Рік очима Громадського

Український новинний цикл настільки короткий, що наприкінці року мало хто згадає історії чи події, котрі захоплювали увагу всієї країни і викликали гострі дискусії — арешт Надії Савченко, «вбивство» і «воскресіння» Аркадія Бабченка, вибухи на складах боєприпасів. Навіть в останній місяць року інформаційні акценти змістилися настільки різко, що ми перестали відчувати час — томос про автокефалію української православної церкви остаточно затьмарив воєнний стан, який запроваджували на 30 днів. Українців переконували у тому, що наземна операція Росії сьогодні реалістичніша ніж будь-коли за 5 років війни. Але 30 днів на тлі наростаючої передвиборчої боротьби та інтриги довкола об'єднання церков промайнули непомітно. Країні дозволили розслабитися. Навіть перед обличчям військової загрози.

Ви, напевно, могли втомитися від новин. І так, не все, про що ви змушені були чути впродовж року було справді важливим. Але у цьому шумі ми весь рік розбиралися, що насправді відбувається, і що насправді важливо знати, аби будувати плани на своє життя і життя своїх родин, розуміти країну, в якій живете, розуміти владу та політиків, які боротимуться за владу. Наша редакційна добірка — саме про це.

Ангеліна Карякіна, головна редакторка Громадського

СВІТ

Редакція Громадське.Світ у 2018 році найуважніше стежила за демократичними змінами у Вірменії. Навесні там відбулась «оксамитова революція» ― абсолютно мирним шляхом людям вдалося скинути владу на чолі з багаторічним лідером Сержем Саргсяном. Новий уряд Нікола Пашиняна взяв курс на трансформацію країни та боротьбу з корупцією. Для Кавказу та Європи вірменські події стали несподіванкою. Журнал The Economist визнав Вірменію країною року.

Серед інших найважливіших, на думку редакції Світу, подій року ― отруєння подвійного агента Сергія Скрипаля у Великій Британії та спричинені ним нові санкції проти Росії. А також убивство в саудівському консульстві у Стамбулі журналіста Джамаля Хашогджі, яке серйозно підірвало імідж Саудівської Аравії у світі та змінило розклад сил на Близькому Сході.

Протести «жовтих жилетів» у Франції продемонстрували вразливість президента Еммануеля Макрона, а рішення Ангели Меркель більше не претендувати на посаду канцлерки позначило початок нової ери для Німеччини та Євросоюзу. Ще одна історія року, яка триватиме й у наступному 2019-му ― це «Брекзит», вихід Великої Британії з ЄС.

Головною не політичною подією редакція Громадського вважає повідомлення про те, що людство винищило дві третини диких тварин на планеті з 1970 року.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Головні події 2018: світ у фотографіях

КРИМ

Ми вирушили до Криму, щоб розповісти про те, що значить  «Залишатися українцем на анексованому півострові», зокрема наскільки скрутними є умови життя для тих, хто намагається зберегти українську мову й культуру, та чого вартує відмова від російського громадянства. Заодно побачили, як забудовують пляжі поряд з легендарним «Артеком», попри протести навіть проросійських активістів. Там же ми поспілкувалися з мамами політв’язнів Олега Сенцова і Сашка Кольченка. Щоб показати умови їхнього утримання ми дісталися до колоній у російських Челябінську і Лабитнангі, що за арктичним колом, де утримують кримчан. Про це зробили фільм «Етапом через пів-Землі: Історія ув'язнення Сенцова і Кольченка», який показав, що навіть сама відстань, яку подолали хлопці під час етапу є тортурами.

Ми знову побували в Лабитнангі разом з сестрою Сенцова, коли той оголосив голодування. І звернули увагу, що між Лабитнангі і найближчим містом Салехардом, де розташований аеропорт, немає мосту. Хоча Росія збудувала міст до анексованого Криму.

Упродовж 145 днів, коли тривало голодування Олега Сенцова, ми розповідали про його стан. І продовжуємо нагадувати про долю українського фермера, незаконно засудженого в Криму, Володимира Балуха, який став відомим саме після матеріалу Громадського. Ми розповіли історії 9-ти близьких родичів, кримських татар, затриманих на півострові, в проекті “Розділені”. І хочемо додати, що за цей час в Криму сформувався потужний правозахисний рух, а кримчани самі фінансово підтримують більш як сотню дітей, чиїх батьків заарештували.

У жовтні 2018-го в Керчі сталася найбільша масова стрілянина в школі в історії України та Європи, де загинула 21 людина, понад 50-ти поранені, більшість з яких підлітки. Громадське стало єдиним українським медіа, яке поїхало до міста в час трагедії і поспілкувалося з близькими і друзями загиблих. Наприкінці листопада Росія захопила в полон біля Керчі ще 24 українців – моряків, чиї судна обстріляли під час агресії, після чого в Україні ввели воєнний стан. За ситуацією в Криму постійно слідкує і редакція Громадське.Крим, яка складається з кримчан. Вони поки не можуть повернутися додому, але саме вони звернули увагу, що суддя-зрадник Валерій Чорнобук працює на материковій Україні. Після чого його оголосили в розшук.

СХІД

П’ятий рік редакція Громадське.Схід висвітлює війну на Донбасі. «Тривкий мир все ще запізнюється» — влучно сказав перед Новим 2019-м роком Папа Римський Франциск. Це вже п’ятий рік не новина, але новини про те, що він таки до нас дійде, чекають всі українці.

Попри те, що мир усе ще запізнюється, війна досі триває, Мінськ працює дедалі гірше, звільнили лише одного військового — є цифри, на які мало хто зважає, але які мають значення. І вони таки точно є добрими новинами.

Порівняно з 2017, цьогоріч загинуло вдвічі менше мирних мешканців уздовж лінії фронту. А серйозних бойових зіткнень майже не було. Та все ж, конфлікт не став замороженим, навіть не холодним.

Додалося абревіаутр — замість АТО тепер ООС. Але розрізняти їх місцевим мешканцям не доводиться. Для них майже нічого не змінилося, хіба прибрали частину блокпостів, що полегшило пересування луганчанам і донеччанам.

Збройні сили взяли під контроль кілька сіл, що раніше вважалися сірою зоною. Про деякі з них рапортували аж надто браво — як про звільнені. Хоч до «звільнення» вони ніким не були захоплені.

Мешканці хутора «Вільний», котрий взяли під контроль українські військові перед Новим роком скаржилися Громадському, що тепер вони «звільнені» від світла, магазину і води, хутір постійно обстрілюють бойовики. На жаль, це типова ситуація. «Переживаємо, чи побачимо по телевізору привітання президента з Новим роком» — натякають так на те, аби їм полагодили світло.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ Нас «звільнили» від магазину, світла і води — мешканці хутора Вільний про життя у селищі

Офіційно «українська добровольча армія» (УДА) пішла з передової. Неофіційно Громадське на власні очі бачило їх у Широкіному після офіційного «переходу в тил».

Двох героїв наших попередніх матеріалів — екс-бійців УДА — підозрюють в участі в нападі на активістку і радницю мера Катерину Гандзюк. Вони не виливали на неї кислоту, але, імовірно, готували замах. Катя померла після трьох місяців в лікарні. Для нашої команди це персональний біль. Історій з добровольцями, залученими в кримінальні розбірки, побільшало.

Через будівництво росіянами кримського мосту через керченську протоку у травні цього року, а відтак і перевірку усіх суден, які йдуть під цим мостом погіршилась ситуація в маріупольському порту. Через брак роботи порт перейшов з п’яти- на чотириденний робочий день. Так рапортували чиновники, Громадське ж знає, що порт працює так уже 4 роки від початку війни, коли більшість комерційних суден просто відмовилися пливти в Маріуполь, з міркувань безпеки.

Все ж Маріуполь зараз, як ніколи, є вразливим місцем — не так із суші, де лінія фронту за 30 кілометрів від міста, як із моря, де більшає російських військових кораблів.

Через три місяці, уже в новому 2019 році, Україна обиратиме президента. Поки що лідери президентських перегонів не змогли запропонувати жодного реалістичного вирішення конфлікту на Донбасі. Бойко і Зеленський пропонують домовлятись з росіянами, Тимошенко і Садовий пропонують повернутись до виконання Будапештського меморандуму, який насправді був радше декларацією про наміри, Гриценко в інтерв’ю Громадському відповів: «Порошенко говорить, я робитиму». Вакарчук пропонує побудувати європейську некорумповану країну, тоді ніби сам окупований Донбас захоче до нас доєднатись, а теперішній президент пропонує виконати мінські домовленості. І аби це сталось — треба завести на Донбас і неконтрольовану ділянку кордону миротворців ООН. За 2018 рік питання миротворців так з мертвої точки і не зрушило.

Команда Громадського з'їздила в містечко Нарву в Естонії. Після початку війни на Донбасі багато експертів говорили, що російськомовна естонська Нарва на кордоні з Росією може стати наступною після Донбасу. Але, побувавши там, ми зрозуміли, як влада, якій довіряють, може змінити ситуацію настільки, що ніхто з етнічних росіян там не хоче бути частиною Росії. Про кращі приклади вирішення конфліктів у світі, які можна застосувати і в Україні — ми теж розповідатимемо в 2019.

Нехай тривкий мир в наступному році не запізниться.

ПРОСТОНОМІКА

Якщо говорити штампами, то в 2018-му економіка України пережила як лихоманку, так і штиль. Головне відбулося переважно наприкінці року, воно й не дивно, адже скоро вибори: МВФ перерахував перший транш нового кредиту, газ для домогосподарств подорожчав, воєнний стан тимчасово позначився на курсі долара, мораторій на продаж землі вкотре продовжили, а Центренерго так і не продали — конкурс скасували.

До речі, як з’ясувалося, очікування грошей від МВФ не могло стати підставою для того, щоб не вводити воєнний стан у 2014-му, а саме цей аргумент і наводили тоді можновладці. В грудні 2018-го Міжнародний валютний фонд перерахував транш, попри воєнний стан.

Щодо реформ, то кілька важливих таки запустилися: Укрзалізниця, наприклад, почала здавати вагони в оренду через Prozorro, а Національна служба здоров’я прозвітувала про те, як добре йдуть справи із реформою первинної ланки, що дозволить оплачувати реальні, а не віртуальні послуги лікарів, а, значить, зекономить наші гроші.

Можна сказати, що економіка рухається до стабілізації, щоправда маленькими кроками. Інфляція вже не така висока, а значить, продукти не надто подорожчали. В середньому інфляція у 2018-му за даними Державної служби статистики склала 10%. Чи добре це? Порівняно з інфляцією у 60% в квітні-2015 — добре. Та можна і краще. З цим, до речі, і допоможуть гроші МВФ. Вони підуть не у бюджет, а до Національного банку. Урядовці пояснюють, ці кошти необхідні для стабілізації української економіки, зокрема, на заходи Нацбанку, які дозволить не тільки втримати, але й зменшити інфляцію в подальшому. Наразі не дуже вдається, але це початок шляху.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: П'ять цифр про українську економіку в 2018 році

РЕФОРМА

Команда програми «РЕФОРМА» — оптимісти. Тому нам значно цікавіше розповідати про позитивні зміни в житті нашої країни. Так, ми не тільки детально розповідали про ключову для МОЗ реформу первинної ланки медицини, але й самі ще на початку літа підписали договори з сімейним лікарем. Ми протестували реформу на собі, показали як медзаклади переходять на нову систему і побачили, що плюсів у змінах значно більше. Не дарма ж на 2018 кількість охочих підписати договори з Національною службою здоров’я на наступний рік сягнула вже більше тисячі.

А ще запрацювала Нова українська школа. Та, яка дружня до дитини, а не змушує її зубрити безліч правил, які навряд чи знадобляться в майбутньому. Граючись, першокласники навчаються, пізнають світ, здобувають базові для життя навички.

Утім, не у всіх починаннях є стільки прогресу. Щойно справи доходять до соціально чутливих питань — урядовці починають активно конкурувати з найбільш затятими парламентськими популістами. Пригадайте як підвищували ціну на газ: у квітні Володимир Гройсман клявся, що подорожчання не буде, у вересні заговорив, що виходу в уряду немає, в жовтні уряд таки ухвалив рішення про підняття ціни, але поки що не так сильно, як цього вимагає МВФ.

Ще показовішою була історія з державною Укрпоштою. Генеральний директор компанії порушив питання про підвищення тарифу, який платить Пенсійний фонд за доставку пенсій додому. Бо для Укрпошти — це діра у бюджеті на 1 мільярд гривень. Уряд заблокував це питання, бо нащо збільшувати діру в Пенсійному фонді, якщо ці збитки на себе може взяти пошта.

В ситуацію навіть втрутився президент Петро Порошенко, взявши в праву руку пряник, а в ліву батіг. Він домігся, щоб у бюджет включили 500 мільйонів гривень на покриття збитків Укрпошти, але порадив генеральному директору знизити собі зарплату і зупинити оптимізацію поштових відділень.

У 2018 нарешті запустили Вищий антикорупційний суд, створення якого нагадувало перетягування канату. З одного боку президент Петро Порошенко і народні депутати, які відтягували створення нової інституції, з іншого — західні партнери, які наполягали на уваленні працюючого закону. Документ врешті-решт ухвалили, врахувавши побажання Заходу. Зараз триває відбір суддів, які почнуть працювати наступного року. І важливо, щоб вони були насправді незалежними, бо в Україні часто трапляється, що хороший закон погано виконують.

КУЛЬТУРА

Одним із головних трендів української культури 2018 стала активна участь митців у громадській діяльності. Численні виступи та акції на підтримку українських політв’язнів відбувалися як в Україні, так і за кордоном — на Каннському кінофестивалі, під адміністрацією президента Російської Федерації, на кіно- і театральних фестивалях. Громадське разом з українським художником Володимиром Кузнєцовим зробило проект «Громадське. Стіна» — на стінах редакції з’явилися портрети Сенцова та Кольченка, фрази з їхніх листів та списки українських політв’язнів. А до річниці революції Гідності та 5-річчя заснування Громадського ми організували благодійний концерт на підтримку родин українських політв’язнів.

«Дорогу провінції!» — таким було гасло багатьох цьогорічних фестивалів. «Гогольфест» у Маріуполі, відродження музеїв на Донеччині, фестиваль класичної музики у Дзензелівці, Херсон на театральній арені. Саме Херсон з його митцями став містом-відкриттям цього року — ми познайомилися із театральним режисером Андрієм Маєм, який співає на прогулянці човном, митцями Славою Машніцьким та Семеном Храмцовим, які називають себе «культурними маргіналами» та опікуються будинком художниці Поліни Райко, хіпі Віталій Трибушний зі своїм Музеєм тоталітаризму.

А Олег Винник, з фанатами якого ми відвідали концерт у Києві, виступив у перший день цьогорічного Atlas Weekend, який визнали одним із 39 найкращих фестивалів світу.

До культури Громадському вдалося долучити навіть голову Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького та очільника патрульної поліції Києва Юрія Зозулю — за попкорном ми обговорили нову частину «Месників».

У 2018-му журналісти Громадського знімали серйозні матеріали і ставали свідками найнеординарніших мистецьких ідей. Їздили на рейв у Прип’яті, аби побачити зірку з фольги, яка бореться проти фейків. Відвідали концерт Енріке Іглесіаса з поцілунками та горілкою на сцені і побували на концерті «Бумбоксу» посеред поля на адмінмежі з Кримом.