Перестановки, вакансії та Аваков: кого призначили в уряд Шмигаля

Уряд Олексія Гончарука пропрацював пів року і пішов у відставку. Новим прем’єром Верховна Рада призначила Дениса Шмигаля. Президент Володимир Зеленський пояснив такі різкі зміни проблемами в роботі правоохоронних органів, на митниці, з виплатами шахтарям, пенсіями, комунальними платежами. У «Слузі народу» додали, що до відставки уряду доклались ще й «світова економічна криза та загроза коронавірусу». Згодом Рада проголосувала за склад нового Кабміну, щоправда — неповний. Поки що не вистачає міністрів економіки та агропромисловості, енергетики, освіти та культури.

Що відомо про нового прем’єра та міністрів, хто втримав свої посади, а хто обійняв нові — розповідає hromadske.

Прем’єр-міністр — Денис Шмигаль

Денис Шмигаль за останній рік вдруге змінює на посаді Гончарука. У серпні минулого року Володимир Зеленський призначив його головою Івано-Франківської облдержадміністрації замість Олега Гончарука. Трохи більше ніж через пів року Верховна Рада затвердила Шмигаля прем'єр-міністром. Цього разу замість Олексія Гончарука.

44-річний новий голова уряду на 9 років старший за свого попередника і на два роки — за президента. Володимир Зеленський називає його досвідченим управлінцем.

З 2009 по 2013-й Шмигаль працював у Львівській облдержадміністрації. Микола Кміть (голова Львівської ОДА у 2008-2010 роках), який узяв Шмигаля на роботу, характеризує його як «сучасного чиновника».

«Він не той, хто грубо посилає на три літери. Це людина, яка керує. При тому він сучасний — ще 10 років тому готував презентації англійської мовою, щоб агітувати іноземних інвесторів», — згадує Кміть.

Шмигаль прийшов на держслужбу з бізнесу — до того він 14 років працював бухгалтером та економістом у львівських приватних підприємствах. Івано-франківські ЗМІ цитували автобіографію чиновника: у 1995 році почав працювати бухгалтером у банку. Потім перейшов на Львівський автобусний завод. Спочатку також був там бухгалтером, згодом — директором з економічно-стратегічного розвитку. Разом із тестем заснував фірму, яка здійснювала розробки у сфері оптичної фізики.

Після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах 2010-го Кміть пішов з Львівської облдержадміністрації, натомість Шмигаль залишився.

«По своїй філософії Шмигаль — чиновник, гарний виконавець», — згадує Василь Горбаль, перший голова Львівської ОДА за Януковича, який досі підтримує стосунки з Шмигалем. За Януковича Шмигаль суттєво не просунувся кар’єрними сходами — 2013-й зустрів директором департаменту економічного розвитку та інвестицій. Зате чиновника зарахували до президентського кадрового резерву «Еліта нації».

З початком Революції Гідності звільнився з держслужби. Повернувся в чиновники Шмигаль вже після Революції — у травні 2014-го його призначили заступником голови головного управління Міністерства доходів у Львівській області. Та за рік Шмигаль знову звільнився та повернувся у приватний сектор.

Спочатку працював віцепрезидентом компанії «Львівхолод», а у 2017-му перейшов на роботу до компанії ДТЕК Ріната Ахметова. До минулого року Шмигаль був директором Бурштинської ТЕС. У пізнішому інтерв’ю запевняв, що з Ахметовим особисто не знайомий і бачив його тільки по телевізору. Василь Горбаль так само переконує, що людиною Ахметова Шмигаля називати некорректно — оскільки в ДТЕК він був найманим менеджером.

Після минулорічної перемоги на виборах Володимира Зеленського Шмигаль повернувся на державну службу — у серпні очолив Івано-Франківську ОДА. Спочатку майбутній прем’єр претендував на посаду голови Львівської ОДА, однак програв конкурс, після чого президент призначив його на аналогічну посаду у Івано-Франківськ — регіон із сильним впливом іншого олігарха — Ігоря Коломойського.

Ще під час конкурсу на голову Львівської ОДА близький до Коломойського депутат від «Слуги народу» Олександр Дубінський «атакував» чиновника. Зокрема Дубінський стверджував, що на цю посаду Шмигаля просував місцевий бізнесмен Сергій Бадяк, якого нардеп назвав «контрабандистом» на прізвисько «Дипломат». У відповідь Шмигаль в одному з інтерв’ю розповів, що дійсно знайомий з Бадяком, якого назвав «успішним професійним керівником та засновником єдиного успішного приватного індустріально-логістичного парку у Городку на Львівщині». Шмигаль — прихильник створення індустріальних парків ще з часів роботи у Львівській ОДА.

У Івано-Франківську Шмигаль затримався ненадовго — 4 лютого Верховна Рада затвердила його віцепрем’єром — міністром розвитку територіальних громад.

У чому секрет стрімкого кар’єрного успіху Шмигаля за президентства Зеленського? Чиновники та депутати, з якими спілкувалось hromadske, переконані: головна причина — особиста симпатія президента. Як і коли вона виникла — невідомо. За однією версією, у тому, що Шмигаль потрапив до уряду на посаду віцепрем’єра, заслуга Сергія Трофімова — першого заступника голови Офісу президента, який відповідає за регіональну політику. Інші стверджують, що знову не обійшлось без Сергія Бадяка. hromadske надіслало запитання Сергію Трофімову та Сергію Бадяку, однак на момент публікації вони не відповіли.

Віцепрем’єр з питань євроінтеграції — Вадим Пристайко

Новим віцепрем’єром України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції став очільник МЗС у попередньому уряді Вадим Пристайко.

Пристайко народився в місті Кілія на Одещині, освіту здобув у Київському політехнічному інституті (за спеціальністю ІТ) й Українській академії зовнішньої торгівлі.

В український уряд Пристайко вперше потрапив у 1994 році: в тодішньому Міністерстві зовнішніх економічних зв’язків відповідав за зв'язки з країнами Африки, Азії та Океанії. У 2000 році очолив українське консульство в австралійському Сіднеї. Згодом працював в українських дипломатичних установах у США, Канаді та НАТО.

Перед тим, як очолити МЗС, Пристайко працював заступником і першим заступником міністра. На посаді міністра активно коментував у ЗМІ питання зовнішньої політики України, зокрема відносини з Росією та «нормандський формат».

За даними «Європейської правди», між Пристайком і новопризначеним главою Офісу президента Андрієм Єрмаком виник конфлікт. Єрмак і сам активно займався українськими зовнішньополітичними питаннями, зокрема відносинами зі США, обміном полонених і “нормандським” самітом. Відмінні погляди на ці питання лише поглиблювали конфлікт між главою МЗС і очільником Офісу президента. Тому рокировка посадами між Вадимом Пристайком і Дмитром Кулебою стала компромісом, який дозволив усунути особистий конфлікт між Пристайком і Єрмаком.

Віцепрем'єр і міністр з питань реінтеграції окупованих територій — Олексій Резніков

Міністерство, яке мало б опікуватися і тимчасово окупованими територіями, і ветеранами, розділили на два. Очолив нове відомство представник України в політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи з врегулювання ситуації на Донбасі Олексій Резніков.

Оксана Коляда, яка донедавна очолювала міністерство, раніше зазначала, що питання реінтеграції «не поміщаються в функціонал одного Міністерства».

Олексій Резніков за професією — адвокат. Був секретарем Київради, а також заступником голови Київської держадміністрації Віталія Кличка.

Його пов’язують із ексголовою Офісу президента Андрієм Богданом, який починав кар’єру юриста в адвокатській компанії «Правіс», власниками якої були Резніков, депутат від «Батьківщини» Сергій Власенко та ексзаступник керівника Секретаріату президента Віктора Ющенка Ігор Пукшин.

Серед клієнтів Резнікова-адвоката називають Віктора Ющенка (у справі про визнання виборів президента 2004 року недійсними), Олександра Роднянського (засновник “1+1”), Савіка Шустера, Володимира Гусинського (російський медіамагнат, співзасновник російського НТВ, ТНТ), футбольний клуб «Металіст» (Харків).

У вересні 2019-го Резніков замінив Романа Безсмертного у політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи в Мінську. За словами Резнікова, туди його запросив очільник української Леонід Кучма.

Олексій Резніков їздив разом із командою Зеленського на переговори в “нормандському форматі” у Париж в грудні 2019 року. Він наполягає на тому, що чинні угоди потрібно переглянути, щоб «вони спрацювали». Раніше він анонсував, що на наступну зустріч у “нормандському форматі”, яка очікувалася в березні 2020, підготують пропозиції, як виконувати домовленості між сторонами збройного конфлікту.

Також Олексій Резніков був прихильником місцевих виборів на всій території України, включно з непідконтрольними територіями:

«Наше бачення, щоб чергові місцеві вибори восени 2020 року відбулися по всій Україні одночасно, зокрема й в окремих районах Донецької та Луганської областей, це символічно — перезавантаження всього місцевого самоврядування». 

Згідно з декларацією 2018 року, Резніков має 6 земельних ділянок і 2 квартири.

Віцепрем'єр і міністр цифрової трансформації — Михайло Федоров

Михайло Федоров до приходу в уряд керував передвиборчою кампанією Зеленського в інтернеті. На посаді міністра опікується, перш за все, «державою в смартфоні». Обіцяє, що за 3-5 років усі адмінпослуги надаватимуться онлайн. За його керівництва в Міністерстві розробили цифровий паспорт, а також презентували додаток “Дія”, в якому і зберігатимуться цифрові документи українців.

Міністр фінансів — Ігор Уманський

Ігор Уманський народився у Прип’яті за 11 років до аварії на ЧАЕС. Закінчив Київський національний економічний університет та захистив дисертацію з економіки.

Довгий час працював на державній службі — спочатку у Національному агентстві з питань розвитку та євроінтеграції, а згодом на різних позиціях в уряді.

У 2004-2005 роках працював у Національному банку, у департаменті по роботі з проблемними банками. У 2005-2006 роках — в Укртранснафті (дочірня компанія Нафтогазу) заступником голови правління.

У 2008-2010 роках був заступником міністра фінансів Віктора Пинзеника, після відставки якого менше року виконував обов’язки міністра фінансів.

У 2014-2015 роках працював в уряді Арсенія Яценюка заступником міністра фінансів (Наталії Яресько), згодом був радником президента Петра Порошенка та консультував команду Володимира Зеленського після його перемоги на виборах.

Уманський виступає проти запровадження податку на виведений капітал, який у своїй передвиборчій програмі обіцяв Зеленський. В інтерв’ю він повідомляв, що Україні потрібно більш жорстко поводитися з міжнародними фінансовими організаціями, зокрема з МВФ, та не погоджуватися на деякі їхні умови, зокрема щодо відкриття українських ринків для іноземних компаній.

Задекларував 2 земельні ділянки під Києвом, 2 квартири у столиці, автомобіль Mercedes-Benz S 500, картини та ювелірні вироби дружини (відповідно до останньої поданої декларації у 2018 році).

Міністр оборони — Андрій Таран

Андрій Таран — генерал-лейтенант у відставці. Професійний розвідник, працював у 1990-х в головному управлінні розвідки Міноборони, з 2008 по 2011 був заступником керівника цього управління. За другого президентства Леоніда Кучми Таран був військовим аташе в посольстві України в США.

На Донбасі служив з 2015 року. Тарана призначили в спільний центр контролю та координації за припиненням вогню — керівником після генерала Розмазніна. Тоді в санаторії «Соляна поляна» в Соледарі Донецької області, де розміщувався центр, разом працювали українські та російські монітори (СЦКК). Російські спостерігачі покинули Україну в кінці 2017 року. 2015 був непростим роком, а обстріли вздовж лінії фронту доводилося зупиняти, домовляючись з російським генералом та його офіцерами.

Робота Тарана супроводжувалась скандалом. 13 липня 2015 року в твіттері РНБО з'явилась інформація, що генерал Таран звільнений з посади і йому оголошена підозра за статтею 111 — «державна зрада». Але одразу це повідомлення видалили, а тодішньому речнику адміністрації президента Андрію Лисенку довелося на брифінгу пояснювати, що сталась помилка. hromadske звернулось за поясненнями до генерала у відставці Розмазніна, який був попередником Тарана в СЦКК.

«Я пам'ятаю цю ситуацію з твіттер-повідомленням. Тоді була дуже велика кампанія проти Андрія Васильовича, хотіли підірвати його авторитет, він дуже жорстко ставився до тих, хто був, скажемо так, “в союзному штабі” — до росіян, і тим більше жорстко до отих так званих представників “ДНР” та “ЛНР” в центрі. Він же добився, що їх (представників “ДНР” та “ЛНР” — ред.) прибрали з СЦКК. Через це зламали твіттер РНБО і оце написали. Це була спецоперація, спланована російською стороною», — розповів Розмазнін.

На запитання hromadske, як він оцінює кандидатуру Тарана на міністра оборони, генерал Розмазнін сказав:

«Я думаю, що Збройні сили від цього тільки виграють. Порядна людина, яка має величезний досвід, досвід служби в специфічних силах, мені подобалась його професійність і порядність, коли я його стажував перед заміною у СЦКК».

На президентських виборах 2019 року Таран очолював виборчий штаб кандидата Ігоря Смешка.

Попередній міністр оборони Андрій Загороднюк сказав hromadske, що свого часу відмовився взяти Тарана своїм радником, але причини не назвав.

Андрія Тарана, за інформацією hromadske, на посаду міністра пропонує керівник Офісу президента Андрій Єрмак — як людину, що має досвід співпраці як з росіянами, так і з американцями.

Міністр охорони здоров’я — Ілля Ємець

Поки лікарі готуються до більш широкого розповсюдження коронавірусу, а міністерка охорони здоров`я Зоряна Скалецька два тижні перебувала в обсервації в санаторії в Нових Санжарах, її замінили на посаді за день до виходу з-під нагляду лікарів. Новим міністром замість неї призначили кардіохірурга Іллю Ємця.

Він керує Центром дитячої кардіології та кардіохірургії, є іменитим лікарем з купою відзнак та досягнень. Ємець — лікар, який першим в незалежній Україні почав робити операції новонародженим із складними вадами серця. Ще запатентував 16 виробів і методик, отримав кілька нагород.

У 2010 році став лауреатом премії «Гордість країни - 2009» (конкурс, фінансований з фонду Віктора Пінчука) в номінації «Сенсація року». Нагороду йому вручав Микола Азаров — тодішній прем`єр та майбутній утікач. А вже через пів року Ілля Ємець став міністром охорони здоров`я.

Тоді до його клініки з візитом приїхав Віктор Янукович і за деякий час призначив його міністром. Саме це зараз Ємцю закидають критики — роботу в уряді Януковича. Щоправда, міністром тоді Ілля Ємець пробув усього п`ять місяців — з 21 грудня 2010 по 17 травня 2011.

З посади він пішов зі скандалом. Його колеги, тодішні міністри, натякали, що в нього почалися конфлікти і з Азаровим, який робив йому публічні зауваження, і всередині Міністерства. Тепер Ємець пояснює, що то було «принципове» рішення. І те, що він сам написав заяву на звільнення, допомогло йому уникнути люстрації. Тоді він на посаді міністра взяв відпустку і поїхав на тренінг за кордон. Коли повернувся — подав у відставку, пояснивши це лише тим, що деякі його кроки не сподобалися вищому керівництву.

Ще три місяці тому, в листопаді 2019 року, Ілля Ємець не бачив себе на посаді міністра і на запитання журналістів відповідав, що більшу користь може принести як практикуючий хірург:

«Зараз я принесу значно більше користі за своєю спеціальністю і своїм прикладом. Посада міністра вимагає багато сил, здоров`я, часу, принципових речей. Ця сфера, звісно, вимагає не менше уваги, ніж хірургія, але я віддаю перевагу саме останній, бо бачу свою ефективність».

У тому, що стосується реформування медичної системи, Ємець називає себе прихильником «консервативних, а не революційних реформ». Він увійшов в робочу групу, яку президент Зеленський створив у лютому, аби проінспектувати реформи часів Уляни Супрун. Ємець критикує медреформу, але обережно. Каже, що можна модернізувати медичну сферу, але треба й зберігати накопичений досвід:

«Якщо говорити серйозно, до медичних реформ треба підходити обережно. Спочатку під час будь-яких реформ буде невдоволення, і щоб пом’якшити його, треба, щоб той, хто проводить ці реформи, мав харизму та інтелект. Вважаю, що в Україні має, все ж таки, переважати еволюційний підхід».

Аби ми створювали більше важливих матеріалів для вас, підтримайте hromadske на Спільнокошті. Будь-яка допомога має велике значення.

Міністр у справах ветеранів — Сергій Бессараб

Військовий, генерал-лейтенант, був командувачем військ Територіального управління «Північ» (2005–2007). Перший заступник командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (2012–2015). З 2015 року був заступником начальника Генерального штабу.

Сергія Бессараба критикували за те, що він забороняв військовим відповідати на артилерійський вогонь з боку бойовиків, тобто вимагав дотримуватися угод в Мінську. Про це розповідав журналістам координатор фонду «Повернись живим» Владислав Дейнега. Сам Бессараб критикував армію, яка була в Україні в 2014 році, і зазначав, що через погане укомплектування і недостатнє забезпечення не вдалося відстояти Крим та Донбас:

«...з початком окупації Криму, збройного вторгнення на Донбас, ЗСУ мали розбалансовану систему військового управління, недостатній рівень укомплектованості особового складу і матеріально-технічного забезпечення. Також катастрофічним був стан справності озброєння та військової техніки. Кількість боєздатних підрозділів була обмежена. Готовими були лише вісім батальйонів, три авіаційні ескадрильї та вісім кораблів, а також приблизно п’ять тисяч бійців».

Ігор Романенко, ексзаступник начальника Генштабу ЗСУ, який служив з Бессарабом, в коментарі hromadske розповів, як вони разом працювали в 2015 році в зоні бойових дій:

«У нього жорстка манера керівництва, як у військового, який пройшов великий шлях. Це дійсно великий шлях від лейтенанта до генерал-лейтенанта. В нього великий досвід, в тому числі і педагогічної діяльності, що важливо на посаді міністра. Це рішуча людина, має досвід з постановки завдань.

Сергій Бессараб зараз в серйозному віці і, фактично, будучи сам ветераном, зможе зрозуміти їхні потреби», — каже про колегу Ігор Романенко.

Щодо критики на адресу Бессараба за заборону відповідати на вогонь з артилерії, Ігор Романенко зазначив, що це було питання дисципліни:

«Є наказ і є виконання завдань. І є бажання нижчої ланки відповідати, коли є обстріли. Він виконував наказ, а потім свою точку зору доводив вищому керівництву».

Міністр Кабінету міністрів — Олег Немчінов

У новому складі уряду прем’єр-міністр може розраховувати лише на одну «свою людину» — міністра Кабінету міністрів Олега Немчінова.

42-річний Олег Немчінов народився у Львові в родині службовців. Є онуком героя Радянського Союзу — артилериста Івана Немчінова. Має дружину та сина. Навчався на географа, здобув кваліфікацію магістра з державної служби.

Починав політичну кар’єру з громадської діяльності. У 1990-х очолював Львівську філію Української студентської спілки, згодом — Львівську міську організацію “Молодий Рух”. У 2005 році став членом Центрального проводу Української народної партії, був президентом Федерації легкої атлетики Львівської області. У 2016 став членом Комісії розвитку ФЛАУ.

Паралельно з цим Олег Немчінов працював у Львівській міській раді у відділі роботи з молоддю, за сумісництвом викладав у Львівському професійно-технічному училищі та був помічником народного депутата України Олександра Гудими.

Немчінов також працював у Львівській обласній державній адміністрації та у Львівському університеті державного управління. У 2006-2010 роках був депутатом Львівської облради. З січня по лютий 2016 брав участь у війні на Донбасі, а з червня 2016 по січень 2017 керував Військово-цивільною адміністрацією в селищах Комінтернове, Водяне, Заїченко Волноваського району Донецької області. У 2017 році був державним секретарем Міністерства молоді та спорту України, а до цього працював у Держприкордонслужбі.

Міністр закордонних справ — Дмитро Кулеба

38-річний Дмитро Кулеба — випускник Інституту міжнародних відносин за спеціальністю «міжнародне право». Із 2003 року почав дипломатичну кар’єру: сім років працював у Постійному представництві України при міжнародних організаціях у Відні (на цю ж тему захистив кандидатську дисертацію) і ще три — в Секретаріаті глави МЗС, де опікувався питаннями іміджу України за кордоном.

Кар’єру в МЗС Кулеба ненадовго перервав, очоливши фонд культурної дипломатії UART. У 2014-му, після анексії Криму, повернувся в МЗС на посаду посла з особливих доручень, де відповідав за комунікаційну політику відомства. Із 2016 по 2019 рік очолював Постійне представництво України при Раді Європи.

В уряді Олексія Гончарука Дмитро Кулеба став віцепрем’єром із питань євроінтеграції (цю посаду раніше обіймала Іванна Климпуш-Цинцадзе). Кулеба ініціював відкриття системи «Пульс угоди», яка з 2017 року відстежує виконання Україною зобов’язань за угодою про асоціацію з Євросоюзом. А ще він передав до НАТО прохання про надання Україні статусу партнера розширених можливостей.

У публічному просторі Кулебу на посаді віцепрем’єра майже не критикували. Неоднозначно розцінили хіба його заяву про те, що подавати заявку на план дій щодо членства в НАТО нині передчасно, а також рішення відмовитися від митного союзу з ЄС (що водночас позитивно сприйняла експертна спільнота).

В одному з інтерв’ю на посаді віцепрем’єра з євроінтеграції Кулеба підкреслював: єдиною умовою його виходу з уряду є перетворення євроінтеграції на «бутафорію”. «Але доки можна буде реально інтегрувати Україну до Заходу, в західні структури — я робитиму свою роботу», — зазначав Кулеба.

Міністр з розвитку громад і територій — Олексій Чернишов

42-річний харків’янин Олексій Чернишов у Києві не був широко відомий до свого призначення на посаду глави Київської обласної державної адміністрації 28 жовтня 2019 року. За словами самого Чернишова, очолити Київську ОДА йому запропонував перший заступник глави Офісу президента Сергій Трофімов, який відповідає за регіональну політику.

Київська ОДА — це перший досвід роботи Чернишова у владі. Раніше він займався лише бізнесом. Із останнього — заснував інвестиційно-девелоперську компанію Eastgate Development та інвестиційну компанію VI2 Partners, а також Kyiv Vision Foundation, яка займається залученням інвестицій та підтримкою культурних проєктів.

Із 2000 року Чернишов почав співпрацювати з групою компаній АВЕК — спершу як віцепрезидент із розвитку, потім як президент та голова наглядової ради. Концерн і групу компаній АВЕК — одного з найбільших девелоперів України — пов’язують із харківським бізнесменом Олексієм Фельдманом.

Колишній народний депутат Сергій Лещенко заявляв, що перед призначенням у Київську ОДА Чернишов «пройшов оглядини» в бізнесмена Ігоря Коломойського. Сам Чернишов назвав це «повною нісенітницею» і заявив, що не знайомий із Коломойським.

У своїй декларації за 2019 рік Чернишов вказав дохід у 5,6 мільйона гривень (більшість із них, 4,8 мільйона — подарунок від дружини), а також дві квартири (209 і 46 квадратних метрів), житловий будинок (323 квадратних метри), земельну ділянку площею 1412 квадратних метрів, а також чотири автівки і багато наручних годинників.

Міністерка соціальної політики — Марина Лазебна

Ексочільниця Державної соціальної служби. Народилася в селі Пісківка Бородянського району Київської області. За освітою — економістка, кандидатка економічних наук.

З 2000 року працювала в Міністерстві економіки на посаді спеціалістки управління соціальних прогнозів та економічної експертизи соціальних реформ. Згодом її призначили заступницею начальника відділу пенсійної реформи та з питань європейської інтеграції України.

Протягом 2003-2011 років Лазебна була головною спеціалісткою Управління стратегії реформування соціальних відносин у Секретаріаті Кабінету міністрів, а згодом — головною спеціалісткою Управління соціальної політики та праці.

Відтак вона працювала помічницею віцепрем’єр-міністра, а згодом директоркою Департаменту праці та зайнятості Міністерства соціальної політики.

З 2013 року й до ліквідації відомства у 2014 році очолювала Державну службу зайнятості.

Згідно з її декларацією, поданою у червні 2019-го, у власності родини Лазебної — 4 квартири, земельна ділянка та частина житлового будинку на Київщині.

У власності чоловіка — автомобіль Audi Q7 2017 року випуску, вартістю 2,4 мільйона гривень. Син володіє автівкою Lexus RX 200T також 2017-го, придбаною за 1,6 мільйона гривень.

За 2018 рік Лазебна отримала 799 355 гривень доходу від підприємницької діяльності. На банківських рахунках тримала 30 тисяч гривень.

Міністр молоді та спорту — Вадим Гутцайт

Фехтувальник, шабліст, Вадим Гутцайт народився 6 жовтня 1971 року у Києві.

Брав участь у трьох Олімпіадах — у 1992, 1996 і 2000 роках. В 1992 році, виступаючи в складі Об'єднаної команди (фактично збірна СРСР, який незадовго до того розпався) він завоював командне “золото”.

Був наставником української команди шаблісток, яка завоювала золоті медалі на Олімпіаді у Пекіні.

Балотувався у народні депутати від партії «Слуга народу» на позачергових парламентських виборах 2019 року під номером 81 у списку, але у результаті знявся з перегонів.

З 2018 року працює директором Департаменту молоді та спорту Київської міської державної адміністрації.

Очолює Федерацію фехтування України.

Хто залишився на своїх посадах?

Головний «залишенець» — це, звісно, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Він обійняв свою посаду ще у 2014 році за Арсенія Яценюка, «пережив» на ній Гройсмана та Гончарука і тепер забронював місце і в уряді Дениса Шмигаля. Подейкували навіть, що він може стати одним із віцепрем’єрів, але він залишається «простим» міністром.

29 лютого сплив «випробувальний термін» Авакова, про який пів року тому казав керівник фракції «Слуга народу» Давід Арахамія. Судячи з того, що Аваков залишається на посаді, він його успішно відбув.

Загалом Аваков обіймає посаду міністра внутрішніх справ шість років — довше, ніж усі його попередники. За його керівництва було попереджено проголошення так званої «Харківської народної республіки» навесні 2014-го, створено Національну гвардію України та патрульну поліцію в системі МВС.

Водночас міністру не раз закидали провал системних реформ правоохоронної системи. За каденції Авакова сталася низка резонансних убивств. Найгучніші — убивства журналіста Павла Шеремета, активістки Катерини Гандзюк та 5-річного Кирила Тлявова, в якому підозрюють поліцейських.

Журналісти «НВ» стверджують, що за час перебування Авакова на посаді його родичі та партнери через корупційні схеми набули бізнес у газовій сфері. Син Авакова Олександр та ексзаступник міністра Сергій Чеботар були фігурантами «справи рюкзаків» (2016—2017).

Незважаючи на регулярні акції протесту та заклики піти у відставку, Аваков досі залишається на посаді.

Можна зробити висновок: партію «Слуга народу» та президента Володимира Зеленського влаштовує ситуація з юстицією та інфраструктурою.

Керівник Мінюсту Денис Малюська — колега вже експрем’єра Гончарука по організації BRDO (Офіс ефективного врядування), колишній голова її правління. Як юрист спеціалізувався на регулюванні підприємницької діяльності, врегулюванні спорів та банкрутства. Був консультантом Світового банку.

На посаді міністра юстиції неодноразово без попередження відвідував з інспекцією пенітенціарні заклади — колонії, СІЗО та в’язниці. Критикував їхнє керівництво, зокрема, через погане харчування ув’язнених. Також пропонував запровадити приватні слідчі ізолятори та збирався боротися з політичними партіями-”зомбі”.

Міністр інфраструктури Владислав Криклій — колишній радник міністра внутрішніх справ (у 2014-2015 роках), у 2015 році — заступник начальника Департаменту ДАІ МВС України та голова сервісного центру МВС України. До того працював в інвестиційно-банківській сфері, а також у компанії Tickets.ua.

За його керівництва Міністерство оголосило «велике будівництво» доріг та соціальних об’єктів, яке має створити 150 тисяч нових робочих міст. Мінінфраструктури Криклія звільнило керівника Укрзалізниці Євгена Кравцова, натомість уряд підписав меморандум про співробітництво з німецькою залізничною компанією Deutsche Bahn. Сам Криклій заявляв, що готовий бути персональною “інвестиційною нянею” для інвесторів, які вкладатимуть великі кошти в інфраструктурні проєкти.