Виборці, які не обирають президента, голосування поштою та інші особливості американських виборів

Для перемоги на виборах президента потрібні не лише голоси електорату — останнє слово за колегією виборників. Що це таке і як працює?

Голосування у США — непряме або багатоступеневе. Головне, що треба розуміти про систему обрання президента в Америці — за нього голосуєте не безпосередньо ви (якщо маєте американське громадянство і щонайменше 18 років), а спеціальна колегія виборників. Саме їх ви умовно наділяєте повноваженнями віддавати голоси за кандидатів.

Ці люди — переважно чиновники або місцеві партійні діячі від демократів чи республіканців, яких відбирають на з‘їздах партій. У колегії 538 людей: від кожного штату своя кількість, пропорційна його населенню. До того ж різниця значуща: скажімо, виборників від рідного для Джо Байдена Делаверу — лише 3, а від найбільш населеної Каліфорнії — 55.

Для перемоги кандидат має вибороти щонайменше 270 голосів представників у колегії виборників. Здебільшого всі голоси виборників у штаті забирає кандидат, якого місцеві виборці підтримали найактивніше. Така норма прописана в законодавстві всіх штатів, окрім двох. Якщо її порушити, виборників можуть притягнути до відповідальності чи навіть замінити.

Важливу роль на виборах відіграють «штати, які вагаються» (swing states). Це штати з мінливими політичними вподобаннями — на виборах вони не підтримують стабільно республіканців або демократів, як більшість штатів. І часто саме виборники звідти остаточно вирішують, хто ж буде переможцем. Щоразу набір таких штатів може змінюватися. У 2016-му їх було два, а у 2020-му — аж вісім.

Якщо поглянемо, де відбувалося найбільше передвиборчих з‘їздів Трампа останнім часом і де найактивніше вів агітацію Байден (до речі, він витратив на це втричі більше коштів за чинного президента), зрозуміємо, про які саме штати йдеться: Айова, Вісконсин, Мічиган, Флорида, Пенсильванія, Огайо, Аризона, Північна Кароліна. За попередніми підрахунками, для впевненої перемоги на виборах Трамп має виграти бодай у шести з цих штатів.

Голосуванням у штатах не обмежуються всі цікавинки президентських виборів. Значний вплив на результат може мати джерімендерінг (gerrymandering, або виборча геометрія / географія). Влада штату має право штучно «перекроювати» межі виборчих округів. Робить вона це, аби бути певною: співвідношення політичних сил у цих округах зміниться і переможе потрібний кандидат. Так, це не зовсім чесно, бо порушує рівність виборчих прав американців.

То коли ж будуть результати виборів? І коли новий (або переобраний) президент починає роботу?

Процедура голосування у США майже не змінювалася з XVIII століття. Як і день голосування — вівторок після першого понеділка листопада. Цьогоріч, правда, опцією дочасного голосування, яке стартувало ще наприкінці вересня, через епідемію вже скористалася рекордна кількість людей — понад 75 мільйонів (36% виборців).

Голосувати дочасно у США можна поштою або на заздалегідь відкритих дільницях. Це не зовсім пандемічна новинка: голосування поштою було доступне й раніше в багатьох штатах — у 2016-му, наприклад, ним скористався 21% виборців.

Обраний спосіб голосування залежить і від політичних уподобань виборців: як свідчать попередні результати опитувань, прихильників Демократичної партії вже проголосувало майже вдвічі більше, ніж Республіканської. Дональд Трамп постійно нарікає на голосування поштою, стверджуючи, що воно неминуче призведе до фальсифікацій (але доказів цьому не існує).

Федеральна виборча комісія зобов’язана повідомити про результати виборів не пізніше ніж 8 грудня. Хоча зазвичай підрахунок голосів займає кілька днів, цього разу все може затягнутися через велику кількість тих, хто голосував завчасно.

Не забуваймо про колегію виборників: у перший понеділок після другої середи грудня (цього разу — 14 грудня) її представники збираються та голосують. Далі, на початку січня — формальна процедура оголошення імені президента та віцепрезидента Конгресом. Інавгурація з усіма урочистостями — 20 січня.

Однак у цьогорічних виборах президента більше невідомих, ніж зазвичай. Насамперед тому, що Дональд Трамп намагається переобратися на посаду, а отже, може вдатися до найрізноманітніших способів. Чинний президент уже натякнув, що не гарантує визнання результатів і добровільної передачі влади Джо Байдену в разі поразки.

Якщо це справді станеться, то незрозуміло, що буде далі: чіткої процедури для такої ситуації в законах США не прописано. Імовірно, як і в далекому 1876-му, Конгрес скличе спеціальну комісію з членів Палати представників, сенаторів і суддів Верховного суду, які й вирішать, чим закінчиться ця історія.

Подібне траплялося у 2000 році, коли демократ Альберт Гор спершу виголосив промову, де визнав свою поразку, а тоді передумав і почав добиватися перерахунку голосів. А потім, після рішення Верховного суду, передумав знову й остаточно оголосив про визнання президентом не себе, а Джорджа Буша-молодшого. Але не факт, що з Трампом вийде саме так.

У день голосування за президента обирають ще й парламент. Як саме — і чому це важливо?

Хоча 3 листопада 2020 року називають «виборами президента США», на них американці обирають не лише главу держави, а й членів Конгресу — законодавчого органу.

США — це федерація штатів, а тому Конгрес — двопалатний парламент. Нижня палата — це Палата представників, що складається з 435 депутатів (представників), які обираються раз на два роки. Верхня палата — Сенат — складається зі 100 депутатів (сенаторів), які обираються раз на шість років. Вибори до Конгресу, які не збігаються з виборами президента, називають проміжними (midterm elections).

Під час цьогорічних виборів президента американці переобирають весь склад Палати представників і приблизно третину сенаторів (цього разу — 35: 12 від Демократичної та 23 від Республіканської партії). Конгресменів обирають по одному від кожного з 435 округів, на які поділені США — кількість округів у кожному штаті визначається його населенням. Сенаторів же — по два від кожного штату, і обирають їх виборці всього штату, а не окремої його частини.

На відміну від двоступеневої системи виборів президента, вибори до Конгресу відбуваються способом прямого голосування. У більшості штатів діє принцип простої більшості голосів, хоча в деяких існує й так званий «другий тур».

Нині більшість у Палаті представників належить Демократичній партії (232 з 435), а в Сенаті — Республіканській (57 зі 100). Завдання кожної з партій — зберегти більшість в одній із палат і здобути її в іншій. У випадку Сенату, до речі, йдеться саме про абсолютну більшість (тобто 51 і більше): за процедурою, в разі голосування 50 на 50 вирішальне слово — за главою Сенату, яким є віцепрезидент США.

Більшість у Конгресі може впливати на рішення президента. А тому Байдену, приміром, буде складно працювати з республіканською більшістю в Сенаті, якщо його оберуть президентом. Як і Трампу — з більшістю демократів-сенаторів, якщо його переоберуть, але склад верхньої палати зміниться. Зрештою, саме завдяки більшості в Палаті представників Демократична партія домоглася оголошення Трампові імпічменту.

У США говорять про загрозу зовнішнього втручання у вибори. Це правда? Вона може на щось вплинути?

Ще з початку 2020 року американські ЗМІ з посиланням на спецслужби США повідомляли про можливу загрозу втручання у виборчий процес. Спецслужби начебто застерігали про це ще в лютому. Крім того, тоді ж говорилося, що Росія може спробувати втрутитися у вибори, аби підтримати кандидатуру сенатора-демократа Берні Сандерса (йому це не дуже сподобалося, та й Сандерс так і не став кандидатом від демократів, поступившись Байдену).

Пізніше про загрози виборчому процесу з боку тих же Росії та Ірану, а також Китаю застерігав Національний центр контррозвідки та безпеки США. Microsoft заявляв, що виявив причетність угруповань із цих трьох країн до кібератак на Штати. А директор Національної розвідки США не так давно також говорив про вплив на вибори у США Росії та Ірану. І це — лише окремі приклади заяв про іноземне втручання.

За даними американської контррозвідки, Китай начебто вважає чинного президента Дональда Трампа непередбачуваним і воліє, аби він програв вибори й не пішов на другий термін. Росія ж, навпаки, вживає низку заходів, аби «очорнити» кандидата від демократів Джо Байдена, якого Москва вважає частиною антиросійської еліти в Америці.

Усе це нагадує події 2016 року. Тоді, як показало розслідування спецпрокурора Роберта Мюллера, Росія здійснила спробу вплинути на результати виборів президента США — зокрема й через так звані фабрики тролів. Вони через соціальні мережі поширювали суперечливі повідомлення на важливі в американському суспільстві теми — як-от права темношкірого населення й насилля поліцейських.

Нині ситуація схожа: Федеральне бюро розслідувань США вже викрило принаймні два сайти, які займалися такою діяльністю і, за даними відомства, фінансувалися з Росії. Назви в них ну дуже милозвучні для російського вуха — NAEBC і Peace Data.

Є у втручанні у вибори США начебто й «український слід». З одного боку, Трамп звинувачував Київ у спробах завадити його обранню у 2016-му. І в телефонній розмові з Володимиром Зеленським просив це розслідувати (це та сама розмова, яка стала приводом для оголошення Трампові імпічменту). А з іншого боку, є український депутат Андрій Деркач, який викриває начебто втручання Байдена у справи України за часів свого віцепрезидентства — і за це удостоївся звання російського агента й санкцій від Мінфіну США.

Сказати, якою мірою на вибори у США може вплинути втручання інших держав, зараз неможливо — зі слів американських спецслужб і розвідки ми можемо хіба припустити, що воно справді є. Хоча і Китай, і Росія, й Іран це спростовують. А американська влада запевняє, що їй вдається тримати ситуацію під контролем і вона не допустить впливу на результати волевиявлення американців.

Ну і найважливіше питання: чому Байден не обов’язково переможе, хоча він і лідирує в голосуванні?

За останніми агрегованими даними соцопитувань, які підраховує сайт FiveThirtyEight, за Байдена свої голоси готові віддати 52% американців, а за Трампа — трохи більше ніж 43%. Схоже на переконливу перемогу? Але через згадану вище систему голосування за президента результати волевиявлення виборців можуть відрізнятися від голосів виборників.

Пригадайте вибори 2016 року. Тоді демократка Гілларі Клінтон здобула на 2,9 мільйона більше голосів виборців, ніж Трамп — і все одно програла. Власне, п’ять президентів США (включно з Трампом) стали президентами, хоча голосів за них віддавали менше, ніж за найближчого конкурента.

Крім того, є низка чинників, які можуть вплинути на результати цьогорічного голосування. Зокрема, це мобілізація окремих груп виборців, які схильні підтримувати Республіканську партію, але до Трампа ставляться насторожено — наприклад, латиноамериканців-консерваторів. Свою роль може зіграти й нещодавно оприлюднений компромат на сина Байдена Гантера, якому батько нібито допомагав заробляти в Україні. Зрештою, у 2016-му проти Клінтон також оприлюднили компромат — і за тижні до виборів усі тільки й обговорювали її злите в мережу листування.

Звісно, нинішні вибори й становище кандидатів відрізняються від подій 2016 року. У Байдена не такий високий антирейтинг, як був у Клінтон — а тому не так багато виборців голосуватимуть за Трампа лише тому, що їм не подобається нинішній кандидат від демократів. Та й компромат на Гантера Байдена в американських ЗМІ так активно не розійшовся, як це було з листуванням Клінтон (не в останню чергу тому, що його поширення блокували соцмережі), а тому й шансам Байдена обратися він зашкодить менше.

Зрештою, Трамп уже не «темна конячка» виборів і кандидат для протестного голосування (тобто умовний варіант «проти всіх»). Виборці голосують, зокрема, і за чотири роки його перебування на посаді. Але й без того шанси Трампа переобратися різні моделі прогнозування оцінюють у 5-11%, а букмекерські контори навіть вище — до 35% (у Байдена, до слова, трохи більше ніж 60%). Це не багато, але й не мало.