Розгін Майдану, «рюкзаки Авакова», плівки Вовка: 10 найгучніших «зашкварів» Окружного адмінсуду Києва
Президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроєкт, яким хоче ліквідувати скандальновідомий Окружний адміністративний суд Києва. Його, щоправда, мали ліквідувати ще 2017 року, це навіть погодила Вища рада правосуддя. Але з указу попередника Зеленського Петра Порошенка ОАСК тоді чомусь зник.
За останні роки суд запам’ятався багатьма скандалами. Зокрема, це пов’язано з тим, що ОАСК розглядає адміністративні позови до всіх органів, які розташовані в Києві — скажімо, до Кабінету міністрів, Офісу генерального прокурора, Національного агентства з питань запобігання корупції тощо. Вже понад 10 років цей суд очолює Павло Вовк.
hromadske розповідає про 10 найгучніших скандалів за участі цього суду і його керівника.
Розгін Майдану
30 листопада 2013 року суддя ОАСК Богдан Санін заборонив мирні зібрання в Києві на Майдані незалежності та прилеглих вулицях із 1 до 7 грудня. Санін задовольнив позов Київської міської державної адміністрації, яку тоді очолював «регіонал» Олександр Попов.
Цим рішенням ОАСК фактично зробив правопорушниками всіх протестувальників, які тоді перебували на Майдані, а також розв’язав руки «Беркуту» для розгону майданівців.
17 квітня 2014 року ухвала Саніна була скасована Вищим адміністративним судом України. Самого Саніна за цю історію так і не звільнили, але наразі він уже не ухвалює рішень як суддя, а є суддею-речником.
Було й одне рішення ОАСК стосовно акцій протесту в центрі Києва. Інший суддя цього суду, а нині заступник його голови Євгеній Аблов задовольнив позов невідомого, якому протестувальники на Майдані нібито заважали гуляти. Саме рішення Аблова стало підставою для штурму «Беркутом» Майдану в ніч на 11 грудня. Аблов теж залишається на посаді.
«Рюкзаки Авакова»
У 2015 році детективи Національного антикорупційного бюро розпочали розслідування справи так званих «рюкзаків Авакова».
Почалося воно через оприлюднене в інтернеті відео, на якому людина, схожа на сина міністра внутрішніх справ Арсена Авакова Олександра, зустрічається нібито з тодішнім заступником Авакова Сергієм Чеботарьовим. Вони обговорюють, зокрема, й закупівлю Національною гвардією рюкзаків через фірму, яку нібито запропонував син Авакова.
Через кілька років після початку розслідування та завершення закупівлі один із учасників чомусь вирішив оскаржити її в ОАСК. У позові компанія «Ібіс» просила скасувати рішення комітету з конкурсних торгів Міністерства внутрішніх справ про закупівлю рюкзаків та визнати протиправними дії МВС під час проведення переговорної процедури.
Колегія суддів, до якої входив Аблов, у позові відмовила. Суд не побачив порушень під час закупівлі, і це його рішення могли використати у власних інтересах підозрювані у справі «рюкзаків Авакова».
1 листопада 2017 року сину Авакова як підозрюваному обрали запобіжний захід. За версією слідства, він був причетний до розтрати понад 14 мільйонів гривень під час закупівлі неякісних рюкзаків Нацгвардією.
Але в липні 2018 року Спеціалізована антикорупційна прокуратура справу закрила. Усю провину на себе взяв знайомий Авакова-молодшого, підприємець Володимир Литвин, якого засудили умовно. Він відшкодував збитки. Нещодавно Литвина звільнили від покарання.
«Відмазка» для Насірова
У березні 2017 року НАБУ затримало тодішнього голову Державної фіскальної служби Романа Насірова. Йому повідомили про підозру у зловживанні службовим становищем.
За версією слідства, Насіров разом із директором департаменту погашення боргу ДФС Володимиром Новіковим надавали компаніям депутата Олександра Онищенка відтермінування на сплату державі ренти за користування надрами. Ці дії, за підрахунками експертів, завдали Україні збитків на суму понад 2 мільярди гривень.
У листопаді 2017 року ОАСК задовольнив позов Насірова до фіскальної служби й установив, що голова ДФС нібито може надавати відтермінування на сплату державі ренти за користування надрами. Тобто рішення фактично було винесено на користь Насірова і могло бути використане в суді. Лише 26 вересня 2019 року це рішення ОАСК скасував Касаційний адмінсуд.
Однак столичний адмінсуд ще й удруге допоміг Насірову. 11 грудня 2018 року ОАСК визнав незаконним звільнення Насірова з посади й зобов’язав його поновити. Однак під час апеляційного розгляду сам Насіров відмовився від цієї вимоги, і тому рішення частково скасували. Наразі його оскаржують у Верховному суді.
Розенблат проти «агентки Катерини»
Улітку 2017 року НАБУ і САП викрили двох народних депутатів, Борислава Розенблата і Максима Полякова, на одержанні хабарів. Антикорупційне бюро здійснювало операцію під прикриттям, а головною дійовою особою була «агентка Катерина». Вона нібито в інтересах іноземної компанії намагалася через депутатів змінити законодавство щодо видобутку бурштину в Україні. Наразі цю справу слухають у суді.
Однак у вересні 2018 року ОАСК допоміг Розенблату і задовольнив його позов проти НАБУ. Суд визнав дії детективів стосовно Розенблата протиправними. У НАБУ назвали це рішення незаконним й оскаржили його. В червні 2019 року рішення ОАСК залишили без змін. Але його ще оскаржували у Верховному суді.
Велика палата Верховного суду у своєму рішенні підкреслила, що цей спір Розенблата з НАБУ і САП перебуває поза межами юрисдикції адміністративного суду. Тобто розбиратися у законності дій НАБУ стосовно екснардепа має Вищий антикорупційний суд у межах «бурштинової справи».
Трамп проти Ситника та Лещенка
У грудні 2018 року ОАСК вирішив, що колишній народний депутат Сергій Лещенко та керівник НАБУ Артем Ситник нібито втрутилися у президентські вибори 2016 року в США.
Йшлося про оприлюднення «чорної бухгалтерії “Партії регіонів”». Зокрема, в документах фігурувало прізвище Пола Манафорта, очільника передвиборчого штабу президента США Дональда Трампа. У НАБУ і САП запевняли, що не розслідували сам факт одержання Манафортом грошей від регіоналів.
Рішення ОАСК було скасоване Шостим апеляційним адмінсудом. Верховний суд із ним погодився й у скарзі відмовив.
Супрун — міністерка без повноважень
У лютому 2019 року Окружний адмінсуд Києва задовольнив позов колишнього депутата від «Радикальної партії» Ігоря Мосійчука до виконувачки обов’язків міністра охорони здоров’я Уляни Супрун.
Тоді суддя Сергій Каракашьян фактично заборонив Супрун вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію її повноважень. Однак після значного резонансу він передумав — скасував своє ж рішення.
Націоналізація «ПриватБанку» — незаконна
У квітні 2019 року суддя ОАСК Ігор Качур визнав незаконною націоналізацію «ПриватБанку». Зробив він це за позовом колишнього власника установи, олігарха Ігоря Коломойського.
Суд визнав, що процедура націоналізації нібито була безпідставною та такою, що здійснена з численними порушеннями законодавства. Тому, на думку ОАСК, держава неправомірно втрутилася у право акціонерів банку та Коломойського володіти їхнім майном.
Саме це рішення засекречене. Наразі ухвала ОАСК оскаржується в Шостому апеляційному адмінсуді, проте там провадження зупинили. Саме зупинення справи переглядають у Верховному суді.
Як відомо, «ПриватБанк» у грудні 2016 року націоналізували рішенням українського уряду. За словами Коломойського, він був вимушений сам запропонувати націоналізацію через «способи штучного зниження капіталізації банку» з боку НБУ.
Московський патріархат — (не) російська церква
У квітні 2019 року суддя ОАСК Анна Кузьменко заборонила перейменування Української православної церкви Московського патріархату, а саме вказування її належності до Росії. Таке перейменування мало відбутися через зміни до закону «Про свободу совісті та релігійні організації». Рішення досі не скасоване навіть Верховним судом.
Однак сам позов УПЦ МП до Міністерства культури не ще розглянутий по суті. У ньому релігійна організація просить визнати протиправним та скасувати наказ Мінкульту про зобов’язання Київської митрополії УПЦ МП та низки релігійних організацій внести зміни до своєї офіційної назви.
Зазначимо, що історія розгляду позову УПЦ МП в ОАСК згадувалася на так званих «плівках судді Вовка» (про які трохи згодом). Нібито після рішення Окружного адмінсуду його голова та судді поїхали на зустріч до митрополита УПЦ МП Онуфрія. Аудієнція відбувалася в робочий час суддів.
Плівки Вовка №1
У лютому 2019 року НАБУ спільно з управлінням спецрозслідувань Генпрокуратури проводило слідство щодо можливої причетності суддів та керівництва ОАСК до злочинів часів Революції Гідності. Тоді ж детективи встановили прослуховування в кабінеті голови суду Павла Вовка. Працівники НАБУ щонайменше з лютого по червень 2019-го записували звідти розмови, під час яких виявили можливі інші злочини.
Вже в серпні 2019 року прокурори повідомили про підозру голові ОАСК Павлу Вовку, суддям цього суду Євгенію Аблову, Ігорю Погрібніченку та судді Суворовського райсуду Одеси Івану Шепітку.
За версією слідства, Вовк і Ко намагався призначити до Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) зручних для себе осіб. Один із таких епізодів пов’язаний із домовленостями з омбудсменкою Людмилою Денісовою. Судді були готові задовольнити позов Денісової до Національного агентства з питань запобігання корупції щодо перевірки її декларації, а в обмін на це вона нібито мала призначити до ВККС зручну для Вовка людину. Йшлося про Миколу Сіроша. Крім Сіроша, як вважає слідство, голова ОАСК намагався призначити до ВККС ще одного зручного кандидата.
Тоді дії ОАСКівців кваліфікували як ухвалення свідомо неправосудних рішень та вплив на роботу ВККС. Наразі слідство в цій справі завершене.
Плівки Вовка №2
У липні 2020 року вже НАБУ повідомило про підозру голові ОАСК Вовку, його заступникам Аблову і Келеберді. Цього разу слідство запідозрило Вовка і його колег у створенні злочинної організації, яка ухвалювала замовні рішення та намагалася захопити контроль над ВККС та Вищою радою правосуддя (ВРП).
Сама ВРП не захотіла відсторонити Вовка та його колег від суддівства. Печерський суд столиці зобов’язував керівництво Офісу генпрокурора забрати цю справу в НАБУ.
Суддю Вовка двічі оголошували в розшук через нез’явлення до суду та до НАБУ. Погодження його затримання детективи НАБУ намагалися взяти в Офісі генпрокурора, але без успіху.
Керівник столичного адмінсуду від жовтня так і не з’явився у Вищому антикорупційному суді, де йому мали обрати запобіжний захід. Вовка навіть хотіли доставити до суду примусово, але без дозволу на затримання цього зробити не можна. Голова ОАСК уміло прикривається своїм статусом судді та ігнорує будь-які виклики.
Автор: Олег Новіков