». Компанія «РГК» Дмитра Фірташа є монополістом на ринку розподілення газу та його продажу для населення і промислових підприємств. Зокрема, компанії належать 20 облгазів по всій Україні.

Роками облгази Фірташа, які постачали газ кінцевому споживачеві, звинувачували в маніпуляціях з обсягами газу для населення. Наприклад, у тому, що облгази перепродають газ, призначений домогосподарствам, приватним компаніям. Зумовлені такі схеми були неідеальною системою обліку — у населення часто не було лічильників, а розраховувалося споживання газу в середньому за старими радянськими нормами — 10 кубометрів на одну прописану в квартирі особу. Тоді як вимірювання показали, що реальний середній показник — близько 4 кубів.

За керівництва Коболєва, ухвалили низку рішень, які зараз спричинили шалений спротив з боку облгазів — наприклад, вони повинні поставити лічильники усьому населенню, яке досі їх не має. Або ж припинити донараховування «боргів», «приведення до норм» та «рекомендовані платежі».

Ще одним кроком стало впровадження ринку добового балансування у межах реформи газового ринку: компанії-постачальники спочатку резервують під себе певний об’єм газу, а потім повинні підтверджувати всі операції щодо його постачання.

Зараз у Нафтогазу завдяки цій балансувальній системі є докази проти облгазів. «На нараді в регулятора, яка відбулась сьогодні, обговорювалося дуже цікаве питання: система (добового балансування газу — ред.) показала факти, підтверджені рішеннями та цифровими підписами газзбутів, про те, що газ, який Нафтогаз передавав газзбутам, частково перепродавався на комерційні компанії», — повідомив Коболєв на прес-конференції 6 березня.

Пообіцяв віддати зарплату на благодійність

Після того, як заробітна платня — а вона, за його ж словами становить «більше сімох цифр до коми» (а це щонайменше 10 мільйонів гривень) — стала предметом публічного обговорення, наприкінці січня Коболєв повідомив, що до увесь 2019-ий рік віддаватиме всю свою заробітну плату трьом благодійним організаціям. «На жаль, тема моєї заробітної платні та премій стала політичною: дуже багато політиків-популістів використовують її як інструмент дискредитації реформ та для підвищення власного рейтингу у рік подвійних виборів», — заявив Коболєв.

За його словами, він перераховуватиме зарплату фондам «Таблеточки», «Народний тил» та «Повернись живим».

Отримав кількамільйонну премію за Стокгольм

30 травня 2018-го наглядова рада Нафтогазу вирішила виплатити працівникам компанії 46,3 мільйонів доларів премій у зв'язку із перемогою у Стокгольмському арбітражному суді над Газпромом. Очільникові компанії дісталося майже 8 мільйонів доларів.

Навколо цієї премії виник скандал. Прем'єр-міністр Володимир Гройсман закликав переглянути рішення про суму премій, назвавши це «перебільшенням», проте пізніше у Наглядовій раді компанії заявили, що не мають наміру переглядати це рішення. Натомість Гройсман заборонив преміювати керівників держкомпаній узагалі.

В липні-2018 року НАБУ відкрило провадження за фактом виплати премій менеджменту Нафтогазу. Справу порушено за статтею 364 Кримінального кодексу — зловживання службовим становищем. Раніше на цій же підставі відкрила кримінальне провадження ГПУ .

Згодом виявилося, що всю суму премії Коболєв перерахував у США своїй матері. В інтерв'ю виданню «Левый берег» він пояснив, що змушений був піти на це через побоювання про арешт його активів в Україні. «Я перевів гроші мамі в Америку. Вона там живе з 2006 чи 2008 року, більше десяти років точно. Якщо я програю апеляцію у 8 мільярдів гривень проти мене, то що трапиться з моїм майном тут?», — сказав Коболєв.

На прес-конференції 6 березня на питання, чи поверне він ці гроші в Україну, він відповів: «Не планую».