Режисер Олег Сенцов з донькою Аліною, звільнний з російського полону в в аеропорту «Бориспіль», Київ, 7 вересня 2019 року
Фото:

Богдан Кутєпов/hromadske

Цього року ми показали вам кілька важливих документальних фільмів, з десяток не менш важливих фотоісторій, пояснили причини і наслідки сотень подій як в Україні, так і за кордоном, розповіли історії людей, які надихають. Нижче — найцікавіші з них.

ДОКУМЕНТАЛЬНІ ФІЛЬМИ

Керченські бранці 

Одна з найважливіших подій року — звільнення полонених. Окрім Кольченка та Сенцова, Карпюка та Клиха, в Україну повернулися 24 моряки, яких у листопаді 2018 року біля Керченської протоки у Чорному морі взяли в полон російські військові.

9 місяців українців утримували в російських тюрмах, не визнаючи військовополоненими. Історія полонених українських військових — у стрічці журналістки hromadske Вікторії Рощиної.

«Зуб, сто тисяч і перехідне правосуддя» — історія політв’язня Літвінова

Якось журналістка hromadske Настя Станко випадково дізналася, що український політв'язень Сергій Літвінов, якого в Росії засудили до 8-ми з половиною років ув'язнення за сфабрикованими звинуваченнями, п'ятий місяць сидить в українській тюрмі. 

Як так сталося, що Літвінов відсидів і в Росії, і в Україні? Як він вийшов на волю, та до чого тут історія про хворий зуб, сто тисяч і перехідне правосуддя? Чому все це нагадує сюжет українського вестерну або детективу? Та чому нас зрештою вчить ця історія? Проста відповідь: вона нас вчить тому, що життя бентежне, справедливість відносна, а любов не вічна.

«Бебісітери президента»

Бебісітери президента — це наша претензія на серіал. Та чого ж претензія, це і є мінісеріал, реаліті-шоу!

Уявіть п’ятьох абсолютно різних молодих людей, які в реальному житті навряд чи зустрілися б. І єдине, що зможе їх об’єднати — це президентські вибори, на яких цього року вони голосували вперше. Громадське знайшло цих героїв та запустило документальний мінісеріал «Бебісітери президента».

«Канонічні»

Фільм «Канонічні» — це роздуми про складний шлях української церковної незалежності. У цьому фільмі багато історії, які допоможуть глядачеві розгледіти за новинами останнього року одну з найважливіших подій для українського православ'я і для православного світу в цілому.

 Сотня невстановлених загиблих проти однієї комісії

На Краснопільському кладовищі поблизу Дніпра — 104 могили з написами «Тимчасово невідомий військовий». Це — найбільше місце в Україні, де поховані невідомі військові, які загинули на Донбасі. За даними Міноборони, 70 військових Збройних сил досі вважаються зниклими. Додайте до них іще 1500 цивільних — це дані Червоного хреста.

В Україні вже понад рік існує закон «Про зниклих безвісти», але — тільки на папері. Наші Аня Тохмахчі і Даня Комар з’ясовували, як розшукують загиблих безвісти та хто гальмує закон, який може у цьому допомогти.

«Віра, Надія, Л…» 

Надя закохалася вперше в шість років: у подругу старшого брата. Її сестра Віра пережила таке вперше в 15. Коли сестри відкрились одна одній, Віра засмутилася, а Надя зраділа: вони – лесбійки. Ще й близнючки. Нині сестри Чернигіни – відомі харківські ЛГБТ-активістки. 

У фільмі Коляна Пастико вони готують перший прайд у Харкові, а потім ледве евакуйовуються з нього. Реальна історія, в яку спершу неможливо повірити, – від hromadske.doc

РЕПОРТАЖІ

З Нормандії

«Ми тільки почали, правильно бути дипломатами і сказати, що поки нічия», — коментує президент України питання «Хто кого?» на зустрічі з Путіним. На паризькому годиннику — перша ночі. Перший за три роки Нормандський саміт, а отже перші для Зеленського переговори щодо вирішення конфлікту на Донбасі, тривали майже 10 годин. З них російський і український лідери годину спілкувалися віч-на-віч, про що - у репортажі з Парижа.

З суду над Марківим в Італії

У липні італійський суд визнав українського нацгвардійця Віталія Марківа винним у причетності до вбивства італійського фотографа Андреа Роккеллі та засудив до 24 років ув’язнення. Адвокат Віталія Марківа називає вирок абсурдним і планує оскаржувати його.

Як в Італії виносили вирок проти Марківа та проти держави Україна, яка була цивільним відповідачем на процесі, — бачила Оля Токарюк.

З Росії, де мешканці Донбасу отримують російське громадянство 

Цього року Росія почала видавати російські паспорти мешканцям окупованого Донбасу за спрощеною системою. Українські і європейські дипломати заявляли, що засуджують дії Росії і називають цю «паспортизацію» порушенням Мінських угод.

Аня Тохмахчі побувала на пунктах видачі документів у Ростовській області, щоб на власні очі побачити, як це відбувається.

З Донбасу

Донбас. Перевірка реальності — проєкт Громадського про те, чи відповідають заяви політиків про Донбас із реаліями регіону і проблемами людей, які там живуть. Дивіться серію репортажів, а також обговорення в студії hromadske.

З Криму

«Ціна анексії — життя» – про те, як анексія змінила, а часом і зламала, життя людей, що мешкають на півострові. Журналістка hromadske Наталя Гуменюк приїхала до Криму в день так званого “референдуму” 16 березня 2014-го року, де спілкувалася з людьми в Бахчисараї, Сімферополі, Ялті, Севастополі. Відтоді поверталася на півострів щонайменше раз на рік, розповідаючи і про перших політв’язнів, і початок репресій проти кримських татар, економічні умови і будні, в яких опинилися кримчани, те, як воно лишатися українцем в Криму чи навіть активістів руху “Крим наш”, що почали критикувати владу. Через 5 років журналісти hromadske повернулися до тих людей, чиї історії ми розповідали в перші місяці анексії.

Також, аби згадати, як усе було, дивіться фільм «Хроніки Анексії» – це не повна картина окупації, а суб'єктивно пережиті її фрагменти. Упродовж майже тижня Богдан Кутєпов стрімив і знімав від Євпаторії – до Феодосії. Мітинг українських патріотів у Ялті та облога морпіхів у Бахчисараї. Кримськотатарська родина з Ісмаїл-Бею та фейкова капітуляція офіцерів у севастопольському штабі ВМС України. Цей фільм не викриває всього трагізму вторгнення з Півночі, але це його власні Хроніки анексії.

Репортаж з одеської вулиці, де згорів коледж

16 людей загинули в пожежі в одеському коледжі економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу — 11 грудня рятувальники знайшли тіла ще трьох людей. Працівники ДСНС продовжують розчищати завали на вулиці Троїцькій, 25, поліція проводить слідчі дії, а одесити приносять до згорілого будинку дитячі іграшки та квіти. Що відомо через тиждень після пожежі — в репортажі hromadske «Мамусю, я вас дуже-дуже люблю. Тут все горить. Я стрибатиму».

З Аляски

Аляска інтригує. Звісно, не лише через білих ведмедів і полярні ночі. Територія, яку 150 років тому Росія продала США, ніби натякає, що може статися, якщо частиною землі, так схожої на Сибір, керуватимуть геть інакше. Цей відеоблог та фоторепортаж Наталка Гуменюк привезла з міста Анкоридж та його околиць - «Ні, Росії не видно», — репортаж з Аляски

ІСТОРІЇ

«Я натиснув останню кнопку на пульті чорнобильського блоку»

Серіал «Чорнобиль» став найуспішнішим цього року за рейтингом порталу IMDb. Автори працювали над його створенням декілька років. Вони спілкувалися з очевидцями і чи не вперше показали, як саме діяли працівники станції одразу після вибуху реактора. 

Журналісти Громадського поїхали до Прип’яті разом із одним із ліквідаторів, Олексієм Бреусом. Саме він останнім тиснув кнопку на пульті управління четвертого енергоблоку.

«Я досі стою на підвіконні одинадцятого поверху»: історії жінок, які раніше вживали наркотики

Більшість наркозалежних у світі — чоловіки. У Європі жінки становлять лише п’яту частину серед усіх пацієнтів, які проходять лікування від наркозалежності. Але жінки значно швидше збільшують дозу та більше схильні до формування залежності.

Троє жінок, які раніше вживали наркотики, а зараз допомагають іншим наркозалежним і ВІЛ-інфікованим, погодилися розповісти hromadske свої історії. Усі вони почалися у 1990-х. 

За цей матеріал наші журналістки отримали особливу відзнаку Всеукраїнської благодійної організації «Конвіктус Україна»

«Мій годинничок ніколи не цокав»: історії жінок, які народили після 30-ти

Жінки в Україні дедалі частіше відкладають народження первістка. За інформацією Євростату, у 2016 році українки народжували першу дитину в середньому в 27. В інших європейських країнах — на кілька років пізніше. У рекомендаціях МОЗ йдеться, що в жінок, які народжують після 30-ти, зростає ймовірність ускладнень під час виношування дитини та пологів. Громадське розповідає історії трьох жінок, які народили після цього віку. Ольга — у 43, Світлана — у 30 і 37, Світлана — у 33 і 35.

Три історії людей з аутизмом

Найскладнішим для людей з аутизмом є соціалізація, над якою батьки дитини з цим діагнозом мають працювати з раннього віку. hromadske розповідає три дуже різні історії про власний досвід людей з аутизмом та їхніх рідних. 

Коридор, про який не домовилися. 5 історій тих, хто вижив в Іловайському котлі

П’ята річниця Іловайського котла. Військова прокуратура досі з’ясовує обставини, за яких загинули сотні людей. Розслідують, хто кому і які віддавав накази, хто ким керував. 

Ми зібрали п’ять історій людей, яким вдалося вижити після Іловайського котла. Ці історії більше схожі на сюжет фільмів, ніж на реальність. І це лише п’ять історій із тисяч тих, що відбувалися насправді.

Поділитись: